Українська: Козак Мамай, кін. XVIII - поч. XIX ст.

Походження невідоме Полотно, олія, 100 x 81 Львівський історичний музей

Напис під зображенням: “Хочь Дывися на мєнє Та ба Нывгадаишъ Витки Родомъ И якъ Зовутъ Нычичиркъ Ныскажишъ Хиба колы Трапилось Кому устыпу Побуваты То той Можє Имя Моє угада Бо в мєнє Имя Ны одно Аєсть ихъ Дока Такъ зовуть якъ лучишь Наякого Свата жидъ Извидэ за рыдного Батка Почитаэ А ляхъ Милостивымъ Добродиємъ Называє Ачъ Якъ хочь назовы навсє Позволяю Абы Лышъ Ныкрамарємъ затє тобои полаю Тєпєрь Бачу такє насвити стало чого мєнє Иридъ отцурався Ая Из горя у парчєвый кожухъ Убрався Нивись Якъ бувъ я богатъ тоди казалы и викъ Братє мєнє Тылко а хба угадала якъ коня Мєнє Даровала що я козакъ Имєнытый Маю соби ... Гєрбъ знамєнытый глянь шо висить на дуби а я сыжу доли у парчєвый шуби Гай Гай якъ я молодъ Бувъ того у мєнє Засила була шо ляхивъ Борючє И рука нєма А тєпєръ и вошъ бачу подолила Да правда я ше молодый кинь у мєнє вороный чого я журюся хиба я кого боюся отъ журбы трохы стало шо горим и нє стало тилько У мєнє и єсть надєжда Тавна мушкєтъ ... и сабля моя сваха..."