Федеріко Гарсія Лорка

Федеріко Ґарсія Лорка

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Федеріко Ґарсíя Лорка (ісп. Federico García Lorca; *5 червня 1898 — †19 серпня 1936) — іспанський поет і драматург, відомий також як музикант і художник-графік.

Цитати

Поезії

• А смерть іде по дорозі
  в цитриновім
  в'ялім цвіті.
  
  Іде вона, виграває
  на релі на білій
  і співає, і співає
  все одної співи.

(Подзвіння // Лірика, с. 249)

• Дзвони дзвонять
  на подзвіння
  з жовтої дзвіниці.
  
  Жовтий вітер
  несе подзвін,
  жовте вітровіння.

(Дзвони // Лірика, с. 242)

• На круглому
  майдані
  ведуть танок
  шість паній —
  три жиляні,
  а три срібляні.
  Вчорашні сни
  їх, знай, шукають,
  та золотий циклоп
  обняв і не пускає.
  
  Гітара!

(Загадка на гітару // Лірика, с. 263)

• Не думав.
  Не думав тобі казати.

(Дівчині на вушко // Лірика, с. 100)

• Ні ти, ні я, на щастя,
  не хочем
  зустрічаться.
  Ти — чого, сама не знаєш.
  А я — не питайся.
  Іди собі своїм шляхом,
  а в мене на п'ястах
  од гвіздків знать ями-рани,
  мов після розп'яття.

(Зустріч // Лірика, с. 231)

• Озивається гітара —
  мрії сльози ронять.
  Душ загублених ридання
  і стогони
  добуваються з її круглого
  горла.

(Шість струн // Лірика, с. 244)

• Поле оливами
  густо сивіє —
  глянь, то розгорнеться,
  то згорнеться віяло.
  А над оливами
  небо полив'яне,
  в небі — холодна
  зоряна злива.

(Краєвид // Лірика, с. 215)

• Туга й нага — нагадуєш ти землю,
  гладеньку землю, точену, безкінну
  й безочеретну землю, чисту форму,
  майбутньому закриту — срібний обрій.

(Касида про розплатану жінку // Лірика, с. 290)

• Хрест.
  (Крапка
  в кінці шляху).
  
  Задивився в рівчак.
  (Багато крапок).

(Хрест // Лірика, с. 268)

• Як заридала
  моя гітара, —
  розбилась досвітку
  криштальна чара.
  Ой заридала
  моя гітара…
  Хочу утішить —
  надармо,
  хочу утишить —
  намарно.

(Гітара // Лірика, с. 216)

Циганське романсеро (1928)

• Ой циганське славне місто!
  Прапори на кожнім розі,
  місяць жовтий, як гарбуз,
  і черешні у сиропі.
  Ой циганське славне місто,
  не забуть тебе ніколи!
  Місто мускусу і муки,
  вбране в вежі червінькові...

(Балада про іспанську жандармерію // Вірші (в перекладі Миколи Лукаша)

• О, печале циганська!
  Самотня, зажди самотня.
  О, таємнича розпуко,
  О, чийсь колишній світанку

(Романс про чорну тугу // Анна Вовченко / Федеріко Ґарсіа Лорка.Циганське романсеро. 2013.)

• Вапняні фасади будинків –
  І ніч прямокутна і біла.
  А серафими й цигани
  Грали на акордеонах.

(Загиблий із кохання // Анна Вовченко / Федеріко Ґарсіа Лорка.Циганське романсеро. 2013.)

• З оливкових заростів вийшли
  Бронзово-сонні цигани.
  Обличчя горді й суворі ...

(Романс про місячну ніч // Анна Вовченко / Федеріко Ґарсіа Лорка.Циганське романсеро. 2013.)

Драматичні твори

• Адела. Не дивись так на мене! Я готова віддати тобі все — власні очі, і спину тобі віддала б, аби вирівняти твій горб — тільки б ти одверталась, коли я проходжу повз тебе!

(Дім Бернарди Альби // Криваве весілля, с. 386)

• Понсія. Ми, старі, крізь стіни бачимо.

(Дім Бернарди Альби // Криваве весілля, с. 387)

• Понсія. Ти завжди була прозорлива, за сто миль бачила лихо. Інколи мені здавалося, що ти думки читаєш. Але діти — це діти. Тут ти сліпа.

(Дім Бернарди Альби // Криваве весілля, с. 395)

Джерела

• Лорка, Федеріко Гарсія. Криваве весілля: Драм. твори / Упоряд. та пер. з ісп. М. Н. Москаленка; Авт. вступ. ст. О. Є.-Я. Пахльовська. — К.: Мистецтво, 1989. — 460 с.: портр.
• Лорка, Федеріко Гарсія. Лірика / Пер. з іспанської та примітки Миколи Лукаша. Вступна стаття Івана Драча. — К.: Дніпро, 1969. — 320 с.