Конфуцій

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
ВікіпедіЯ
Дивіться у Вікіпедії:
Легше запалити маленьку свічку, ніж проклинати темряву

Конфуцій (бл. 551 до н.е. — 479 до н.е.) — давньокитайський мислитель і філософ. Засновник етично-суспільного вчення — конфуціанства.


# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я


Б[ред.]

  • Благородна особа відає тільки обов'язок, ница — лише вигоду (君子喻於義,小人喻於利 - Аналекти 4:16).
  • Благородний муж достойно чекає поклику Неба. Ниций — метушливо очікує удачі (君子喻於義,小人喻於利??? неточний переклад - 4:16).
  • Благородний муж в душі безтурботний. Ниций — завжди стурбований (君子坦蕩蕩,小人長戚戚 - 7:37).
  • Благородний муж найвищим вважає обов'язок. Благородний муж, який володіє відвагою, але без розуміння обов'язку, може стати бунтівником. Ница людина, яка володіє відвагою та не знає обов'язків, може стати розбійником (君子義以為上。君子有勇而無義為亂,小人有勇而無義為盜 - 17:23).

В[ред.]

  • Важко мати справу тільки з жінками і низькими людьми. Якщо з ними зближуються, то вони перестають слухатися. Якщо ж від них віддаляєшся, то неминуче відчуваєш з їхнього боку ненависть (唯女子與小人為難養也,近之則不孫,遠之則怨 - 17:25).
  • Вчитися і, коли настане час, використати засвоєне у справі — хіба це не прекрасно! Розмовляти з другом, що приїхав здалеку — хіба це не радість! Не бути гідно оціненим і не ховати образи — хіба це не великодушно! (學而時習之,不亦說乎?有朋自遠方來,不亦樂乎?人不知而不慍,不亦君子乎? - 1:1.)

Д[ред.]

  • Давай настанови тільки тим, які шукають знань, виявивши свою неосвіченість. Допомагай лише тим, котрі не вміють зрозуміло висловити свої заповітні таємні думки. Вчи тільки того, хто може, почувши про один кут квадрата, уявити собі решту три.
  • Досконала людина все шукає у собі, жалюгідна — в інших (君子求諸己,小人求諸人 - 15:21).
  • Достойна людина не йде слідами інших ().
  • Достойна особа не може не володіти широтою пізнання і непохитністю духу. Його ноша важка, а дорога довга.
  • Достатньо, щоби слово було змістовним
  • Дуже важко шукати чорну кішку у темній кімнаті, особливо, коли її там немає
  • Дурень скаржиться, що люди не знають його. Мудрець скаржиться, що не знає людей.

З[ред.]

  • За своїми природніми задатками людини один одному близькі, а за звичками — один від одного далекі (性相近也,習相遠也 - 17:2).
  • З людиною, з якою можна разом вчитися, не можна разом прагнути до досягнення правильного шляху. З людиною, з якою можна разом прагнути до досягнення правильного шляху, не можна разом утвердитися на цьому шляху. З людиною, з якою можна разом утвердитися на правильному шляху, не можна разом діяти згідно з обставинами (可與共學,未可與適道;可與適道,未可與立;可與立,未可與權 - 9:30).

К[ред.]

  • Кожен може стати благородним мужем. Треба тільки відважитись ним стати.

Л[ред.]

  • Люди у давнину дуже любили багато говорити. Вони вважали ганьбою для себе не встигати за власними словами

М[ред.]

  • Ми не знаємо, що таке життя, то чи можемо ми знати, що таке смерть?
  • Мовчання — великий друг, який ніколи не зрадить
  • Мудрий не вагається, людяний не відає турбот, сміливий не знає страху / Мудрий не відчуває сумнівів, людинолюбний не відчуває смутку, сміливий не відчуває страху (仁者不憂,知者不惑,勇者不懼 - 14:28).

Н[ред.]

  • На тих, котрі не задумуються над далекими труднощами, неодмінно чекають близькі труднощі
  • Навіть у товаристві двох людей я неодмінно знайду чому від них навчитися. З їхніх достоїнств я буду брати приклад, а на їхніх недоліках буду вчитися (三人行,必有我師焉。擇其善者而從之,其不善者而改之 - 7:22).
  • Найдостойніші мужі уникли оков усього світу, за ними йшли ті, котрі уникли прив’язаності до певного місця, за ними — ті, хто уникли бажань плоті, за ними ж — ті, котрі зуміли уникнути поганих слів
  • Не поговорити з людиною, яка заслуговує розмови, — значить втратити людину. Говорити з людиною, яка розмови не варта, — значить втрачати слова. Мудрий не втрачає ані людей, ані слів.

О[ред.]

  • Оцінюючи мирські справи, благородний муж нічого не відкидає і нічого не підтверджує, а все міряє справедливістю.

П[ред.]

  • Перемагати себе і повертатися до потрібного у собі — ось, що таке справжня людяність. Бути людяним чи не бути — це залежить лише від самих нас
  • Пізнавши істину зранку, ввечері можна і вмирати (朝聞道,夕死可矣 - 4:8).

С[ред.]

  • Слово має бути надійним, дія повинна бути рішучою
  • Стрільба з лука вчить нас, як треба шукати істину. Коли лучник хибить, він не звинувачує інших, а шукає вину в самому собі.
  • Справжній людинолюб досягає всього власними силами.
  • Справжня доброта виростає з серця людини

Т[ред.]

  • Той, хто, звертаючись до старого, здатен відкривати нове, достойний бути Вчителем (溫故而知新,可以為師矣 - 2:11).
  • Той, хто вчиться, не задумуючись, піде хибним шляхом. Той, хто роздумує, не бажаючи вчитись, буде мати клопоти (學而不思則罔,思而不學則殆 - 2:15).
  • Той, хто гарно говорить і має приємну зовнішність, рідко буває по-справжньому людяним (巧言令色,鮮矣仁 - 1:3).
  • Три види дружби приносять користь і три — шкоду. Коли дружиш з людиною або прямою, або чесною, або володіючою великою проникливістю — це приносить користь; коли дружиш з людиною або нещирою, або вивертко́ю, або жвавою на язик — це приносить шкоду (益者三友,損者三友。友直,友諒,友多聞,益矣。友便辟,友善柔,友便佞,損矣 - 16:4).
  • Три види радості приносять користь і три види — шкоду. Коли радієш від того, що або чиниш відповідно до ритуалу і музики, або говориш про добрі справи людей, або вступаєш в дружбу з мудрими людьми — це приносить користь. Коли відчуваєш радість від того, що або віддаєшся марнотратству, або неробству, або бенкетам — це приносить шкоду (益者三樂,損者三樂。樂節禮樂,樂道人之善,樂多賢友,益矣。樂驕樂,樂佚遊,樂宴樂,損矣 - 16:5).

Х[ред.]

  • Хтось питав: «Чи правильно кажуть, що на зло треба відповідати добром?» Вчитель сказав: «А чим тоді платити за добро? На зло треба відповідати справедливо, а на добро — добром.» (或曰:「以德報怨,何如?」子曰:「何以報德?以直報怨,以德報德。」 - 14:34.)

Я[ред.]

  • Якщо в людині природність затьмарить вихованість, вийде дикун, а якщо вихованість затьмарить природність, вийде знавець письменства. Тільки того, у кого природність і вихованість перебувають у рівновазі, можна вважати достойним мужем (質勝文則野,文勝質則史。文質彬彬,然後君子 - 6:18).
  • Я не народився зі знаннями (我非生而知之者 - 7:20).
  • Я пізнаю все за допомогою однієї лише істини.

Джерела[ред.]

  • Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 33-43