Альфонс Марія де Ліґуорі
Альфонс Марія де Ліґуорі | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Святий Альфо́нс Ліґуо́рі (Alphonsus Maria de Liguori; 27 вересня 1696, Маріанелла — 1 серпня 1787, Пагані) — католицький єпископ, духовний письменник, теолог і засновник релігійного ордену Редемптористів. Канонізований в 1839 папою Григорієм XVI і визнаний Учителем Церкви.
Цитати
[ред.]Бог дає початок віри – ласку, а витривалість тим, що моляться.[1]. |
Господи, потіш мене, і нехай ця потіха полягає в тому, що я чинив те, що подобається Тобі[1]. |
Зі спокусою треба поводитися, як з іскрою, що падає на наш одяг. Таку іскру ми якнайскоріше стріпуємо[1]. |
Коли вода стоїть – легко псується. Так само і душа, коли її не напастують спокуси, знаходиться у небезпеці погибелі. Через марне уподобання своїх заслуг вона думає, що вже дійшла до досконалості.[1]. |
Не спокуси і злі думки віддаляють нас від Бога, а згода волі на них. Я сильно поступає в досконалості та душа, що у спокусі поручає себе богові та з Його поміччю поборює її![1]. |
Проповідники, сповідники та духовні письменники мало поручають молитву – це є справедливою карою за наші гріхи.[1]. |
Усе, - і навіть наші гріхи можуть послужити нам до освячення, оскільки пам’ять про них чинить нас більш покірними і вдячними[1]. |
У чистилищі є особливіша кара – туга для тих, що під час туземного життя мало бажали неба[1]. |
Хто в прикрощах упокорюється i здається на Божу волю, той є зерном, призначеним для неба. Хто ж вiдступає вiд Бога, той є соломою, призначеною для пекла[2]. |
Примітки
[ред.]