Ходаковський Олександр Сергійович
Ходаковський Олександр Сергійович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Ходаковський Олександр Сергійович — український сепаратист з проросійськими поглядами, голова «служби безпеки» (до 19 липня 2014) ДНР, керівник «Патріотичних сил Донбасу», колишній командир спецпідрозділу СБУ «Альфа» в Донецькій області.
Цитати
[ред.]Пургін — він був не те щоб радикальніший, він був послідовнішим. Тому що Пургін, на відміну від усіх нас, які ситуативно після майдану виявилися залученими в ситуацію, він був основоположником ідеї Донецької республіки. Власне кажучи, словосполучення «Донецька республіка» належить перу Пургіна. Пургін ще за часів українських, домайданних, неодноразово зазнавав гонінь з боку СБУ за ось таку сепаратистську позицію. Він вважав, що Донецьк у рамках України — він не може існувати гармонійно, Донецьк має претендувати на самоврядування, на те, що пов'язане з глибокою автономією. І він носився з цією ідеєю «Донецької республіки» досить давно. І він, природно, цю ідею сповідував і в цей період. Тому що він був переконаний, висловлюючись по-нашому, сепаратист. Тому на відміну від Пушиліна, який залучився в процеси, як і я, коли вже стався майдан, Пургін просто йшов цілеспрямовано, долаючи всі перепони, до своєї мети, яку для себе поставив і намітив вже дуже давно. |
|||||
Пургин — он был не то чтобы более радикален, он был более последовательным. Потому что Пургин, в отличие от всех нас, которые ситуативно после майдана оказались вовлечёнными в ситуацию, он был основоположником идеи Донецкой республики. Собственно говоря, словосочетание «Донецкая республика» принадлежит перу Пургина. Пургин ещё во времена украинские, домайданные, неоднократно подвергался гонениям со стороны СБУ за вот такую сепаратистскую позицию. Он считал, что Донецк в рамках Украины — он не может существовать гармонично, Донецк должен претендовать на самоуправление, на то, что связано с глубокой автономией. И он носился с этой идеей «Донецкой республики» достаточно давно. И он, естественно, эту идею исповедовал и в этот период. Потому что он был убеждённый, выражаясь по-нашему, сепаратист. Поэтому в отличие от Пушилина, который вовлёкся в процессы, как и я, когда уже произошёл майдан, Пургин просто шёл целенаправленно, преодолевая все препоны, к своей цели, которую для себя поставил и наметил уже очень давно[1]. |
Пургін неодноразово мені говорив, що він побоюється, що деякі верстви еліти не лише Новоросію зливають, а зливають, власне кажучи, самого Путіна. І його ідея про створення «Народного фронту» в тому числі базувалася і на цій парадигмі. Він, власне кажучи, апологет Путіна. І він хотів, щоб цей персонаж в історії Росії і навіть для нашої власної безпеки якомога довше благоденствував. У нас з цього прямі «вигоди» — якщо можна вжити цей вираз в лапках. Пургін — досить складний персонаж. Він ідеаліст і він ідеолог, в якійсь мірі. Він концептуаліст. Він розробляв концепцію... |
|||||
Пургин неоднократно мне говорил, что он опасается, что некоторые слои элиты не только Новороссию сливают, а сливают, собственно говоря, самого Путина. И его идея о создании «Народного фронта» в том числе базировалась и на этой парадигме. Он, собственно говоря, апологет Путина. И он хотел, чтобы этот персонаж в истории России и даже для нашей собственной безопасности как можно дольше благоденствовал. У нас из этого прямые «выгоды» — если можно употребить это выражение в кавычках. Пургин — достаточно сложный персонаж. Он идеалист и он идеолог, в какой-то степени. Он концептуалист. Он разрабатывал концепцию[1]… |
Підтримка Росії надходить всебічна. Росія займається конспірологією, в якомусь сенсі. Вона не демонструє відверто всіх обсягів своєї допомоги. Ходять тільки «білі конвої», але це тільки нуль цілих хрін десятих справжньої матеріальної допомоги. Я не говорю зараз про допомогу озброєннями або особовим складом, ця тема взагалі є табу. Я говорю про допомогу матеріальну, методологічну в питаннях створення вертикалі влади. Тому що ви ж розумієте, що всі інститути влади, всі відомства, всі організації просто знялися й покинули Донецьк. І доводиться працювати, вибачте, з тим матеріалом, який є на місці. Я ніколи не думав, що буду полководцем, вибачте. Але при цьому доводиться виконувати ці функції. Відповідно, ми діємо, спираючись багато в чому на допомогу Росії, і витягаємо цю ситуацію завдяки тому, що матеріальна допомога складає близько 70 відсотків нашого бюджету, за моїми оцінками. І дозволяє нам виплачувати на сьогоднішній день пенсії, зарплати бюджетникам, допомогу соціально незахищеним верствам. Я в цій ситуації не схильний думати, що Росія нас «зливає». |
|||||
Поддержка России поступает всемерная. Россия занимается конспирологией, в каком-то смысле. Она не демонстрирует откровенно всех объёмов своей помощи. Ходят только «белые конвои», но это только ноль целых хрен десятых настоящей материальной помощи. Я не говорю сейчас о помощи вооружениями или личным составом, эта тема вообще является табу. Я говорю о помощи материальной, методологической в вопросах создания вертикали власти. Потому что вы ж понимаете, что все институты власти, все ведомства, все организации просто снялись и покинули Донецк. И приходится работать, извините, с тем материалом, который есть на месте. Я никогда не думал, что буду полководцем, извините. Но при этом приходится выполнять эти функции. Соответственно, мы действуем, опираясь во многом на помощь России, и вытягиваем эту ситуацию благодаря тому, что материальная помощь составляет порядка 70 процентов нашего бюджета, по моим оценкам. И позволяет нам выплачивать на сегодняшний день пенсии, зарплаты бюджетникам, помощь социально незащищённым слоям. Я в этой ситуации не склонен думать, что Россия нас «сливает»[1]. |
Примітки
[ред.]