Ґійом Аполлінер

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Гійом Аполлінер
Guillaume Apollinaire foto.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Галерея зображень у Вікісховищі

Гійом Аполлінер (фр. Guillaume Apollinaire; справжнє ім'я — Вільгельм Альбер Влоджімєж Аполлінарій Вонж-Костровицький; 1880–1918) — французький поет; художник, критик.

Цитати[ред.]

  • Бо літо вже іде із спеками та грозами
    З весною воднораз моя померла юнь
    О Сонце то ж доба полум'яного Розуму
(Руда вродливиця // С. 165)
  • В очах у тебе теж цвіте крокіс чи рута
    З них у моє життя сотається отрута
(Крокосовий цвіт // С. 62)
  • Вона вгадала всі події
    І вік на вік і льос на льос
    Ми й не повірили як ось
    Нам виринула якось надія
(Циганка // С. 80)
  • Вона пішла і рада
    Пішла в село хоч дощ іде
    Сама пішла без мене й рада
    Її на танцях інший жде
    Жінки ім'я вам зрада
(«Вона пішла і рада…» // С. 185)
  • Згадав я щастя тих царів
    В ту мить коли любов-омана
    І та що я не розлюбив
    Штовхалась тінями в тумані
    Троюдячи мій давній біль
(Пісня нелюбого // С. 51)
  • Зірвав я в лузі вересину
    Померла осінь на біду
    Вже не зійтись нам до загину
    Як верес пах у ту хвилину
    Та пам'ятай тебе я жду
(Прощання // С. 76)
  • Знаки пунктуації не мають сенсу, бо справжня пунктуація — ритм і паузи вірша
  • Колись
    Колись я ждав себе самого
    Казав Гійоме час тобі прийти
    Щоб я спізнав нарешті що я за один
    Адже я знаю інших
(Кортеж // С. 67)
  • Любов сплива як та вода бігуча
        Любов сплива
       Життя вода тягуча
    Надія ж невгамовно жагуча
(Міст Мірабо // С. 49)
  • Ми хочем дослідити доброту безмежну мовчазну країну
(Руда вродливиця // С. 165)
  • Минають дні години і хвилини
        Мине любов
       І знову не прилине
(Міст Мірабо // С. 49)
  • Над Сеною так любо йдеться
    З старою книжкою в руках
    Журба з рікою рівно ллється
    Тече тече й не витіка
    Коли вже тиждень той минеться
(Марія // С. 73)
  • О уста людина шукає нової мови
    Де всім граматикам не буде що робити
(Перемога // С. 161)
  • Ось я перед людьми людина із здоровим глуздом
    Знаю життя а дещо і про смерть що може знать живий
    Зажив страждань і радощів кохання
    Спромігся часом на думки які приймали інші
    Вивчив кілька мов
    Чимало попоїздив
    Війни нбхнув в артилерії та піхоті
    Втратив найближчих друзів у тій жахливій боротьбі
    Здобувся рани в голову трепанувався під наркозом
    Щось знаю про старе й нове що може про них знати індивід
(Руда вродливиця // С. 164–165)
  • Під мостом Мірабо струмує Сена
        Так і любов
       Біжить у тебе в мене
    Журба і втіха крутнява шалена

    Хай б'є годинник ніч настає
       Минають дні а я ще є
(Міст Мірабо // С. 48)
  • Старовина обридла нам безмежно
    Ти чуєш бекають мости пастушко Ейфелева вежо
    У печінках сидить антична Греція і Рим
(Зона // С. 41)

Джерело[ред.]

  • Аполлінер, Гійом. Поезії / Пер. з французької Миколи Лукаша. — К.: Дніпро, 1984. — 225 с.