Сайгьо
| Сайгьо | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Сайгьо Хосі (*西行 法師, 1118 — 23 березня 1190) — японський поет жанру танка кінця періоду Хейан й початку періоду Камакура.
Цитати
[ред.]- Як сумно,
Що доводиться прощатись
З вишневим білоцвітом!
Я вже звик
Щодня красою квітів милуватись. : (Неприкаяні душі // С. 61) - Якщо вмирати —
Я померти хочу
Під вишнями квітучими
В саду
Весняної і місячної ночі! : (Неприкаяні душі // С. 62) - Лише ім'я нетлінне після себе
Залишив ти на цій землі
Та ще —
Це сухотрав'я
Під байдужим небом. : (Неприкаяні душі // С. 73) - Не стану я їй душу відкривати,
Щоб потім не страждати,
І себе
За щирість та відвертість
Не картати. : (Неприкаяні душі // С. 79) - Життя сумне,
Та вмерти теж негоже,
Адже лише допоки я живу,
Ти про мою любов
Дізнатись можеш. : (Неприкаяні душі // С. 80) - Тебе я і в розлуці
Не забуду!
Твій світлий образ
Місяць в небесах
Мені щоніч нагадувати буде. : (Неприкаяні душі // С. 81) - Хоч ми й не домовлялись,
Я чекаю
Тебе щоднини! —
Підганяю ніч,
Поквапитися ранок закликаю.: (Неприкаяні душі // С. 83) - Яка холодна!
Сердиться ще й досі?
Та дорікать не стану,
Бо колись
Були ми з нею незнайомі й зовсім! : (Неприкаяні душі // С. 86) - Стояла у минулому в саду
Сосна маленька…
Нині її крона —
Вже в піднебессі,
Де вітри гудуть. : (Неприкаяні душі // С. 86) - Лише збирався
Відректись від світу,
Як вже плітки
Повсюдно розповзлись, —
Щоб ще гидкіше стало в ньому жити. : (Неприкаяні душі // С. 102) - Якби не ці розлуки і не втрати,
Тих, кого любиш
І кого любив,
Чи справжню тугу
Ми могли б пізнати? : (Неприкаяні душі // С. 102) - Якщо відверто,
То цей світ — лайно!
І все ж таки
Ти мусиш в ньому жити
Бо нікуди подітись все одно. : (Неприкаяні душі // С. 108) - Яка печаль —
Тягар життя нести
В забутому людьми
Селі гірському
Якби не це блаженство самоти! : (Неприкаяні душі // С. 108) - Якщо реальність визнає́ться нами
Лиш як «уява»,
То чому ми сни
Вважаємо не дійсністю,
А «снами»? : (Неприкаяні душі // С. 110)
Джерело
[ред.]- Сайгьо. поезії // Неприкаяні душі. Антологія поезії японських мандрівних поетів — дзен-буддистів. Пер. з японської Івана Бондаренка. — К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2014. — с. 54-111.
