Загребельний Павло Архипович

Павло́ Архи́пович Загребе́льний (*25 серпня 1924, с. Солошине, Полтавська область — †3 лютого 2009, Київ) — український письменник, Герой України, лауреат Державної премії СРСР, Шевченківської премії.

• Кожне маленьке місто має право на свою велику людину.

• Військо можна перемогти – жінку ніколи.

• В літописах годі шукати згадок про веселих людей.

• Смерть володаря завжди несподівана.

• Дехто вмирає, так і не народившись.

• Що більше ворогів, то ліпше для справжнього воїна.

• Стаєш безпорадним, коли не знаєш, з ким боротися, що долати.

• Ніколи не бійся ворогів великих – остерігайся дрібних.

• Посередні – диявольщина ХХ-го сторіччя.

• Легенди бувають правдивіші за історію.

• В душу не вскочиш, коли тебе виселено звідти.

• Жінка створена для поглядів і доторків.

• Людина створена з віри й розпачу.

• Невільною людина є лише тоді, коли вона розбещена.

• Життя має ціну лиш доти, поки воно доцільне.

• Каяття – для часів спокійних.

• Ще не знати, що чим породжується: чи слова ділами, чи діла словами.

• Хто починає з втрати незалежності суджень, кінчає втратою сил душевних.

• Щоразу, коли чоловік наближається до жінки, темрява вражає його розум.

• Коли чоловік не має мови, то не має він імені також.

• Помогти можна тільки тому, хто цього хоче.

• Рідна земля ніколи не набридає.

• Життя складається з обіцянок і погроз.

• У літописців є найстрашніша зброя – замовчування.