Мюррей Ротбард

Мюррей Ротбард

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Мюррей Ротбард (англ. Murray Rothbard; 2 березня 1926, Бронкс, Нью-Йорк, США — 7 січня 1995, Нью-Йорк, США) — американський економіст, представник австрійської школи в економічній науці, один з послідовників традицій Людвіґа фон Мізеса. Виступав за свободу підприємництва і невтручання держави в економічну діяльність. Представник лібералізму і прихильник побудови анархо-капіталізму — суспільства без держави в її сучасному вигляді.

Велика депресія в США, 1963

* У комфортному, але примарному світі, створеному «статистикою ВВП», державні видатки на товари та послуги рахуються в якості доповнення до національного продукту. Насправді ж, оскільки надходження до уряду, на відміну від усіх інших інститутів, стягуються з платників податків примусово, а не сплачуються ними добровільно, набагато реалістичніше визначати всі державні видатки не як доповнення національного продукту, а як пограбування значної частини цього доходу.

Класична економіка: австрійський погляд на історію економічної думки, том І, 1995

• Існувала дискусія з приводу «тези Вебера», висунутої німецьким економічним істориком і соціологом початку двадцятого століття Максом Вебером, який приписував зростання капіталізму і промислову революцію пізньої кальвіністської концепції покликання і, як наслідок, «капіталістичному духу». Незважаючи на всі його плідні ідеї, теза Вебера повинна бути відкинута на багатьох рівнях. По-перше, сучасний капіталізм у будь-якому значимому сенсі починається не з промислової революції вісімнадцятого і дев'ятнадцятого століть, а, як ми бачили, в середні століття і особливо в італійських містах-державах. Такі приклади капіталістичної раціональності, як подвійний бухгалтеський запис і різні фінансові методи, беруть свій початок в цих італійських містах-державах. Всі вони були католиками. Дійсно, саме у флорентійській бухгалтерської книзі 1253 р вперше зустрічається класична прокапіталістичні формула: «В ім'я Бога і наживи». Жодне місто не було таким фінансовим і торговим центром, як Антверпен в шістнадцятому столітті, який був католицьким центром. Жодна людина не відзначилася настільки як фінансист і банкір, як Якоб Фуггер, добрий католик з південної Німеччини. Мало того: Фуггер все життя пропрацював, відмовився піти на пенсію і заявив, що «буде заробляти гроші стільки, скільки зможе». Яскравий приклад веберіанської «протестантської етики» від твердого католика! І ми бачили, як богослови-схоласти намагалися зрозуміти ринок і пристосуватися до ринку і ринкових сил.

До нової свободи (For a New Liberty: The Libertarian Manifesto), 1973

• У передбаченнях неминучого вичерпання природних ресурсів, як ми помітили, немає нічого нового. У 1908 році президент Теодор Рузвельт скликав конференцію губернаторів із приводу природних ресурсів, попереджаючи про їхнє «неминуче вичерпання». На цій конференції виробник сталі Ендрю Карнегі спрогнозував, що поклади залізної руди на Верхньому озері закінчаться до 1940 року, а залізничний магнат Джеймс Дж. Гілл передбачив, що більшість ресурсів деревини в країні будуть вичерпані за десять років. І це ще не все: Гілл навіть спрогнозував неминучий дефіцит пшениці — і це в США, де ми досі стикаємося з надлишком виробництва зерна завдяки програмам субсидування фермерів. Поточні похмурі прогнози робляться на тих самих підставах: величезній недооцінці перспектив сучасних технологій та нерозумінні механізмів ринкової економіки.