Отець Піо

Отець Піо

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Отець Пі́о з П'єтрельчи́ни (іт. Padre Pio da Pietrelcina, світське ім'я: Франче́ско Форджо́не, 25 травня 1887, П'єтрельчина, Італія — 23 вересня 1968, Сан-Джованні-Ротондо) — італійський католицький святий 20-го століття, відомий стигматик, благодійний діяч та чернець ордену капуцинів.

Цитати

Завдяки Божій ласці ми знаходимося на початку Нового року. Чи побачимо його закінчення - лиш Бог знає. Цей рік повинен бути цілковито присвячений надолуженню за минулі гріхи й добрим постановам на майбутнє. Нехай, отже, разом з ними ідуть у парі й святі діла.

Коли людина терпить і боїться образити Бога, тоді вона перебуває далеко від гріха.

Любов не терпить зволікання. Три Царі, щойно прибувши до Ісуса, не пошкодували сил, щоб пізнати й полюбити Того, який під впливом Божої ласки завоював їхні серця, обдаровуючи такою любов’ю, яка хоче жертвувати себе, бо серце в своїй малості не може її вмістити й прагне далі передавати те, що його наповнює.

Нехай Дитятко Ісус буде Зорею, яка вестиме тебе пустелею теперішнього життя.

Ніколи не покладайся на себе саму. Всю надію покладай тільки на єдиного Бога.

Скажімо собі з абсолютною впевненістю правду: душе моя, почни сьогодні робити добро, бо досі ти не зробила нічого доброго. Чинімо так, тому що ми живемо в Божій присутності. Часто повторюймо собі: Бог мене бачить. У кожній моїй дії Він бачить мене, а також оцінює. Поводьмося, отже, так, щоб Бог не бачив у нас нічого іншого, крім добра.

Спасти душу грішника — це так, як урятувати дерево, що всихає.

Християнин, який забув про своє покликання, лише називається християнином.

Хто має час, нехай не витрачає його намарне й не чекає іншої хвилини. Не відкладаймо на завтра те, що можемо зробити сьогодні. Словами «я зроблю це пізніше» встелена дорога до пекла... і зрештою, хто може нас запевнити, що завтра ми ще будемо жити? Слухаймося, отже, царського пророка, який промовляє до нашого сумління: Коли почуєте Господній голос, не будьте твердосерді. Тож берімся до праці й почнім нагромаджувати духовні скарби, бо лиш той час, що втікає є нашою власністю. Не живімо ані вчорашнім часом, ані завтрашнім, бо ні минуле, ні майбутнє нам не підвладні.

Я відчуваю щораз більшу потребу з цілковитою довірою віддатися Божому милосердю, покладаючи лиш на Бога мою надію.

Якщо тебе переслідують спокуси, то це означає, що твоя душа подобається Богові.