Федеріко Гарсія Лорка

Матеріал з Вікіцитат
Федеріко Ґарсія Лорка
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Федеріко Ґарсíя Лорка (ісп. Federico García Lorca; *5 червня 1898 — †19 серпня 1936) — іспанський поет і драматург, відомий також як музикант і художник-графік.

Цитати[ред.]

Поезії[ред.]

  • А смерть іде по дорозі
    в цитриновім
    в'ялім цвіті.

    Іде вона, виграває
    на релі на білій
    і співає, і співає
    все одної співи.
(Подзвіння // Лірика, с. 249)
  • Дзвони дзвонять
    на подзвіння
    з жовтої дзвіниці.

    Жовтий вітер
    несе подзвін,
    жовте вітровіння.
(Дзвони // Лірика, с. 242)
  • На круглому
    майдані
    ведуть танок
    шість паній —
    три жиляні,
    а три срібляні.
    Вчорашні сни
    їх, знай, шукають,
    та золотий циклоп
    обняв і не пускає.

    Гітара!
(Загадка на гітару // Лірика, с. 263)
  • Не думав.
    Не думав тобі казати.
(Дівчині на вушко // Лірика, с. 100)
  • Ні ти, ні я, на щастя,
    не хочем
    зустрічаться.
    Ти — чого, сама не знаєш.
    А я — не питайся.
    Іди собі своїм шляхом,
    а в мене на п'ястах
    од гвіздків знать ями-рани,
    мов після розп'яття.
(Зустріч // Лірика, с. 231)
  • Озивається гітара —
    мрії сльози ронять.
    Душ загублених ридання
    і стогони
    добуваються з її круглого
    горла.
(Шість струн // Лірика, с. 244)
  • Поле оливами
    густо сивіє —
    глянь, то розгорнеться,
    то згорнеться віяло.
    А над оливами
    небо полив'яне,
    в небі — холодна
    зоряна злива.
(Краєвид // Лірика, с. 215)
  • Туга й нага — нагадуєш ти землю,
    гладеньку землю, точену, безкінну
    й безочеретну землю, чисту форму,
    майбутньому закриту — срібний обрій.
(Касида про розплатану жінку // Лірика, с. 290)
  • Хрест.
    (Крапка
    в кінці шляху).

    Задивився в рівчак.
    (Багато крапок).
(Хрест // Лірика, с. 268)
  • Як заридала
    моя гітара, —
    розбилась досвітку
    криштальна чара.
    Ой заридала
    моя гітара…
    Хочу утішить —
    надармо,
    хочу утишить —
    намарно.
(Гітара // Лірика, с. 216)

Циганське романсеро (1928)[ред.]

  • Ой циганське славне місто!
    Прапори на кожнім розі,
    місяць жовтий, як гарбуз,
    і черешні у сиропі.
    Ой циганське славне місто,
    не забуть тебе ніколи!
    Місто мускусу і муки,
    вбране в вежі червінькові...
(Балада про іспанську жандармерію // Вірші (в перекладі Миколи Лукаша)
  • О, печале циганська!
    Самотня, зажди самотня.
    О, таємнича розпуко,
    О, чийсь колишній світанку
(Романс про чорну тугу // Анна Вовченко / Федеріко Ґарсіа Лорка.Циганське романсеро. 2013.)
  • Вапняні фасади будинків –
    І ніч прямокутна і біла.
    А серафими й цигани
    Грали на акордеонах.
(Загиблий із кохання // Анна Вовченко / Федеріко Ґарсіа Лорка.Циганське романсеро. 2013.)
  • З оливкових заростів вийшли
    Бронзово-сонні цигани.
    Обличчя горді й суворі ...
(Романс про місячну ніч // Анна Вовченко / Федеріко Ґарсіа Лорка.Циганське романсеро. 2013.)

Драматичні твори[ред.]

  • Адела. Не дивись так на мене! Я готова віддати тобі все — власні очі, і спину тобі віддала б, аби вирівняти твій горб — тільки б ти одверталась, коли я проходжу повз тебе!
(Дім Бернарди Альби // Криваве весілля, с. 386)
  • Понсія. Ми, старі, крізь стіни бачимо.
(Дім Бернарди Альби // Криваве весілля, с. 387)
  • Понсія. Ти завжди була прозорлива, за сто миль бачила лихо. Інколи мені здавалося, що ти думки читаєш. Але діти — це діти. Тут ти сліпа.
(Дім Бернарди Альби // Криваве весілля, с. 395)

Джерела[ред.]

  • Лорка, Федеріко Гарсія. Криваве весілля: Драм. твори / Упоряд. та пер. з ісп. М. Н. Москаленка; Авт. вступ. ст. О. Є.-Я. Пахльовська. — К.: Мистецтво, 1989. — 460 с.: портр.
  • Лорка, Федеріко Гарсія. Лірика / Пер. з іспанської та примітки Миколи Лукаша. Вступна стаття Івана Драча. — К.: Дніпро, 1969. — 320 с.