Мова Василь Семенович
| Васи́ль Мо́ва (Лима́нський) | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
|
Цей термін має також інші значення. Див. Мова (значення)
Васи́ль Семе́нович Мо́ва (Лима́нський) (1842–1891) — український кубанський поет, драматург, прозаїк, мемуарист, перекладач.
Цитати[ред.]
- («На прогулянках», с. 269)
- Бо теє козацтво, навикши бурхать,
Не вміло свободи других шанувать;
І з того козацтва — з його старшини,
На лихо Вкраїні вродились пани.
- («Козачий кістяк», с. 257)
- В похмуру годину за діло ти взявся,
В злигоднії ча́си ти жив-працювався.
Але, невсипущий, твердий роботяга,
Із рук не пускав ти народного стягу.
- («Олександру Яковичу Кониському», с. 280)
- («Козачий кістяк», с. 258)
- Гріб одвертий, спить Вкраїна, і настане колись час —
Її збудить знов до жизні народовців чесний глас.
- («Не пустуй, моя голубко…», с. 262)
- І багацько лиха вдіє
Гайдамацька зграя:
Не то Польща, і Вкраїна
Лишенька зазнає!
- («Троїсте кохання», с. 307)
- І для тих нема там міста,
Що не мають чого їсти;
І тепер там ніде стати
Тим, що хочуть працювати;
І тепер там ніде жити
Тим, що мусять хліб робити!
- («На степи!», с. 343)
- («Заповіт засланця», с. 275)
- («Олені Пчілці», с. 281)
- («Не пустуй, моя голубко», с. 262)
- Мряка на землю упала,
Місяця ж більш не діждати!..
Темно й на серденьку стало…
Час мені, мабуть, до хати!
- («Під хатою», с. 270)
- Не давайтеся ж у руки
Катам України,
Не давайтеся на муки,
Бийтесь до загину!
- («Заповіт засланця», с. 275)
- («Під стріхою убогою…», с. 255)
- Чую, що смерть, потайна́ й ненажерная,
В вічні обійми мене обхопила!
- («Думи засланця», с. 263)
- («На балі», с. 265)
Джерела[ред.]
