Іванов Порфирій Корнійович/80

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук

Іванов Порфирій Корнійович

Цитати[ред.]

Батько, отець український рідний. 1977.01[ред.]

  • 2. Перш ніж бути в людях лікарем, то треба зробити самого себе лікарем. А люди є природа, вона не всіх оточує своєю силою для життя свого. Вона й навчила, як треба буде іншому чоловікові ображеному, хворому помогти. Треба сил набратись у природи, щоб вона тебе освітила за твоє діло заслугами.
  • 3. Це треба вірити Богові, його треба просити.
  • 9. А те діло, що ми зробили й це маємо, нас не задовольнило. Два варіанти ми прожили. А щоб між нами не було тюрми й лікарні! Ми свою ненависть зживемо, лише введемо 33 карбованці всім. Буде мало – усім прибавимо.
  • 10. Коли він був на білому світі один-єдиний чоловік, то природа була непочатим джерелом. Чоловік нічого не потребував, а сили були Божі. Що треба було йому для розвитку його життя в людях, природа нічого не пожаліла.
  • 11. Узяла й як жінку йому до ніг вкинула. Він з нею зустрівся вперше, був цим задоволений. Тільки не за його такого думкою в природі вийшло.
  • 16. Люди наші, вони вмирали й вмирають, вони й будуть так ось умирати, поки ми не змінимо свій потік. Однобоко ми не станемо жити, а візьмемось за кругозір. Любов свою ми проявимо. Усе буде нове, для нас красиве щезне як таке. А появиться не білий світ розове тіло, воно буде для нас однаково живе енергійне. Мого не стане  буде воно природне, ніколи воно не вмираюче.
  • 40. А в мене до вас, усіх людей, є п’ятикутна зірка, я вам її вношу, як ваше це здоров’я.
  • 43. Треба живому тілу – це повітря, це вода, це земля. Що тебе народило, то тебе й збереже, і збереже від усякого захворювання.
  • 51. Еволюція – за всіх. Це було, це є. Нікого не треба в цьому звинувачувати. Живіть так, як живе природа: повітря, вода й земля.
  • 64. Ми не бажаємо іншому того, що самі не хочемо.
  • 70. До само випорожнення жеруть, а на себе одягають, роблять технічне тепло. Люди думають, що від того чоловікові буде тепло. Треба мати тепло внутрішнє природного характеру. Кожух не обігріває, а давить.
  • 75. Вони до цього тяжко вмирали, а тепер легко будуть жити через це ідейне вчення.
  • 85. Після такого ось помилування в нас не буде народжуватись, у людях, ніякий злочинець і не буде між нами народжуватись усяке захворювання. Адміністративна особа собі відмовить своє місце займати. До неї в цей заклад перестануть люди поступати. (еволюція принесе).
  • 99. Зрозумів мене, у чому є еволюція: у свідомості твоїй. А буття саме прийде.
  • 107. Це еволюція турбує. Вашого місця не стане. Усіх вас до одного чоловіка розпустить по домах.
  • 108. Цей час іде, він обов’язково буде. Еволюція на носі, ось, ось прийде, вона нам усім скаже й прожене всіх нас від себе.
  • 109. Мені так дуже холодно. Я терплю не для самого себе. Моє терпіння – це є люди, вони живуть у природі добре і тепло.
  • 130. Я, говорить наш Сашка Ростовчанин. Він бачив мене на сяючому сонечку. Як було видно ясно, він розповідає всім близьким, що сиділи. А Микола теж. Він їхав у метро й почав наче чогось ридати. А мені він говорить. Здається: я знаходжусь у бездонній атмосфері, це було одне небо голубе, а зірки ясні себе так показували, стали вони зсуватись, і ось ваш Учитель, образ на арені показався. Це є і була одна істина, вона всім ясна.
  • 132. Ваше діло одне – принижувати себе, тобто просьба ваша. Треба просити мене. Я цього від вас заслужив.
  • 138. Що нас змусило вмерти? Наше незнання. Ми озброєні для того, щоб жити. А нас на таких героїв, як ми себе показали в цьому. Нас за наше все, зроблене нами. Ми природу не любимо, наша гордість у природі погана. На це все природа не дивиться, убиває завжди за це.
  • 140. Ми шукаємо бідного, нужденного чоловіка, перед ним вибачаємось, хочемо йому помогти – це наше таке завдання. Ми його любимо й помагаємо йому. Наша задача – щоб люди жили однаково й не заважали один одному своєю ненавистю.
  • 144. Хочу, щоб ми, усі люди на білому світі, не готувались сьогодні, щоб завтра ним довелось жити.
  • 176. А хороше й тепле нас усіх веде до поганого й холодного.
  • 181. Капіталісти – це за історією лежить Бог Отець. А соціалісти, радянська влада – Бог син, народжений людьми. А слідом іде еволюція – вона Бог Дух Святий. Вона нічого такого не присвоює, своїм не називає, а це все – природне, спільного характеру.

Перші хвилини. 1977.02[ред.]

  • 47. А тепер Паршек просить усіх живущих людей, благає: їх купайте холодною водою будь-якого віку. (про дітей).
  • 45. Найголовніше в житті – отримати своє колишнє здоров’я. Це – тягнути повітря до відмови й просити мене як Учителя.
  • 76. Це є не продаж у природі здоров’я, а природне явище в житті – чоловік чоловікові помагає своєю любов’ю. А здоров’я ніхто ніде не продає й не купляє.
  • 86. А Паршек – це особа спільного характеру. Чоловік, він зробив в людях діло таке, від його діла стали каліки ходити, сліпі бачити. Він любить людей, навіть запрошує всіх нас наслідувати цей приклад. Ідіть ставайте цими людьми, помагайте йому, щоб люди не попадали в тюрму й не лягали в лікарню.
  • 120. А в процесі всього цього люди по-своєму за його такий зріст і його красоту сільського парубка, я отримав назву від людей Паршек. Тому вона звучить і буде вона звучати між такими людьми, котрі будуть. Це написана писанина, вона не показує й не хоче сказати про несправедливість, начебто я є між людьми Бог. Я це ім’я отримав у людях через діло моє: я відкрив сліпим світло.
  • 121. Не заперечуйте їм це. Нехай вони залишаться в спокої, це їхнє буде діло. Воно в людях заслужене.
  • 182. А люди бачили, хто кого ніс, старались на мене глянути й спитати в тьоті Степи. Вона мене такого красеня любила, і більше від усіх вона няньчила. Говорила: «Це мій племінник, а Корнія Івановича Нестеренка син». Його звуть Паршек.
  • 191. Паршек просить, благає: збоку місць вистачає, будь добрий, ти стань збоку; те роби, що я буду робити. У мене нема, чого тобі давати.

Бог то Бог, але сам не будь поганий. 1977.04[ред.]

  • 1. Узнати хочеться нашим людям: чи є між нами такими сонечко, чи його як такого нема? Відповідаю прямо. Сонечко це є. Ми, усі люди, устаємо й лягаємо, нас природа цим оточила, дала світло й тьму. А чоловіка вона по землі на ногах примусила повзати.
  • 12. Те що вони отримали, це їхня велика помилка – їм не захотілось у природі жити природно. Вони примусили себе жити однобоко. Це їхня звичка вибирати за прикладом по умовах, де буде краща сторона.
  • 15. Я, Паршек, у цьому ділі народився для порятунку всього людства; своє поставити, а чужому не перешкодити.
  • 29. Життя наше таке проходить по природі один раз хороше й тепло. Ось чого ми з вами в цьому добились – смерті, але не життя.
  • 57. Природа не любить неправду, вона любить правду.
  • 59. Не треба чужим хвалитись, не треба робитися в житті технічним чоловіком, щоб штучно робити, щоб хімію ввести. Цього діла природа не любить.
  • 70. А тіло чоловіка треба держати вільно і спокійно; повітрям, водою пробуджувати. А по землі треба босим ходити, щоб природно оточуватись і робити те, що треба.
  • 79. Паршек по своєму ділу являється в природі Бог: він калік ставить на ноги, очам видимість дає. Йому як такому ці якості дала сама мати природа.
  • 81. Цим незадоволені. Злоба, ненависть у цьому, убивають один одного. Один сидить у тюрмі томиться, а інший у лікарні стогне. А ми всі живемо неоднаково рівно. Будуємо для всіх благо, у своєму ділі помираємо. Для чого нам цей комунізм?
  • 83. Паршек по ділу – Бог землі. Він не хоче, щоб люди так умирали. Хіба ми задоволені люди в природі? Самі живемо, а іншому не даємо життя. Революція повинна народити нам у людях еволюцію, вона повинна дати чоловікові розум у житті й силу, щоб наші люди жили легко. Нам принесе це еволюція через тіло Іванова. Він – Бог землі, друг природи.
  • 110. Молодь як така не задовольнила себе цим психічно ненормальним життям. Воно молодь жене в бій з природою.
  • 111. Молодь воює з нею фізично, їй хочеться розкрити в ній таїну. Уже набридло їм своїм молодим людям із тяжким зустрічатись. Природа їх не жаліє, а карає за все їхнє хотіння.
  • 116. А мені як такому з висоти в мою голову звалилася мисль така. Чому це так, що наші люди живуть в умовах, вони їдять досита, одягаються до тепла, а в домі живуть з усіма вигодами, а фактично простуджуються й хворіють, умирають на віки-віків?
  • 117. Я й став працювати сам над собою. Сперш дійшов до шапки, зняв її, чоботи – теж і все решту. Це було моє діло.
  • 119. Перш ніж зануритись у воду й там бути у воді без дихання, я їм показую свої рухи, я піднімаю, і тіло саме без усякого йде. У нас воно не потребує ніякого дихання. Якби ви знали про цей експеримент, я його легко так робив. До цього діла сам себе готував у житті: я не їв ніякої їжі 12 днів, був у природі. А потім ліз у воду, там це все пробував і робив ці всі випробування.
  • Я йду у воду випробувати самого себе, щоб у воді знайти чоловікові життя.
  • 125. Медицина своїм не задовольнила. Це ж все є хороше, від чого залишається потім погане. У чоловіка форма відкривається й інші хвороби нападають.
  • 135. Не треба ждати завтрашній день, що прийде. Завжди держись поганого, то тоді прийде хороше.
  • 136. Я є автор своїх слів. Хочу нашим людям сказати. Не треба думати про іншого погане, а треба вважати його завжди хорошим.
  • 149. Люди ці не оправдані в природі. Їхнє діло одне – примушувати іншого – на себе. Так він робить, він одержує незадовільно. Він не живе, а відмирає.
  • 150. Вона хоче, щоб чоловік її любив, не вибирав такі хороші дні й не готувався сьогодні на завтра, щоб їй жити.
  • 170. Ми природою погидували, її стали вважати між собою ворогом. Вона нас за наше тепле й хороше стала простуджувати. Ми захворіли, похворіли, похворіли, й умерли. Ми стали боятись усього, побудували будинки, пошили одяг, зробили їжу. Цим ми стали жити та веселитись. А в природі робилось своє: за це ось не жити. Вона стала своїми силами карати.
  • 187. Це був мій початок моєї такої ось ідеї, котру я знайшов на Кавказі в ліса, у горах і в Чорному морі. Я як такий у нього при дванадцяти балах хвилі увійшов, занурився – море тут же стало тихе. Воно мого приходу до нього ждало й давало свою дорогу, понад берегом до самого Сочі я йшов.
  • 189. Це було моє 12-добове проходження. Я заходив у море, занурювався як ніколи один такий. Що я бачив? Різне блискуче в усякому виді світло. Я тоді зовсім не їв, та й не хотілось їсти. Це моя була їжа – мій природний дар. Вона мене як мати примусила для історії це діло, котре я робив, прокласти для мене. Це літав я по голишам, й у воді був без усякого дихання. Я там терпів, більше трьох годин не сидів у воді. Це бувало вночі та ще один, нема нікого, крім мене. Тільки стук коліс поїздів, вони курсували.
  • 190. Сочі мене ждали ранком п’ятого грудня у пухнастому снігу, як у сріблу. Я туди прийшов.
  • 191. А люди Сочі – слідом за мною, як за Господом, натовпом. Вони думали, що я такий прийшов із гір. Це мене зимова струмина зустріла, вона всіх нас зі мною привела до моря. Усі стояли на березі, а я занурився в морську воду. Люди – це мої помічники. Я з ними як такими повинен завоювати по поверхні, я повинен з їхнім розумом повинен своїм тілом піти по воді. Це буде й обов’язково, люди все зроблять. Я був у воді без усякого такого дихання. А рятувальники в цей час мене сіткою витягнули. А в моїх трусах був акт Віденського про моє здоров’я.

1977 рік, він рокам початок. 1977.07[ред.]

  • 7. Мені ваша хвороба не треба. Мені треба ви – чоловік, ваше живе тіло. Я йому помагаю: учу вас, що треба робити в природі, щоб не хворіти й не простуджуватись. А хвороба ваша, вона щезає сама. І починаю з ними займатись, як з усіма. Кладу на ліжко, щоб руки були по швах.
  • 8. Сам беру рукою за пальці ніг, а другою беру за голову, за лоб,  моє тіло по його тілу робить свої органічні сили. Вони так роблять, щоб прогнати цю біль – це дійсна правда. А потім розумом усно дивитись на серце своє й на легені, а слідом за цим у живіт дивитись, із боку на бік повертай. За пальці рук і ніг Учитель смикає. Після цього ставить на ноги й просить, щоб хворий робив: пальцями в ногах ворушив, у руках – теж, на серце дивитись і на легені, треба животом повертати, потім вдих і видих три рази. А тепер купатись надворі, відро води холодної на тіло вилити. Цього мало. Два рази будеш купатись дома, вранці та ввечері,  це перше. А друге, з людьми здороватись треба: з дідусем і бабусею, з дядею й тітонькою та молодим чоловіком. А третє, треба знайти бідного чоловіка, нужденного. 50 копійок йому треба дати із словами: я, мовляв, даю за те, щоб мені нічим не хворіти. І віддати без усякого осудження. А четверте, у суботу не їсти, 42 години не їсти. У п’ятницю поїсти ввечері, а потім у неділю в обід треба їсти.
  • 9. Ти потягни три рази повітря й скажи: «Учителю, дай мені здоров’я». Це є твоє свято. Кожну суботу так роби. П’яте, не харкати. Не плювати на землю, не палити, не пити.
  • 14. А якби ми не їли, яка була б у цьому економіка. Не треба нічого.
  • 16. Не визнано в людях Бога. Він не за те, щоб чоловік чоловіка вбивав. Його ідея – це є любов, поміч чоловіка чоловікові.
  • Я як Бог усієї цієї землі є Спаситель усіх наших душ від найлютішого ворога.
  • 23. Еволюція нікого не заставляє, а просить кожного окремо чоловіка: треба за Божим жити, мати страх, знати своє місце та його робити без усякої психіки з душею, із серцем.
  • 24. Ми – люди Божого покрою всі, маємо жити й любити самих себе. Цінити, любити, помагати – ось що ми повинні між собою зробити. Ми всі однаково будемо одержувати за Божим розпорядком. Ми життя будуємо самі собі. У нас такого закону політичного, економічного не буде. Натура буде природна, жива. Буде що їсти – ми поїмо, не буде – так будемо: у нас свідоме терпіння.
  • 25. Богу треба душу його й серце, а в чоловіка це є.
  • 33. Техніка сама щезне, а зародиться в людях свідомість, вона визначить буття. Ми з вами навчимось, як треба буде в природі жити. Хороше й тепле відійде, а оточить нас усіх холодне й погане. Люди цього бояться, їм робити буде нічого.
  • 45. 25 квітня – це мій ідейний день. Він до нас прийшов не за смертю, а за життям. Він знайшов Чувілкін бугор, одне з усіх таке місце, де має народитись Месія, це єврейською сказано, а російською – Бог. Він народиться без усякої потреби.
  • 58. Як ми із самого вечора лягаємо в м’які пір’я в подушки й спимо до самого ранку. Ми ж з вами вмираємо на цей час. До чого веде нас їжа? До відмирання. Нас це діло веде до холодного й поганого.
  • 61. Якщо ми їсти не будемо, то для чого нам будуть гроші? Ми й без них зостанемось живими, умирати перестанемо.
  • 62. Це Гітлер. Він із ненавистю, зі злом ставився до національностей, до євреїв, став до самого кореня знищувати. Це така була його задача в людях. Він їх у цьому звинуватив через Маркса й Енгельса. Вони помогли Леніну теорією встановити Радянську владу. Це революція, вона повинна пройти по всьому світові. Такий був у житті людський лозунг: смерть капіталу.
  • 63. Він не очікував, що ця Вітчизняна війна між людьми всіма народить чоловіка еволюційної сторони  Бога землі.
  • 65. Німцям на фронті не повезло через їхній учинок наді мною, вони програли: їх під Москвою розбили, а під Сталінградом оточили.
  • 70. Сьогодні їмо, завтра теж їмо, а потім одягаємось, з усіма зручностями ми живемо, ми в це втягуємось і живемо хороше й тепло, що нас і приводить до поганого й холодного. Ми з вами були б раді, щоб це не виходило, але все це робиться природою, у неї одне не буває. Хороше й тепле довго не живе, себе міняє.
  • 72. Я не за те, що наші люди роблять. Я – за те, щоб у нас не народжувався злочинець, щоб не було тюрми, не було хворого, не було лікарні. Щоб люди жили вільно, не лізли на рожен із своєю гордістю, а жили з людьми ввічливо. Ось що нам несе Іванов – життя, але не смерть.
  • 75. Їх попутала природа, а в ній – руський Паршек. Йому як такому офіцери повірили, коли вони були з Паршеком у Дніпропетровську. Вони в нього спитали: «Хто ж буде в цій війні в перемозі?» Їм Паршек сказав прямо: «Сталін». Він не нападав – напали ви самі. Згорів, околів Гітлер.
  • 77. Це правда є – свідомість визначає буття.
  • 85. Краще не жити й не женитись, ніж народжувати чоловіка й пускати його в бій. Він не йде за поганим і холодним, він іде за своїм хорошим і теплим. У нього буде що? І те, й інше. А якщо нападає стихія, то йому робиться погано й холодно.
  • 88. Люди все це роблять, зараз хоронять, а потім прийде такий от час, він буде не такий. Усіх до одного чоловіка будуть люди відкопувати. Для цього діла народилась мисль, вона на людях прогресує, Бог із своїми ідейними ділами на людях. Вони робляться, і це зробиться в житті. Устануть перед ним звітувати за свою вину, що ми таке нехороше зробили. Суддею буде Бог. Він у нас спитає як у людей: що ви робили й що в цьому одержали? А ми йому скажемо як грішні: нас примушували, ми в цьому старались жити хороше й тепло.
  • 97. А руські солдати в цьому вигравали. Вони йшли в бій і держали себе із Божим іменем.
  • 101. Його люди зустріли з найкращою матеріальністю – це сторона нехорошого порядку. Перш ніж жити добре, треба жити погано без цього всього. Воно не претендувало, щоб ми йому створювали це хороше діло.
  • 107. Розум не треба жаліти, а треба його так заставляти, щоб він лякався природного порядку, але в цьому жив. Розум не повинен боятись одного й другого, тобто природного, холодного й теплого – це все є.
  • 110. У неї є холодне й погане, що все в житті перемагає. А найголовніше, є в природі холод – білий енергійний сніг. Білішого й холоднішого від нього нема нічого в житті, тому люди цих умов бояться, у них є до цього всього недовіра. Учитель народу, він цю енергію зберігає своєю любов’ю. У нього милі невмираючі друзі – це повітря, вода, земля – у чому вся енергія розташована.
  • 117. Щоб цього не було, прийде на це все небувала в природі еволюція. Вона нам, усім людям, скаже про своє все нове небувале: треба не технічний розум одержати усно, а все треба завоювати, стаючи близько до природи, від неї не треба відходити.
  • 122. Сьогодні моляться в церквах. Вони просять Бога, щоб їм створив хороше й тепле. Але воно в них не виходить. Вони сильно вірять йому. А щоб їм виконувати, у них цього закону нема – вони самі себе обманюють. Їм треба бажати іншим те, чого сам не хочеш. Вони цього не вміють і не роблять – у цьому їхня велика помилка.
  • 125. Я вважаю цього першого чоловіка винуватим за свою розумову діяльність, за першу букву. А вона потягнула за собою цього чоловіка.
  • 131. Це не життя чоловіка, а тяжке життя на ньому. Воно в тілі пріє, кисне, горить вогнем. А одяг не зігріває, а відбирає тепло. Цей самозахист не на користь тілу йде, а на шкоду здоров’ю. Це все люди вчені гальмують. Із загартуванням людям треба як із природою погодитись. Вона вічно жила й буде вона жити з людьми, якщо вони за це діло візьмуться й почнуть усе робити.
  • 132. Перед ними стоїть місто зі своїми штучними прикрасами, хімія прогресує. Це таке проходить у них хороше й тепле життя. Воно довго не живе в природі, воно змінюється в житті поганим і холодним. Люди втратили своє попереднє здоров’я.
  • 134. Ні отець, ні син – ніхто, крім одного Духа Святого, не розкрив у цьому істину, щоб у нас таких людей простились гріхи й ми більше цього не робили. Техніка не заступилась, штучне нічого не дало й хімія не ввела це. Як був злочинець, так він і зостався. І ніяка одиниця в цьому не помогла, крім однієї свідомості: еволюція це зробить.
  • 134. Еволюція не примушує, а більш за все просить, ввічливо робить і вміло. Ось що людям треба – не отець із сином, а Дух Святий. Грубо вів себе отець, і також син не змінив форму, а Дух Святий у природи випросив – вона задоволена зосталась.
  • 140. Нас, таких людей, природа втягує, ми за нею біжимо. А от щоб догнати її, це ми не зуміли.
  • 141. Мені холодно й погано, зате здорово. І красоти одягу на мені нема, і я не потребую його: він є чужий.
  • Треба любити природу, з нею нарівні жити хороше й тепло, холодно й погано. Ось тоді буде життя наше невмираюче. Ми цього повинні добитись від природи для свого життя.
  • 146. Купаюсь два рази на день, вранці та ввечері,  це моє пробудження. З людьми зустрічаюсь – усім їх свою головку низько поклоню, скажу ввічливо вголос «здрастуйте». Хто б ти не був у цьому, дідусь, бабуся, дядя з тітонькою чи молодий чоловік, моє діло таке. Лише б їм сказати, а вони як хочуть. Потім, треба між людьми знайти чоловіка, у котрого є нужда в твоїх 50 копійках. Йому треба дати та сказати свої слова: я, мовляв, даю для того, щоб мені було хороше. І без усякого такого віддати. Тепер. Приходить субота, це наше свято – 42 години протерпіти до неділі, до 12 годин дня. Треба їсти, то треба повітря тягнути з висоти через гортань три рази й просити Учителя: «Учителю, дай мені здоров’я». Це не одного мене так учить він – нас усіх Учитель учить. І хоче, щоб ми не плювали й не харкали на землю, не пили, не курили. Ось до чого Учитель усіх нас веде.
  • 147. А Месячишка мене за моє життя Учителем так прозвала.
  • 150. Хіба дім житлового характеру чоловіка зберігає, коли чоловік у ньому живе й робить те, від чого йому робиться в житті хороше й тепло? Це буває один раз, а потім це все рветься й перетворюється в інше – чоловік неміччю оточується.
  • 152. Руські люди як були руськими, так вони й залишились руськими людьми. Їхня руська земля відома.
  • А від поганого й холодного ховаються. І врешті-решт все веде всіх наших людей до поганого й холодного в їх ділі. Вони в своєму ділі втрачають своє особисте здоров’я.
  • 157. А його дає не руки чоловіка, а природа через великий холод і дуже погане. (здорвя)
  • 159. А ось книга, я її написав, людям треба її читати.
  • 163. Ми з вами не навчились бути свідомими людьми, нам треба палка.
  • 168. Якби не приватна індивідуальна власність свого характеру, злочинця як такої особи не було б. Усе це наробило своє місце. Любов чужого чоловіка примусила ненавидіти чоловіка іншого.
  • 183. Повинен життям у природі зберегтись чоловік на цьому ось місці, на Чувілкіному бугрі, без усякої потреби. Він до нас, до людей, прийде на землю для порятунку в житті людей усієї землі. Вони повинні самі цим ось освітитись і перестануть потім умирати.

Смерть Богові від мертвеців через їхнє безсилля. 1977.10[ред.]

  • 7. А от Богом зробитись усякому чоловікові можна, лише б ти іншому своїм добром не заважав, а своє корисне знайдене в природі людям зоставив. Це законне явище.
  • 8. У житті хочеш бути інженером – учись, математиком хочеш бути – учись. А кому забороняється в себе Бога мати? У природі є умов дуже багато, особливо для людей є дві сторони. Одна – коли люди придержуються в житті хорошого й теплого, а друга – холодного й поганого. Кому забороняється бути чоловіком Божим? Це є любов. А ми, коли захворіємо, скоріше в лікарні шукаємо порятунок у житті. А найголовніше в цьому – холодне й погане любити й берегти. Будеш це робити – будеш Бог.
  • 9. Паршек є чоловік такий, як усі люди. Він любить хороше й тепле, а також холодне й погане. Завдяки цьому він загартувався в природі, сил набрався, ними оточив себе. Він говорить. Я люблю хворобу будь-якого характеру, я не боюсь ворога. Мені він нічого не зробить, у нього сил нема. Тому люди називають Паршека Переможцем природи.
  • 15. Ось що людям природа розкрила. Люди діждались: у природі народився живий енергійний чоловік. Він навчився в природі робити діло природної сторони, за що його назвали Богом землі. Він прийшов на землю в люди для їх порятунку.
  • 16. Вона людей за їх діло карає. Люди від цього діла втрачають своє природне здоров’я.
  • 24. Так, без усякого діла ім’я «Бог» не одержиш. Це даром не дається. Треба для цього діла багато трудитись, щоби був труд видний. Люди Паршека зустріли й провели таким. Люди хотіли й робили, щоб Паршек був Богом.
  • 25. Люди для Божого діла не старались що-небудь зробити, щоб у людях зостатись Богом через одну любов до природи, через холодне й погане. А через хороше й тепле можна втратити Бога. Є такі народні слова: «Бог то Бог, та не будь сам поганим».
  • 38. Природа-мати нас усіх до одного народила й хотіла, щоб ми так жили. Богові треба вірити й виконувати за його сказаним словом. А ми перестали вірити тому, що він у нас є такий, що живемо з ним і вмираємо з ним. Для людей Бог у житті є якась ганьба. Бог не вчить поганому, а вчить хорошому.
  • 40. Я не тією дорогою пішов і не тією думкою створив. Я в людях є Учитель, але не король. Я не отець і не син, а Дух усього світу. Люди мене визнають, на всій землі про це заговорять.
  • 53. Ми даремно вчимось, даремно робимось ученими людьми, технічно озброєними людьми. А самі боїмось босими ногами ходити по землі, особливо по снігу в мороз; повітрям боїмось задовольнятись, води боїмось холодної. Які ж ми є люди розуму? Ми – глядачі. Між нами як був такий ворог, так він і залишився. Ми своїм озброєнням нічого не зробили; якими були, такими залишились. Нас наше незнання мучить. Ми цим заражені. Ми – космонавти, завойовники простору. А самі не знаємо, що ж буде з нами завтра.
  • 54. Якби не Бог землі, Гітлер оволодів би руським народом. Скажіть спасибі німцям: вони Бога просили, щоб він поїхав у Берлін. Він від їхньої просьби не відмовився ради руського солдата, він згодився поїхати разом із ними в Берлін. По дорозі фашисти в Богові засумнівались і стали практично вивчати здоров’я Бога – не літом, а зимою. Був на землі сніг, мороз під 22 листопада 1942 року. Під Знаменкою призупинили Гітлера із своєю силою. Тут Бога стали допитувати. Що поліцаї знали про ідею Бога, те німцям диктували. Бог робив те, що німцям заважало у війні. Бог – це Іванов, руський чоловік. Він за руських терпів. Він цього вчинку, учиненого німцями, не злякався. За Бога була природа, котра керувала війною. Бога взяли в гестапо, але він не злякався, а сказав німцям: «Перемога буде за Сталіним». Німці Бога держали 27 діб. Бог руською мовою через перекладача фашистам відповідав. У Бога було все підготовлено, щоб їм точно відповідати. Ворог був у цьому суворий і ображений. Ми його як такого перемогли.
  • 68. Це – наша бідність, наше незнання, коли ми в своєму житті незадоволені. Ми хочемо того, чого в житті нема. Це не наше з вами, а природи, котра має в себе й одне, й інше – біду й радість, дуже мокре й дуже сухе. Нам треба те, чого нема в природі. Ми хочемо, а вона нам не дає. Ось які ми є учені люди. Зі своїм знанням заставили в природі копатись, ритись у ній. А краще б нам довелось найти те, що всім людям треба – порятунок у житті.
  • 69. Що ми в себе маємо, це все не наше, а природне чуже. А ми туди пускаємо науку, 70. Наша дорога в житті така, що треба завоювати живим тілом, щоб вода тобі принесла живе тіло. Ти, чоловік, повинен добитись сил таких. А вони – між повітрям, водою, землею. Ось тоді чоловік оволодіє цією моєю дорогою.
  • 78. Ми бачили сина, але не зустрічались із Духом Святим. Це буде для всіх Боже діло. Воно вводиться в життя не шкідливим для людей, корисним люди будуть його знати.
  • 85. Іде, прирікаючи, сторона небувалого характеру, еволюційна Духа Святого. Буде такий чоловік – Переможець природи, що зберігає самого себе. Це буде таке діло чоловіка. Він переможе в житті всякого ворога. Це є ввічливість, уміння обходитись у людях, щоб їм не завадити, а своє поставити. Він чужого не буде потребувати, а своє корисне всім дасть. Якщо треба буде в людях відвернути ворога, він це зробить. Ось який повинен бути в цьому ділі чоловік, корисний у житті.
  • 94. Учитель своїм тілом став приймати, як і всіх завжди: кладе на ліжко чоловіка, оточує своїми руками, тільки держить, а в умі проходить по всьому тілу й думає про всю природу.
  • 100. Треба буде лікуватись не тоді, коли ти захворієш, а коли здоровий. Хвороба – від природи, котра всьому є діло. Вона посадила болячку чи грибок за те, що вона не захотіла в цьому жити.
  • 102. Прийшла до мене дівчина, учениця школи сьомого класу. Вона хотіла історію моєї ідеї описати. Я їй говорю, що все, що я маю в житті, я одержав від свідомості. Мисль у мене народилась для цього діла: чому так виходить, що люди в житті на білому світі їдять, одягаються та в домі живуть, а фактично вони вмирають? Я став із цим ділом розбиратись, це діло людей не визнав. Це все не приносить задоволення людям. У них став шукати вихід: шапку з голови спочатку скинув, волосся від гніту звільнив. Мене за це природа й обдарувала плодами. Я вже став від природи одержувати плоди, я став помагати людям хворим, їхнє колишнє здоров’я повертав. А роззутим я не ходив від народження. А став ходити так ради однієї хворої, котра ходила на милицях: ноги в неї були хворі. Чоловік її звернувся до мене з просьбою, щоб я їй поміг. Я дав слово: якщо вона від мого прийому піде ногами, то я піду босими ногами по снігу. Так у людях вийшло: вона стала ходити ногами, а я пішов тому роззутим зимою по снігу. Це все зробила природа, вона освітила мене цим у людях. Я в людях через це зробився корисним, і до сих пір у цьому зостався таким освітленим чоловіком, не кидаю це діло робити. Мене за це береже природа, як око. Я живу не так, як усі, котрі хворіють, простуджуються й навік умирають. Це їх наслідувало таке тяжке життя. А я із цим ще не зустрічався й не пробував цього діла, щоб у мене ця історія виходила. Я від природи заслужив увагу таким чоловіком зостатись. За це діло, зроблене мною в людях, вони мене назвали Богом землі. Ось яка моя історія. Вона робилася мною, вона робиться мною для порятунку всіх наших земних людей.
  • 105. Учитель усіх наших людей – Бог землі, прийшов до нас на землю цю для порятунку життя. Він своєю просьбою упросив природу, щоб вона з ним погодилась і стала йому як чоловікові в цьому ділі помагати, нашому ображеному природою чоловікові.
  • 106. Помилка людей була в тому, що стали проти нашої рідної матері-природи озброюватися своїм технічним ділом, зробленим штучно, з введеною хімією. Від цього стало жити хороше й тепло. А це хороше й тепле веде в житті до холодного й поганого, тобто нашої смерті, котра зустрічає із своїми силами нашого земного чоловіка й хоче йому це бажання відірвати.
  • 107. Я без усякого одягу. Мені холодно, мені погано. Я живу для людей, своїм тілом убиваю біль. Ось що Учитель людям робить. Його діло – робити одну користь. А люди дякують.
  • 109. Він (Христос) так усім нашим земним людям говорив, щоб вони це робили, виконували його сказані слова: «Не побажай іншому чоловікові в його житті те, чого сам не хочеш». А ми, усі живущі на білому світі люди, Богові дуже вірили, а коли треба його волю виконувати, так ми це не робимо. Так краще цьому всьому зовсім не вірити, так як ми з вами не виконуємо.
  • 111. На землю треба прийти з ділом, що-небудь для цього треба зробити, щоб його визнали за це діло, щоб він зостався при них. Є написані слова в людях: Бог то Бог, та не будь сам поганий. Богом у людях зостатись – треба щось їм зробити, щоб вони його за це діло знали.
  • 113. А тепер у людях народилась мисль нова, додумались люди мирного характеру: людям треба не воювати один з одним, а рубіж в природі завойовувати.
  • 115. Нам, усім людям, не треба йти від природи, нам не треба боятись її духу, особливо повітря, води, землі. Нам треба близько з нею жити, щоб вона нас своїми силами не доганяла.
  • 119. Їх (людей) Бог своїм ділом не карає за їхній такий обман. Люди помилились у своєму ділі: узялись його робити, щоб зробити, а природа не дала сил довести це діло до задуманого кінця.
  • 127. За ділом усім, я – помічник бідним людям. Я – партії брат, рідний син, перший у світі комуніст. Я будую для життя еволюцію.
  • 131. Бог невинуватий, що люди зробились бідними. Це все люди зробили самі, не знаючи, що вони роблять. Вони думали, що вони роблять хороше для людей.
  • 141. А Учитель є правда. Він іде з нею, єдиний чоловік із цими словами, із цим ділом, із цією любов’ю. А коли до діла є велика любов, то всяке діло твоє освітиться.
  • 144. треба не одного чоловіка любити, а треба любити природу, її дні, що прийшли. Вони до нас приходять і літом, і зимою, але ми всі їх зустрічаємо неоднаково – одні любимо, а інші не любимо. Які ж ми є люди, якщо ми не любимо природу, найголовніше в житті. Природа – це повітря, вода й земля – усе це нам життя дало.
  • 144. Яка ж є в житті поміч, якщо ти чоловіка не любиш, природу не любиш, Бога не любиш? Хто тобі поможе?
  • 145. Учитель любить усіх людей, любить природу, у ній робиться Богом завдяки своєму ділу. А Бог наш є світило, усім грішним прощає й простить нашому злочинцеві, борцеві в природі, хворому чоловікові. Він від нього проганяє ворога, тобто хворобу. Вона сама щезає завдяки ділам Бога. У природі таких діл вистачає, треба чоловікові їх робити. А коли чоловік це зробить, він від природи одержить здоров’я Бога.
  • 148. Найголовніше – це треба бути в житті як Учитель.
  • 150. Я думаю, треба буде ця моя ідея, котра в природі заслужила, людям зробила користь. А раз люди цим задовольнили себе, вони повинні примусити уряд піти їм назустріч. Люди в своєму ділі помилились, а Учитель Іванов щодо цієї помилки хоче сказати, що це все може бути виправлено. Адже ми люди такі є: не хочемо вмирати. Примусила нас умирати наша рідна земля.
  • 153. Їй довелось зустрітись у наві по дорозі, вона бачила так, як бачила біля церкви. Вона не вірила своїм очам. Сама собі говорить: для чого Учитель приходить сюди? Тільки хотіла до Учителя піти, а він десь сам дівся. Це бачення таке біля церкви було в наві.
  • Він про це діло давно чув від Покосової Шури. Вона йшла на роботу в метро, а я як Учитель разом із нею йшов. Вона більше такого видіння не побачить: це рідко буває в таких людей, котрі заслужили.
  • 158. Я – помічник, прямо скажу, здоровому чоловікові такому, котрий на ногах ходить, правильно мислить. Не я особисто в цьому помагаю як чоловік. Я вчу чоловіка, що треба буде зробити по путі його проходу.
  • 163. Якби це все не було правдою, для чого вона мене такого ось у природі народила. Я для неї такий ось – перший, ніколи не бувалий. Вона мене на це діло освятила, вона мені ці дари показала. Я став робити в житті одне-єдине. Цього нам мало, що я ходжу зимою по холоду роззутим, в одних трусах. Цього нам, усім людям, мало. Він нам, бідним, нужденним, хворим людям робив те, щоб нас усіх поставити на ноги наші. Він нам давав здоров’я. Він – наш Спаситель. Для всього світу він прийшов на землю, щоб урятувати нас від цього всього.
  • 169. Я недаремно в житті в природі ходив весь час по снігу босими ногами, я недаремно людям давав свої сили. Я їм помагав у цьому, щоб вони не хворіли й не простуджувались. Ось що я їм знайшов – порятунок у житті.
  • 176. Молодь, вона в нас життям незадоволена. Вона тримається на батьківському утриманні, а не на своєму утриманні. Дуже тяжко жити молоді нашій за рахунок цього всього.
  • Ми, усі люди отці й матері, повинні згодитись із пропозицією ідеї Учителя. Він не за нас, таких ось жадних у житті людей, котрі оточили себе минулим, нікуди негожим, котрі своїх дітей ображають. Учитель просить отців і матерів своїх дітей, щоб вони згодились із Учителевою ідеєю. Вона просить усіх свою зарплату зрівняти, щоб люди вчені й невчені мали зарплату 33 карбованці. Якщо всім буде мало, то ми всім прибавимо. За це все, зроблене свідомо, природа нас підтримає. Слова Учителя людям вносять свою пропозицію. Вони самі це зроблять, їм це в історії треба буде.
  • 183. Люди трудяться, роблять своє благо, їм доводиться жити в природі хороше й тепло, а це все дає погане, мертве, холодне. Гірше й тяжче, ніж смерть, нема на білому світі. А ми всі її так розвили та з нею разом живемо до кінця життя.
  • 187. Чому я називаюсь Переможцем природи? Наші люди мене прозвали й Учителем. Я відкрив очі жінці з Магнітогорська. Вона мене назвала Богом землі. Я недаремно проходив у такій формі, мене природа освітила, дала свої дари.
  • 188. А тепер Дух Святий за його діло освятив, чоловік Духом оточений. Він своїм тілом став мати в природі здоров’я та його він бажає всім передати.
  • 189. Ця історія моя мислилась у той час, коли я зовсім не їв. Моє тіло освітилося Духом. А раз Дух мене оточив, то мені легко буде жити. Ось чого треба в людях добитись.
  • Це є свідоме терпіння. Ти терпиш не на шкоду, а на свою користь.
  • 192. Для ідеї Іванова все в природі на білому світі є хороше, відвертатись не доводиться. Для даного чоловіка весь розвиток не поганий, а хороший. Усіх людей треба вважати однаково, щоб жити з ними не так погано, як нам до цього доводилось жити.
  • 195. Бог Дух Святий прийшов помогти врятувати людство своїм природним ділом. Любов’ю треба прогнати ворога. Це може зробити тільки Бог землі. А Бог не той, котрого не бачили, а держали в своєму розумі, сильно просили, щоб одержати потрібне в житті – цього не було. А тепер чоловік прийшов з ділом істини, він заслужив, його люди назвали Богом, його просять, а він їм у всьому помагає – ось це є наших людей Бог.
  • 197. Дух здорового життя по-еволюційному пропонує: краще й легше від цього всього відмовитись і взятись за діло Іванова. Він у природі знайшов, ним оточив себе, учить людей жити по-своєму, по-природному, як день, котрий до нас приходить без усякого такого запасу.
  • 200. Тому цього чоловіка від себе не відгониш. Він знає добре, що я є в цьому спаситель усіх людей усього світу. Я для цього народився в природі, за це вболіваю, але прошу чоловіка й слухаю його як такого. Він тебе просить, молить. Цього чоловіка можна приймати: у нього серце й душа, цьому ділу вірить, він – наш чоловік. Лише б торкнутись і сказати, він буде здоровий. А таких людей по білому світу багато.
  • 211. Коли він на твоєму утриманні, то це для нього хороше, але коли його нема, то тут уже біда. Дитя як на отця своїм таким ділом має свою образу, воно психує, воно цим незадоволено. У нього є минуле. Йому тільки дай, і він більше нічого не розуміє. А батька треба забезпечити, у нього рветься все, що попадається під руки. Отець хворіє, а син тим більше хворіє від такого недостатнього утримання. Тому догодити своєму рідному дитяті ніяк не можна. А ось що треба зробити в житті нашому, що цим догодити й батькам, і дітям,  треба всім давати одну зарплату 33 карбованці в місяць. Мало буде цього – прибавимо. Від цього буде хороше всім: і батькам, і дітям. Якщо ми цього в житті своєму не зробимо, то в нас таке безладдя й залишиться: ми будемо бідними нужденними людьми. Нас ніхто не пожаліє, навіть сама природа. Вона нам форму покаже: болячку, грибок посадить.
  • 215. Я теж залежу від природи, не буваю без неї так, щоб не просити. Учитель говорить свої слова: дай мені, природа, життя й моє вчення. Я завжди з природою йду прямо по путі, а ви, як такі люди, без мене – ні кроку.
  • 216. Мені помагає природа завдяки моїй любові до неї. Вона мене зберігає.

Свято 60 років Жовтня. 1977.12[ред.]

  • 16. Життя почнеться нове небувале. Хороші й теплі умови заставляли чоловіка вмирати. А от холодні та погані умови примусять жити вічно.
  • 17. Значить, треба не їсти, це веде до хорошого. Люди цього в житті доб’ються, вони цим заслужать, їх природа за це діло не буде карати. Ми забудемо ці ось могили.
  • 18. Вони розкрили атмосферу, це Космос, він даремно завойовується, як пусті відра виштовхуються.
  • 20. Люди вчені, вони зовсім хворі, їх треба лікувати природою: повітрям, водою, землею  що й мене народило. Мої сили появились на білий світ. Я був такий само як усі люди. Ніколи не висипався, а тільки спав і спав. Мої сили потребували від мене великої енергії не спати, а стояти на ногах та продумувати про те чи інше.
  • 25. Таке добро ми зуміємо здобути при таких обставинах при такому ділі. Ми в ньому помиляємось і вмираємо, і будемо ми так умирати. Нас ніхто не береже: у нас Бога нема. Ми так жити безсилі, за нас ніхто не заступається.
  • 27. Сьогодні їмо, завтра їмо, а псуватись треба. Цю звичку може видалити той чоловік, котрому доведеться оточити себе Духом Святим. Це еволюційний чоловік, Бог землі, Спаситель світу цього. Він ходить по землі не так, як ходять усі люди.
  • 33. Бог історію всю вирішить. У нього сили на це є. Ми самі підемо за ним. Він не буде це робити в природі. Земля багата буде, вона заросте бур’яном, сили її колишні настануть. Люди перестануть із нею боротись, вони так відходити не будуть, близько вони стануть, як наш любимий дорогий Учитель. Він не боїться ні повітря, ні води, ні землі. Це його милі невмираючі друзі. Вони йому в будь-який час року поможуть. Він їх, як матір рідну, просить.
  • 36. Прийшов Бог землі, він по-своєму мислить, а робить сам. У нього для цього всього є в природі невмираючі якості – любов до всього. Бог не гидує ніким ніде ніяк. Це – його діло.
  • 37. Він не боїться природи, особливо повітря, води – що за твоє зроблене карає. Люди від неї гинуть. Треба в природі заслуги, щоб люди на тебе не ображались, були тобою задоволені. А Бог прийшов на землю врятувати світ людей, своїм учинком задовольнити.
  • 45. По-новому будуть жити люди в природі. Не літаки, не супутники, а люди цього доб’ються. Чоловік піде своїм тілом по воді. Ось чого люди самі доб’ються. Їх за це природа не буде карати. Люди заслужать від неї увагу. Природа зробиться для людей матір’ю, годувати, одягати перестане, дім не треба буде. Ось де життя нове почнеться, ніколи не бувале.
  • 46. Ми не будемо потребувати, апетит відійде зовсім від нас. Тепло проявиться в енергійному тілі, воно вмирати більше не буде. Ось чого ми доб’ємось у природі. Бог усім він простить. У нього в ідеї не буде злочинного світу. І не будуть простуджуватись та хворіти. Тюрма й лікарня щезнуть, люди туди попадати не будуть. Рай на землі засяє. Люди цього діждуться, їх оточить правда. Усі зі загробних умов піднімуться. Той, хто чоловіка закопував, він його відкопає. Це зробить сам Бог. Його зараз не визнають за його діло, а тоді його визнають.
  • 47. Він своїх людей візьме із собою й скаже: «Ви, мої рідні, знали мене й робили те, що треба». А зараз люди Бога забули, не хочуть його бачити. А він народився тепер, живе з нами й хоче нас усіх любити своїм ділом. Він за це діло сам особисто не їсть і не буде зовсім їсти ради людей. Це є його зброя, котра прямо по теорії стріляє.
  • 56. Скільки я їх на білому світі приймав через свої руки, поцілунком із них знімав їх хворобу. Вони до мене приходили, як до Бога, грішні. Я їм усім, як одному, прощав, а з них хвороби знімав. Говорив їм: ідіть та більше не грішіть.
  • 57. Я повинен доказати свою правоту, що я це роблю від природи. Вона мене Богом освітила. Я – Бог землі, Спаситель усього світу, не хочу, щоб люди тяжко жили. 64рак ніхто з усіх не має права лікувати. Його посадила на тіло сама природа, а ми, учені люди, не знайшли засобів і нема в нас чоловіка для цього, щоб він навчився помагати не раку, а чоловікові. Треба навчитись чоловікові, щоб природою: повітрям, водою, землею – помагати не одному чоловікові від раку, а багатьом людям із своїми захворюваннями. Мені сильно холодно. Я живу в цьому холодно й погано.
  • 74. Моє життя Боже є. Ніхто йому не вірить і не робить, і не хоче, щоб воно було таке. Я ж – чоловік, живу по-своєму. У мене мисль така: треба зовсім кинути цю звичку щодня їсти. Ця звичка в житті нікуди негожа. Легше й здоровіше, коли ти не їси.
  • 76. Їх діло – з природою боротись, брати у неї найкращі якості, вони треба людям. А в природі є більше поганого, ніж хорошого.
  • 77. Він приймає однаково всіх людей. У нього різниці між національностями нема ніякої. Він знає всіх людей, що вони хочуть не простуджуватись і не хворіти ніякими хворобами. Він, Учитель, учить, щоб люди самі це робили. Його вчення – усіх нас, людей.
  • 78. А природа – вона роль у цьому всьому. Вона цю виразку або грибок посадила – вона це все знімає. Усьому діло – це повітря, вода й земля  що й помагає цьому хворому через руки Учителя Іванова.
  • 84. У мене в дворі є усі такі умови, щоб чоловіка хворого прийняти. Я кладу його тіло на кушетку доверху животом, беру руками за його голову, за лоб, та за пальці ніг.
  • 85. Починаю його мозком командувати, щоб він чи вона повертали пальцями, дивились думкою на серце своє, на легені, у живіт. Щоб ним повертати. І робили глибокий вдих і видих три рази. Піднімаю на ноги його чи її, беру за руки, говорю теж саме. Веду в душ, вода джерельна, обливаю я сам, прошу говорити: “Учитель, дай мені здоров’я”. Обіллю, потім учу. Він від мене легким іде. А там він або вона як хочуть, я за це не відповідаю. А коли робить чоловік, у нього виходить. Він не хворіє. Уже йому чи їй хороше.
  • 86. Це здоров’я не продається, не купляється, а з любов’ю дається. Я цілую всіх, я не гидую своєї роботи, я люблю.
  • 88. Люди безсилі в природі жити через техніку, через штучне, через хімію. Усе це чуже, усе це природне, нікуди негоже для життя.
  • 92. Він чоловіка просить: роби це діло, але не кидай його. Це твій порятунок. Побажати іншому того, чого ти хочеш. Ти люби ближнього, як самого себе. Іванов, коли приймає людей, усіх до одного чоловіка цілує. Це є його любов, він цим знімає хворобу з іншого чоловіка. А раз він це діло робить, він є Бог. Ми це бачимо своїми очами. 46 зиму ходить так, як ми його бачимо, чуємо. Говорить свої такі слова: умирати я як такий не буду.
  • 97. Це історія еволюції. Не начальника треба просити, а начальник буде підлеглого просити. І свідомість заставить чоловіка без усякого труда обходитись.
  • 100. Чоловік перший лежить у землі прахом, мене жде до себе. Я прийду, його сам підніму як умерлого. Його воскрешу з мертвого в живого, коли мене люди всі визнають і назвуть Богом. Я виявлюся у природі Бог. Ось тобі я вас усіх попроганяю і скажу я вам: відійдіть від мене й створіть таке в житті своє благо. Я полюбив усе на світі. Найголовніше – це треба любити природу: повітря, воду й землю, а між цим усім – людей.
  • 103. За законом усієї дійсності, іде в природі ідея еволюції Святого Духу. Цю ідею не пробували люди, вони повинні бути свідомі. Люди своїм виступом повинні нікому не завадити, а своє взяти своїм ввічливим учинком. Еволюція не вчить, а просить, молить як таких людей. Вони повинні гордість забрати, а небувалу ввічливість показати між собою. Головку низько поклони й скажи, мовляв, здрастуй.
  • 104. Це буде на землі введено природою один з усіх рай. Злочинець не буде в цьому народжуватись і не буде в природі захворювання ось нам буде продовження й задоволення самих людей.
  • 105. Ми жити будемо рівно всі: малі й старі. Нас зрівняє Дух Святий. Ми в природі не будемо ображеними жити. Нас природа не буде карати, не буде за що. Ми будемо старатися по-Божому жити: більше всього – із природою. Люди не будуть заінтересовані прибутком. Індивідуальності в чоловіка не буде. Приватного місця не стане. Теорія від людей відійде. Законом буде любов. Усі від тяжкого відійдуть, вони в себе свідомість будуть мати. Ось що люди в себе будуть мати.
  • 106. Людям треба воля. А кулак на кулак – це відпаде.
  • 112. На нас напав сон. Ми в цей час є не живі й не мертві. Ось такими нас сон представляє.
  • 121. Ми, усі люди, кинемо, для цього не будемо ми так працювати, самі себе втомлюючи, щоб хворіти й простуджуватись. Ми для цього діла перестанемо їсти й дім не будемо потребувати. Для нас місце буде в природі всюди. Ми таке тепло не будемо в своєму тілі мати. У нас воно буде своє енергійне. У природі вмирати ми з вами перестанемо. Життя нам буде нове. Труд від нас відійде зовсім. Ми будемо друзі всієї матері-природи. Більше не буде боротьби з природою, і не будемо між собою воювати. Учинок такий буде всім по душі й серцю.
  • 122. 15 жовтня. Уже глибока велика осінь. Люди за своєю звичкою одягли, їх примусили умови. А коли вони доб’ються цього, то цієї звички не стане, буде своя сила. Вірити не будуть чужому. Коли люди кинуть трудитись і кинуть одягатись, і дім не будуть потребувати, то в них у природі буде один аромат, він запахне. Життя буде райське. Ми кольорами засвітимось. Природа, вона не буде такою, як вона була до цього.
  • 123. Люди в неї будуть заслуговувати. Природа не буде їх так карати, у неї буде своя жалість. У людей родиться щастя життя. Вони будуть отримувати в природі здоров’я. Люди не будуть такими, як вони були. У них таке право відбереться. Зброї не стане, погрожувати не буде чим і кому. У природі ласка проявиться. Люди гордості позбудуться. Буде одна ввічливість, вона не буде так заважати. У людей проявиться одна з усіх свідомість. Вона буде ясна всюди.
  • 134. До цього всього люди жили без труда й не їли, їм було легко в цьому. А коли вони стали це діло робити, вони на віки-віків умерли. Цієї ось смерті раніше не було, її розвинули люди в процесі. Ми це діло почали робити, у цьому ділі ми помилились і погоріли, умерли на віки-віків. Таке ось діло нам не призупинити, воно сильне для нас усіх.
  • 139. Хворобу на чоловікові треба лякати природним шляхом.
  • 155. Бог отець і Бог син, вони своє зоставлять, а прийде на зміну Дух Святий. Це все скасується, не буде такого свого місця. Люди чужого позбудуться свідомо. Усе буде спільне, наше. А раз ми не будемо присвоювати, то ми перестанемо воювати. Не будемо ми нападати, а будемо ми жити мирно. Ось де проявиться природна любов. Не буде між людьми такої злої ненависті.
  • 156. Люди будуть зустрічатись із людьми ввічливо, своєю головкою їм будуть низько кланятись, у весь голос будуть із ними здоровкатись. А раз у них буде такий у любові вчинок, то вони перемоги ні від кого не діждуться. Буде в людях їх любов, котру ніяк ніде не переможеш. Усьому цьому діло – люди. Якщо вони зробляться такими, то що може бути краще від цього. Своє корисне в житті ми будемо ставити в людях, щоб їм не заважати.
  • 166. Учитель із нами, він нам малює свою картину таку, говорить нам. Зі мною можна буде легко вмирати. Я й там уже відомий. Люди мене знають, люди про мене говорять і там.
  • 173. Нам Учитель говорить, щоб ми змінили цю платівку від учня вимагати. А треба буде просити. Якщо ми цей тон змінимо, то в нас не буде простуди й хвороби через діло Учителя.
  • 176. Учитель, він хоче, щоб усі здорові люди за це діло брались і робили самі, щоб на нас не розповсюджувалась ніяка хвороба.
  • 183. А за моїм визначенням, треба всю молодь узяти цілком і повністю на утримання. Ось тоді не буде ненависті й усякого зла між цими людьми.
  • 184. Люди прийдуть до свідомості. Що ми таке робимо? Зброєю мир творимо. А це не будемо ми з вами робити.
  • 185. Насилля відійде, а настане мир – усьому діло. Люди не будуть один на одного так нападати, на своє місце. Його не будуть вважати місцем своїм, будуть вважати здобутком спільним. Люди не будуть людям у житті заважати, а будуть шукати й помагати. Так помагати, як у війні Вітчизняній поміг Іванов і поміг Марії.
  • Нобелевську премію – Іванову. Він – ініціатор усьому.
  • 191. Він є ділок у цьому всьому, особливо нашій молоді. Вона в нас найбільш ображена, бідна з усіх. Їй у природі не дають спокою. Одне те, що її примушують. А друге, найголовніше,  у житті не дають матеріальних засобів. Утримання зовсім батьками Паршек пропонує зняти. Воно в нас із вами, дорослих, є, але ми цього не робимо. Паршек таку пропозицію вносить: щоб ми, усі люди, хто цьому вірить, старається виконувати, згодились узяти зарплату 33 карбованці. Більше нічого не треба людям. Буде мало – усім добавимо.
  • 200. Це все робиться мною в природі. Скільки слів я оформив, а букв я написав! Це все істина в житті є.
  • 207. Багато літ ждуть рай на землі. Це квіти будуть, аромат запахне в природі. От життя так життя буде на ось цій землі! Вона нас прийме як таких.
  • 210. У нього все було, але не було сил, вони йому не давались: він не зміг терпіти. Його вона в це втягнула. Вона – йому яблучко, вона йому ягідку, і дійшло до живого м’яса. Їв стільки, скільки це треба. Він не зміг терпіти. Йому ця ось звичка заважала, вона йому не давала про інше думати. Як тільки він устає, у нього на дорозі стоїть обід.
  • 214. А здорового чоловіка між людьми в природі нема: що-небудь він потребує. А раз він що-небудь потребує, уже це є хвороба. А в хворого чоловіка – думати, шукати по природі те, що треба. А коли він не знаходить, він хворіє, він психує.
  • 221. Після управління сина настане на землі Дух Святий, він уведе Бога. Він не буде людьми розпоряджатись. Він прийшов на землю як Переможець природи, Учитель народу, Бог землі. Він прийшов у люди їм показати дорогу одну з усіх найлегшу.
  • 246. Учитель для порятунку народився на землі Богом між людьми.
  • 262. Природа – це є люди. Вони народжуються не для смерті, а народжуються для життя.
  • 169. Ми бідні є люди, тому що не стали слухатися того, хто нас створив – це природа.
  • 270. Вона нас жаліє, вона нас і карає за наші дешеві грішки. Ми з вами народжені нею й збережені нею, а от самовілля зосталось із нами.
  • 277. Я свою ідею не присвоюю й нікому не говорю, що ідея моя. Я вас як людей тільки прошу: роззувайся, роздягайся й – слідом за мною. Що я буду робити, те й ви. Це буде наш труд такий. Він не оплачується ніким ніде ніяк.
  • 280. Будь-який чоловік на будь-якому місці зможе це зробити, щоби бути таким чоловіком, як є Паршек.
  • 282. Я почав цю історію із самого півдня, з Кавказьких гір. Із того місця я освоював воду, морські хвилі та голиші. Я по них, по таких каменях, пройшов від самого Туапсе до Сочі. Моя нога, моє тіло з повітря занурювалось не на одну таку хвилину. Я старався без усякого такого дихання бути у воді, як у ванні.
  • 283. Мене листопадні дні прийняли як такого, берегли до грудня місяця. Якби хто взяв і згодився! Який був мій такий дух! Я ним оточувався. Я не бачив нікого з людей, тільки одні бачив я поїзди наді мною, я чув цвірчання. А коли я знаходився у воді та ще вночі, я бачив одні вогники світні, яких-небудь риб. Я не боявся там бути через свій пошук. Я був голий, труси мої лежали на бережку під камінням. Мене берегло тепле, як вар. Я не один день цим ось оточувався. 23 листопада почав цю свою експедицію прокладати, а п’ятого грудня закінчив.
  • 284. Мої сили зустрілись людьми, сочінцями, як Господа з гір. А я з води появився в пухнастий сніг. Це небувала моя картина. Я йшов, не відчуваючи холоду. А люди, сочінці, кричали: мовляв, Бог із гір прийшов. Людям моя картина про це діло ще не була відома. Людям у їхньому нездоров’ї я ще не помагав своїм здоров’ям. Щоб вони від мене одержали своє здоров’я, я цього в себе не мав. Моє діло було одне – я в природі рився, старався там своїм тілом побувати, пройти цю путь, а вона вперше зустрічалась.
  • 286. А ось моя ідея. Вона не жде час і не готується його зустріти, як ми його ждемо й до нього, такого ось дня, готуємось.
  • 303. Це здоров’я не продається й не купляється ніким, а тільки зберігається любов’ю. Я як Учитель вам усім правою рукою тисну праву. Я цілую – я знімаю поцілунком ваш біль. Це ваше діло.
  • 328. Краще буде з моїм умерти, ніж без мого вмреш.
  • 341. Христос за свою ідею вмер на хресті, його люди продали. Він ради вмерлих воскрес, піднісся на небо. А люди його бачили, чули, але зробити нічого не змогли, крім одного тільки – вони сильно вірили. Що він їм говорив? Щоб люди побажали іншим людям те, що вони хочуть або не хочуть. У людей це зосталось одне в житті все не виконане. Вони зостались у цьому ділі винуваті.
  • 342. Ось що історія наша людям скаже, що ми бачили? Це був живий у житті факт живого тіла. Він у житті був, умер за нас за всіх, але ми один час були такі, як учень Петро.
  • 343. Це моя історія проходила між людьми на землі дві тисячі літ, уже вони проходять. А тепер народився другий чоловік, він за своє діло між людьми виявиться Бог землі. Він у нас спитає, як ми жили до цього часу. Ми йому не скажемо, що ми жили погано в цьому ділі. А ми скажемо свої слова: жили хороше й тепло. А от щоб істина була між нами, такими ось людьми, котрі зустрінуться із цим чоловіком! сон? Генерали, найголовніші командири стали мені підлеглими. Я з ними був, але не розпоряджався. Вони самі цього хотіли, готували мені свого помічника. А я сам не захотів, а обрав з усіх найменшого в його житті. Він цього ніколи не подумав, що я його такого візьму. Він за мною пішов далі. Не командування було, а якась у житті проба, вона мене стосувалась. Треба було почекати.
  • 356. Загартування чоловікові будь-якому створює здоров’я, а раз здоров’я є, то є в житті все.
  • 361. Я в цьому ділі – один-єдиний чоловік. А слова мої, діло моє – це все є наших людей. Вони заселили цю нашу таку землю, вона нами заселена для мертвого життя.
  • 375. У мене робить мисль, вона думає, вона хоче зробити в цьому, як треба буде сполохнути білий світ. Іде діло всього життя до того, щоб роєм усім місце зайняти. Мене недаремно люди цим ось назвали. Я вже підготовлений, хоч зараз. Люди прийдуть, а я їм скажу як таким людям, щоб вони відійшли від мене від такої особи й створили своє таке благо, котре створив я сам. А коли до нас появиться на арену цього всього Бог Дух Святий, усе терплячий у житті, відійде. Його не буде в житті. Проявиться й оточить сам Великий Дух, у житті поламає все на світі.
  • 379. Паршек підніметься на Чувілкін бугор, у весь голос нам і скаже: що ви, такі люди, самі собі такого ось у природі знайшли? Але мене, як слід, не пригорнули й не спитали: а хто такий у природі?

Це моє здоровя. 1977.12[ред.]

  • 17. А коли дитя приймеш, йому ноги мий холодною водою. Без мене нічого не роби. Я прошу тебе. Зі мною, з моїм ім'ям.
  • 20. Учитель став на арені і сказав матерям, щоб вони не боялися холодної води. Після свого народження мили ноги по коліна, це найкраще пробудження дитині дає.
  • 59. Це місце захоплено в природі не для життя, а для смерті. Привласнювати це місце до свого імені, вічно живе невмируще, ніяк нікому не можна.
  • 96. Перш ніж бути над кимось лікарем, треба побути над собою лікарем, щоб людина не застуджувалася і не хворіла. От тоді-то можна хвалитися в цьому, і можеш будь-кому іншому допомагати, як робиться мною. Я був весь час застережний у житті.
  • 100. Краще вмирати живою людиною, яка не має, ніж ти вмираєш. У тебе є все. І їжа жирна, солодка, ти їси досита.
  • 120. Якщо ми з вами за це візьмемося, і почнемо ми так робити, ми зробимося самі такими природними лікарями. Ми з вами не будемо застуджуватись, не будемо ми хворіти.
  • 124. Я приймаю чоловіка хворого з його тілом, йому сили передаю через свої руки струмом. А тоді мию холодною водою я ноги, тепло через це з'являється в тілі. Хвороба, вона від цього зникає.
  • 140. Треба буде цьому ув'язненому це все пробачити, і дати цьому всьому свободу. Я так йому сказав про своє все: моя ідея це ось зробить. Мої сили в природі це зроблять.
  • 173. Я теж холодного боюся, але коли скупуюсь, десь у тілі береться тепло. Це істинна правда.
  • 187. Мене, як і всіх підряд, кладуть на кушетку. Я лягаю горілиць. Каже мені наш Учитель: руки по швах. Мені твоя хвороба не треба, ти, людина, будеш треба. Я слухаюсь. Він бере руками за мій лоб голови і за пальці ніг. Своїм сильним розумом мої сили, їх з'єднує магнітом, і струмом змушує мій організм, моє тіло бути сильним, дати відсіч будь-якому ворогові. Так воно у мене і вийшло.
  • 188. Я вже своєю думкою пролазив і на серце, і на легкі дивився, і в живіт. Найголовніше, робив до відмови вдих і видих. Це стосується все природи. Мене посилає до своєї помічниці Валентини Леонтіївни, вона ролі в цьому відіграє, всіх купає. Вона знову до нього. Даю руки свої, він бере своїми руками, каже мені: це не все, що я тебе такого прийняв, і один раз ти у нас скупався. Говорить мені. Будеш два рази в день так купатися, вранці і ввечері. Запитує у мене: ти це ось зрозумів? Я йому кажу: зрозумів. Тепер слухай далі. З тобою зустрічаються люди знайомі, незнайомі. Може він і не заслуговує, щоб ти з ним здоровався. А твоє діло. Він мені каже: у тебе душа є, серце теж. Ти їм низько вклонися, скажи: «Здрастуйте». А їхнє діло – як вони хочуть. Знову у мене запитав: ти мене зрозумів? Я йому сказав: зрозумів. Шукай людину, що потребує, 50 копійок дай їй, сам собі скажи: я цій людині даю ці гроші за те, щоб у цьому було добре. І віддай їх без усякого.
  • 189. Приходить субота, вона зі своїми силами приходить. Ти в неї не їж ніякої їжі, і води до самої неділі. О 12 годині дня ти повинен їсти. А перш ніж сідати їсти, ти повинен вийти надвір. Перед повітрям підніми ти своє обличчя, і тягни з висоти повітря через гортань до відмови три рази. І проси: «Учителю, дай мені здоров'я». Це буде твоє свято щотижневе. Ти мене зрозумів? Він мене просить: щоб на землю не плював, не харкав, не курив і не пив. Тепер запитав про це все, зрозумів? А я йому сказав: я зрозумів. А через свої руки і мої передає силу, тепер роби сам. Після цього взявся за око своїм пальцем. А мені здавалося, він в око налив якихось ліків, мені стало так приємно. Потримав він, потримав, і кинув. Змусив мене вдих і видих зробити. Я оком дивився нормально.