Єва Грін

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Єва Ґрін)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єва Грін
Eva Green (Headshot).jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Є́ва Гае́ль Грін (фр. Eva Gaëlle Green; нар. 6 липня 1980, Париж) — французька кіно- та театральна акторка, модель.

Цитати[ред.]

  •  

Мені добряче дісталося за те, що на постері «Міста гріхів» через тканину сукні проглядали мої соски. Але я не розумію цього. Адже соски не вбивають дітей і не починають воєн[1].

  •  

Я, здається, гном[1].

  •  

Говорити для мене — це не проста вправа. Я завжди боялася слів — якщо тільки вони не надруковані на папері[1].

  •  

Я ніколи не відчувала себе комфортно оголеною[1].

  •  

Еротичні сцени у «Мрійниках» були вельми відвертими і чесними. Наприклад, там є сцена, в якій моя героїня втрачає цноту, і мені довелося згадати, як це було зі мною. Перед самим дублем мені запропонували трохи алкоголю, і повинна визнати, я погодилася на віскі. Але перед цим було ще дещо. Луї Гаррель зайшов до мене і сказав: «Я покажу тобі свій член, якщо ти мені покажеш свої цицьки». Так ми і зробили, а він сказав: «Вони прекрасні». І відразу стало набагато легше[1].

  •  

Кіно може бути великим чи маленьким — не важливо. Я просто повинна в нього закохатися[1].

  •  

Після «Казино Рояль» Голлівуд довго не пропонував мені цікавих ролей — тільки ролі нудних красивих дівчат. Але за цей час я знялася в декількох невідомих фільмах, які близькі моєму серцю[1].

  •  

Я перестав пишатися собою, якщо роблю щось тільки заради грошей[1].

  •  

Деніел Крейг — дуже крутий Бонд, справжній. І в ньому є щось батьківське. На зйомках він постійно наглядав за мною. Не давав лякатися того, що відбувається[1].

  •  

Мій зразок для наслідування — це Ізабель Аджані[1].

  •  

Лос-Анджелес — це дуже жорстоке місце з чітко вибудуваною ієрархією. Якщо ти десь посередині — ти лайно, а якщо ти десь на дні — тебе просто немає[1].

  •  

Не можу сказати, що мене повністю влаштовує моя робота. Можливо, я закінчу тим, що поселюсь в Норвегії та буду пекти торти[1].

  •  

В мені тече алжирська, турецька, шведська й іспанська кров. Я відчуваю себе громадянином світу[1].

  •  

Люди дивуються, коли дізнаються, що я насправді дуже домашня. Я не люблю ні клуби, ні вечірки. Після знімального дня я люблю прийти додому і влаштуватися біля вогню з келихом вина і хорошою книгою. Нудно, так[1]?

  •  

У театральній школі я завжди вибирала ролі негативних персонажів. Мені здається, це найкращий спосіб справлятися зі своїми емоціями[1].

  •  

Коли мене пропонують замінити каскадером, я завжди погоджуюся. Я не хочу вмирати на честь кіно.[1].

  •  

Іноді мені здається, що мені вже тисячу років. Більшу частину життя я не відчувала себе молодою[1].

  •  

Я була б не проти купити опудало носорога. Але останнє опудало, яке я придбала, — це марабу, дивний птах, схожий на стерв'ятника[1].

  •  

Мені не здається правильним щось приховувати: всі мої опудала стоять у моїй кімнаті. Вдома у мене як у зоопарку — ну, як в мертвому зоопарку[1].

  •  

Я блондинка, але фарбую волосся в чорний з п'ятнадцяти років, і цей образ приклеївся до мене намертво. Можливо, це мій спосіб ховатися[1].

  •  

Я нічого не маю проти пластичної хірургії, але мені здається, це безумство — коли всі прагнуть однакового тіла[1].

  •  

Найгірше, що може зробити чоловік зі своїм зовнішнім виглядом, — це намагатися виглядати добре. Я люблю стиль «надів перше, що попалося під руку». Джинси і футболка — чим простіше, тим краще[1].

  •  

Щодо носорога я абсолютно серйозно. Але носоріг — не найменше створіння. Можливо, перед тим як купувати носорога, мені потрібно купити замок[1].

  •  

У житті і в кіно немає кордонів[1].

  •  

Ніяка я не тигриця. Скоріше вже чорний пудель[1].

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg