Блок Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Блок
Alexander Blok.jpeg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Галерея зображень у Вікісховищі

Олекса́ндр Олекса́ндрович Блок (*16 листопада (28 листопада) 1880, Санкт-Петербург — †7 серпня 1921, Петроград) — російський поет, драматург, перекладач.

Цитати[ред.]

«Дванадцять» (1918)[ред.]

  • Стоїть буржуй, зігнусвя, бідний,
    Як пес холодний, нелюдим.
    В світ старий, немов безрідний
    Собака щулиться за ним.
(Дванадцять / Пер. Дмитро Павличко // «Хотінь безсенсових отрута». — С. 195)
  • Стоит буржуй, как пёс голодный,
    Стоит безмолвный, как вопрос.
    И старый мир, как пёс безродный,
    Стоит за ним, поджавши хвост.
(Двенадцать, 1918)
  • ...Так ідуть державно, зва́гом,
    Ззаду — жалісний барбос,
    Спереду — з кривавим стягом,
    І невидимий на здив,
    І на кулі невразлив,
    По заметах задубілих,
    Крізь хурделицю й мороз,
    У вінку з трояндок білих —
    Спереду — Ісус Христос.
(Дванадцять / Пер. Дмитро Павличко // «Хотінь безсенсових отрута». — С. 197-198)
  • ...Так идут державным шагом,
    Позади — голодный пёс,
    Впереди — с кровавым флагом,
    И за вьюгой невидим,
    И от пули невредим,
    Нежной поступью надвьюжной,
    Снежной россыпью жемчужной,
    В белом венчике из роз —
    Впереди — Исус Христос.
(Двенадцать, 1918)

«Скіфи» (1918)[ред.]

  • Мільйони — вас. Нас — тьми, і тьми, і тьми.
Потуга наша — незборима!
Так, скіфи — ми! Так, азіати — ми,
З розкосими й захланними очима!
(Скіфи / Пер. Дмитро Павличко // «Хотінь безсенсових отрута». — С. 198)
  • Мильоны — вас. Нас — тьмы, и тьмы, и тьмы.
Попробуйте, сразитесь с нами!
Да, скифы — мы! Да, азиаты — мы,
С раскосыми и жадными очами!
(Скифы, 1918)
  • Росія — Сфінкс. Печальна і ясна,
І чорною залита кров'ю,
Вдивляється, вдивляється вона
В твій вид — з ненавистю й любов'ю!
А так любить, як любить наша кров,
Ніхто вже з вас давно не любить!
Забули ви, що в світі є любов,
Котра і спалює і губить!
(Скіфи / Пер. Дмитро Павличко // «Хотінь безсенсових отрута». — С. 199)
  • Россия — Сфинкс! Ликуя и скорбя,
И обливаясь черной кровью,
Она глядит, глядит, глядит в тебя
И с ненавистью, и с любовью!..
Да, так любить, как любит наша кровь,
Никто из вас давно не любит!
Забыли вы, что в мире есть любовь,
Которая и жжет, и губит!
(Скифы, 1918)

Інші цитати[ред.]

  • Світ його — це переважно — світ зорових і звукових вражень та пов'язаних з ними переживань (про Івана Буніна)
  • Що таке поет? Людина, яка пише віршами? Ні, звичайно. Вона називається поетом не тому, що вона пише віршами; та вона пише віршами, тобто приводить в гармонію слова та звуки, тому що вона — дитина гармонії, поет.
  • Тим, хто дивиться у майбутнє, не шкода минулого.

Джерела[ред.]

  • Блок, Олександр. [Вірші. Поеми] // «Хотінь безсенсових отрута»: 20 російських поетів «срібного віку» в українських перекладах / Упоряд. Максим Стріха. — К.: Факт, 2007. — С. 153-202.
  • Мудрість віків: вибр. афоризми/упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 56