Перейти до вмісту

Вітольд Ващиковський

Матеріал з Вікіцитат
Вітольд Ващиковський
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Вітольд Ващиковський (пол. Witold Waszczykowski, нар. 1957) — польський історик, дипломат і політик, з 16 листопада 2015 — міністр закордонних справ Польщі.

Цитати

[ред.]
  •  

Ми пам'ятаємо, що Україна була разом із Польщею в моментах, які були ключовими в історії нашої держави. Ми відчували сильну підтримку Києва як під час вступу до НАТО, так і в ході роботи з приєднання до ЄС. Можна навіть сказати, що Київ ще раніше активно підтримував Варшаву у тих справах, в яких ми зараз допомагаємо Україні — у наближенні до інститутів західного світу.[1]

  •  

…Зазнавала змін концепція зміцнення польсько-українського добросусідства, але лишався незмінним її твердий стрижень: для обох наших держав важливо, щоб сусід був незалежною і вільною державою. Адже саме Польща першою у світі визнала незалежність України.[1]

  •  

У Польщі та в Україні ми по-різному оцінюємо події, наслідки яких були трагічними для обох наших народів. Хоча ці оцінки й викликають багато емоцій, проте ми спільно намагаємося відповісти на важкі запитання, що було причиною злочинів, запланованих і здійснюваних із надзвичайною жорстокістю людьми, які були нашими сусідами, з якими ми не вели жодної громадянської війни.[1]

  •  

Ми не можемо змінити минулого, але ми можемо зробити так, щоб воно не вирішувало долі майбутнього.[1]

  •  

Ми ніколи не погодимося з агресивними діями відносно суверенної і незалежної України. Ми рішуче засуджуємо російську політику економічного і військового тиску на нашого сусіда. Понад два роки безправної анексії Криму та розв'язаного Росією на Донбасі збройного конфлікту показують, що силове стримування проєвропейського вибору українців не дає ніяких результатів, а тільки порушує права людини, несе смерть і руйнування.[1]

  •  

Економічне співробітництво, на жаль, не виглядає добре. І найгірше, звичайно, історичні питання. Наше послання дуже чітке: з Бандерою ви до Європи не увійдете. Ми говоримо про це і голосно, і тихо. Ми не повторюватимемо помилок 1990-х років, коли були певні проблеми у відносинах з Німеччиною і Литвою. Я маю на увазі статус польської меншини в цих країнах. Вже маючи такий досвід, ми будемо твердо вимагати від України, щоб усі справи були залагоджені до того, як Київ стоятиме біля воріт Європи з проханням про членство[2].

Примітки

[ред.]