Нікколо Макіавеллі

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Santi di Tito - Niccolo Machiavelli's portrait headcrop.jpg

Нікко́ло Макіаве́ллі (1469 — 1527) — італійський політичний діяч. Державний секретар Флоренції, політичний мислитель.

Цитати[ред.]

  • Із ворогом можна боротися двома способами: по-перше, законами, по-друге, силою. Перший спосіб притаманний людині, другий — звірю.[1]
  • Кожен бачить, яким ти видаєшся, мало хто відчуває, яким ти є.
  • Люди завжди погані, поки їх не змусить до добра необхідність.
  • Мета — ось що потрібно мати на увазі за всіх обставин.
  • Людині, котра прагне за всіх обставин бути доброчесною, залишається тільки гинути серед безлічі тих, хто недоброчесний.
  • Людина не може примусити себе звернути зі шляху, на якому вона досі незмінно домагалася успіхів.
  • Хорошими справами можна накликати на себе ненависть так само, як і лихими.
  • Можна, гадається мені, вважати істинним, що доля розпоряджається половиною наших учинків, але керувати іншою половиною чи близько того вона дозволяє нам самим.
  • Нехай доля розтопче мене, я подивлюся, чи не стане їй соромно.
  • Не можна назвати доблестю вбивство громадян, зраду, віроломство, жорстокість і нечестивість; усім цим можна здобути владу, але не славу.
  • Якщо вже йдеться про інтереси батьківщини, не слід розмірковувати, справедливим є це рішення чи несправедливим, милосердним чи жорстоким, похвальним чи ганебним, облишити слід усілякі міркування і прийняти те рішення, яке відповідає порятунку її життя та збереженню свободи.
  • Якщо в народі шукає опори государ, який не просить, а наказує, до того ж безстрашний, не занепадає духом у нещасті, не упускає потрібних приготувань для оборони і вміє розпорядженнями своїми та мужністю вселити бадьорість у тих, хто його оточує, він ніколи не обманеться в народі і переконається в міцності такої опори.
  • Один із нинішніх государів, котрого утримаюся називати, тільки й робить що проповідує мир та вірність, насправді ж тому й іншому щонайлютіший ворог; але якби він дотримувався того, що проповідує, то давно втратив би або могутність, або державу.
  • Той, хто оволодіває державою, повинен передбачити всі образи, щоб покласти край їм разом, а не відновлювати день у день; тоді люди потроху заспокояться, і государ зможе, роблячи їм добро, поступово завоювати їхню прихильність. Хто вчинить інакше, з остраху чи з лихого наміру, той ніколи вже не вкладе меч у піхви і ніколи не зможе обпертися на своїх підданих, які не знають спокою від нових і безперестанних образ. Тож образи потрібно завдавати разом: чим менше їх розсмакують, тим менше від них шкоди; благодіяння ж корисно робити помалу, щоб їх розсмакували якнайкраще.
  • Військо, яким государ захищає свою країну, буває або власним, або союзницьким, або найманим, або змішаним. Від найманих і союзницьких немає користі і вони небезпечні; ніколи не буде ні міцною, ні довговічною та влада, яка спирається на наймане військо, тому що найманці честолюбні, розбещені, схильні до розбратів, задерикуваті з друзями і боягузливі з ворогом, віроломні й нечестиві; поразка їхня відстрочена лише настільки, наскільки відстрочений рішучий напад; у мирний же час вони розорять тебе не гірше, ніж у воєнний — противник.
  • Уми бувають трьох родів: один усе осягає сам; другий може зрозуміти те, що осягнув перший; третій сам нічого не збагне й осягнуте іншими зрозуміти не може.
  • Проте флорентійці, невдоволені такими умовами, закидали цілу Італію листами, повними скарг, де йшлось про те, що оскільки ні Господь Бог, ні люди не бажали, щоб луккійці потрапили під кормигу флорентійців, вони, флорентійці, замирилися з ними; рідко буває, щоб хтось побивався за свого втратою майна, як флорентійці за незмогою прибрати до рук чуже.

Примітки[ред.]

  1. Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 566

Джерела[ред.]

  • Мак'явеллі, Нікколо Флорентійські хроніки; Державець / Пер. з іт. А. Перепадя — Харків: Фоліо, 2007. — 511 с. — ISBN 978-966-03-3849-4.