Глінка Михайло Іванович

	Михайло Глінка
	Стаття у Вікіпедії
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіцитатах є статті про інших людей з прізвищем Глінка.

Михайло Іванович Глінка (також Глинка, рос. Михаил Иванович Глинка; 1804—1857) — російський композитор.

Про Глінку та його твори

Глінка проклав нову дорогу, створив національну оперу у таких формах, яких нема більше ніде в Європі. Наступники Глінки пішли за ним, опираючись на його геніальний приклад і почин. (Володимир Стасов)
Після створення «Руслана» Глінка має тільки двох суперників в оперному світі: Глюк і Моцарт. (Володимир Стасов)
Творіння Глинки зостались навіки безсмертними жилами, які дорогоцінні і містять у собі владу над кожною душею, в якій чути священний звук поезії. (Володимир Стасов)
Глінка раптом одним кроком піднявся до Моцарта чи Бетховена… Це можна без будь-якого перебільшення сказати про особу, котра створила «Слався»! (Петро Чайковський)
Незабутня, чудовна подія у сфері мистецтва! …На 34-му році життя Глінка ставить оперу, яка за геніальністю, розмахом, свіжістю і бездоганністю техніки ставить її в один ряд з найкращими і найглибшими створеними у мистецтві до того. (Петро Чайковський)
«Іван Сусанін» — небувале, неймовірне явище у сфері мистецтва! (Петро Чайковський)
«Іван Сусанін» вривається в європейську музику як зухвало нове, богатирськи сильне, спрямоване вперед мистецтво (Олександр Шавердян)
Російських симфонічних творів написано багато; можна навіть сказати, що ми маємо справжню російську симфонічну школу. І що ж? Вся вона є у «Камаринській», як і весь дуб — в жолуді. (Петро Чайковський)

	Праця над партитурами Глінки була для мене несподіваною школою. І до того я знав і обожнював його опери, але, редагуючи партитури до друку, мені довелося пройти фактуру і інструментування Глінки до останньої нікчемно дрібної нотки. Меж не було моєму захопленню і поклонінню перед геніальною людиною. Як у нього все тонко і в той же час просто та природно і яке знання голосів і інструментів! Я жадібно вбирав у себе всі його прийоми. Я вивчав його поводження з натуральними мідними інструментами, які надають його оркеструванню невимовну прозорість і легкість, я вивчав його витончене і природне голосознавство. І це було для мене добровпливовою школою, що виводила на шлях сучасної музики, після перипетій контрапунктики і суворого стилю.
	Занятия партитурами Глинки были для меня неожиданною школою. И до этих пор я знал и боготворил его оперы, но, редактируя печатавшиеся партитуры, мне пришлось пройти фактуру и инструментовку Глинки до последней ничтожной мелкой нотки. Пределов не было моему восхищению и поклонению гениальному человеку. Как у него все тонко и в то же время просто и естественно и какое знание голосов и инструментов! Я с жадностью вбирал в себя все его приемы. Я изучал его обращение с натуральными медными инструментами, которые придают его оркестровке несказанную прозрачность и легкость, я изучал его изящное и естественное голосоведение. И это было для меня благотворной школой, выводившей на путь современной музыки, после перипетий контрапунктики и строгого стиля.
	— Микола Римський-Корсаков, «Летопись», розділ XIII (1875—1876 рр.)^[1]

Джерела

Райзе Е. С. О музыке и музыкантах: афоризмы, мысли, изречения, высказывания. — Ленинград: Музыка, 1969.

↑ Композиторы "Могучей кучки" об опере: избранные отрывки из писем, воспоминаний и критических статей / сост., вступ. ст. и коммент. Е.М. Гордеева. — М.: Гос. муз. изд-во, 1955. — С. 31.

[1] Композиторы "Могучей кучки" об опере: избранные отрывки из писем, воспоминаний и критических статей / сост., вступ. ст. и коммент. Е.М. Гордеева. — М.: Гос. муз. изд-во, 1955. — С. 31.

[1]