Рей Бредбері

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Рей Дуґлас Бредбері
RayBradbury1975.png
Рей Бредбері (серпень 1975)
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Галерея зображень у Вікісховищі

Рей Ду́ґлас Бре́дбері (англ. Raymond (Ray) Douglas Bradbury; 1920 — 2012) — один із найвідоміших американських письменників-фантастів.

Цитати з творів[ред.]

«451 градус за Фаренгейтом»[ред.]

  •  

Якщо тобі дадуть лінійований папір, пиши впоперекепіграф до роману

 

  Хуан Рамон Хіменес
  •  

451° за Фаренгейтом — температура, при якій загоряється папір[1]

 

  •  

Є злочини гірші, ніж спалювати книжки. Наприклад — не читати їх

 

  •  

Коли не хочеш, щоб дім побудували, заховай цвяхи і дошки. Коли не хочеш, щоб людина стала нещасною через політику, не давай їй змоги роздивитися проблему з двох боків. Хай бачить лише один бік, а ще ліпше — жодного[2]слова капітана Бітті, керівника пожежної команди

 

 

If you don't want a house built, hide the nails and wood. If you don't want a man unhappy politically, don't give him two sides to a question to worry him; give him one. Better yet, give him none

  •  

Влаштовуйте різні конкурси, наприклад: хто краще запам'ятає слова популярних пісеньок, хто може назвати столиці штатів чи хто знає, скільки зібрали зерна в штаті Айова минулого року. Напихайте людям голови інформацією, яку не можна перетравити; захаращуйте їх нічого не вартими «фактами», аби вони переситилися, аби відчували себе «чудово поінформованими». І тоді вони вважатимуть, що думають, що рухаються вперед, хоч насправді й стоять на місці — слова капітана Бітті, керівника пожежної команди

 

Марсіанські хроніки[ред.]

  •  

У нас, землян, є дар руйнувати велике і прекрасне. Якщо ми не відкрили сосисочної в Єгипті серед руїн Карнакського храму, то лише тому, що вони лежать на відшибі і там не розвернеш комерції

 

Кульбабове вино[ред.]

  •  

Коли людині сімнадцять, вона знає все. Якщо їй двадцять сім і вона як і раніше знає все — значить, їй все ще сімнадцять

 

  •  

Перше, що дізнаєшся в житті, — це те, що ти дурень. Останнє, що дізнаєшся, — це що ти, все той же дурень

 

Інше[ред.]

  •  

Люди просять мене пророкувати майбутнє, а я хочу всього лише запобігти йому[3]

 

  •  

Яблучко до яблучка, свояк свояка, психи теж кучкуються[4]

 

  •  

Чоловік в 17 років — ідіот, в 18 — бовдур, до 20 розвивається до придурка, в 25 він простак, в 30 — ні те ні се, і тільки до славного 40-річного віку стає звичайним дурнем[5]

 

Із інтерв'ю[ред.]

  •  

Люди — ідіоти. Вони зробили купу дурниць: придумували костюми для собак, посаду рекламного менеджера і штуки на зразок айфона, не отримавши взамін нічого, крім кислого присмаку. Людству дали можливість борознити космос, але воно хоче займатися споживанням — пити пиво і дивитися серіали[6]

 

  •  

Жуль Верн був моїм батьком. Уеллс — мудрим дядечком. Едгар Аллан По доводився мені двоюрідним братом, він як кажан — вічно мешкав у нас на темному горищі. Флеш Гордон та Бак Роджерс — мої брати і товариші. Ось вам і вся моя рідня. Ще додам, що моєю матір'ю, цілком ймовірно, була Мері Уоллстонкрафт Шеллі, авторка Франкенштейна. Ну, ким я ще міг стати, як не письменником-фантастом із такою сімейкою[7]

 

  •  

Все в цьому світі повторюється. Моє дитинство припало на Велику депресію, а глибока старість — на круту фінансову кризу. Ти дивишся в майбутнє і бачиш там химерні планети, нові космопорти і машини, що літають повітрям, а закінчується все падінням долара на біржі[6]

 

  •  

Дев'яносто років — це зовсім не так круто, як я думав раніше… Сотня просто звучить солідніше. Уявіть собі заголовки у всіх газетах світу — «Бредбері виповнилося сто років!». Мені відразу видадуть якусь премію: просто за те, що я ще не вмер[6]

 

  •  

Я не можу назвати письменника, чиє життя було б краще від мого. Всі мої книги видані, вони є у всіх шкільних бібліотеках і коли я виступаю перед публікою, мені аплодують ще до того, як я почну говорити[7]

 

  •  

Про що я мрію зараз? Я сподіваюся дожити до того моменту, коли ми приземлимося на Марсі. Я б із задоволенням став першим небіжчиком на Марсі. Мій прах можна було б помістити в яку-небудь западину на планеті і назвати її на честь мене[7]

 

  •  

Якби ми слухалися нашого розуму, в нас би ніколи не було любовних відносин. У нас би ніколи не було дружби. Ми б ніколи не пішли на це, тому що були б цинічні: «Щось не те відбувається» — або: «Вона мене кине» — або: «Я вже раз обпікся, а тому …» Дурниця це. Так можна упустити все життя. Кожного разу потрібно стрибати зі скелі та відрощувати крила на шляху донизу[8]

 

Виноски[ред.]