Цисі

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цисі
Empress-Dowager-Cixi1.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Верхо́вна імператри́ця Цисі́ (29 листопада 1835 — 15 листопада 1908) — маньчжурська державна і політична діячка.

Цитати[ред.]

  •  

Того, хто зробить мене нещасною на день, я змушу страждати все життя.

  •  

Я часто думала про те, що я найрозумніша жінка, яка коли-небудь жила, і інші не можуть зі мною порівнюватися... Хоча я багато чула про королеву Вікторію... Я не думаю, що її життя було наполовину таким цікавим та насиченим подіями, як моє... вона не мала... насправді нічого сказати про політику країни. А тепер подивіться на мене. У мене 400 000 000 людей, які залежать від мого судження.

  •  

Китай слабкий. Ми можемо покладатися лише на серця наших людей. Якщо ми їх втратимо, як ми зможемо зберегти свою країну? — Слова, виголошені під час Боксерського повстання, коли Китай оголосив війну всім державам 21 червня 1900 року.[1]

  •  

Слово «мир» ніколи не повинно випадати з вуст наших найвищих посадових осіб, і вони не повинні дозволяти йому залишатися в їх свідомості навіть на короткий момент. У випадку такої країни, як наша, з її величезними територіями, що розтягуються на десятки тисяч лі, з її величезними природними ресурсами та сотнями мільйонів жителів, якщо кожен з вас докаже свою відданість Імператору та свою любов до батьківщини, чи повинні ми боятися будь-якого загарбника? Нехай ніхто не думає про укладення миру, але нехай кожен намагається захистити будинок і могили своїх предків від грабунку та руйнування рукою нещадного загарбника. — уривок із секретного указу Цисі, адресованого її соратникам 21 листопада 1899 року.[2]

  •  

Треба визнати, що я була мудрою жінкою, бо воювала і вигравала власні битви. Коли я прибула до двору, імператор дуже прив'язався до мене... Мені пощастило, що я народила його сина, бо це зробило мене безперечною фавориткою імператора.[3]

Про неї[ред.]

  •  

Протягом сорока шістьох років імператорка-удова Цисі керувала з-поза бамбукової завіси й протистояла будь-якій модернізації , що могла загрожувати династії.

  — Ян Морис, Ольга Кочерга, «Чому Захід панує – натепер» (2014)[4]
  •  

Гарна, хитра і жорстока (...) вона була втіленням архетипу сильної і злісної жінки. Вирвавшись з нізвідки, вона стала фактичним правителем Китаю на 47 років, за цей час її країна впала в кризу та принизливе зубожіння. (...) Ніхто так не сприяв її падінню [династії Цін], як сама вдовуюча імператриця.

  — Саймон Себаг Монтефіоре, «Монстри. Історія злочинів і жорстокості» [5]

Примітки[ред.]

  1. Джон Кінг Фербанк, «Історія Китаю. Новий погляд», Варшава-Гданськ 2004, с. 211-212
  2. Ісаак Тейлор Хедленд, «Судове життя та Китай: Столиця, її офіційна особа та люди» ISBN 83-7319-854-7 с.58
  3. Принцеса Те-лінг, «Два роки в забороненому місті» , Mofatt, Yard & Co., 1911; Dodd, Mead & Co., 1929
  4. з архіву uacorpus.org
  5. ISBN 9788324715480, с. 183.

Джерела[ред.]


Bookmark-new.svg