Кованцов Микола Іванович

Матеріал з Вікіцитат
Кованцов Микола Іванович
Стаття у Вікіпедії

Микола Іванович Кованцов (2 листопада 1924 р., х. Соколов, нині Саратов. обл., РФ — 1 травня 1988 р., Київ) — радянський математик, доктор фізико-математичних наук, професор; наукові дослідження присвячені питанням лінійчатої геометрії, методики викладання та історії математики.

Цитати[ред.]

  •  

Абстрактний характер математики — наслідок природного бажання спростити явища реальної дійсності.[1]

  •  

Щоб уявити собі, що таке математика, треба її вивчити. Сама математика настільки стала вже первісним поняттям, що легше інші речі визначити за допомогою математики, ніж математику за допомогою інших речей.[1]

  •  

Особливістю математичних істин є те, що вони вважаються обов'язковими для всіх, хто згодний визнати справедливість якихось початкових положень. Це нагадує правила гри в шахи. Той, хто згодний визнати ці правила, обов'язково повинен погодитися з усіма результатами гри, якими б вони не виявилися — приємними чи неприємними. Цього, на жаль, немає в інших, насамперед в неприродничих, науках.[1]

  •  

У математиці більше, ніж будь-де, проявляється прислів'я: хто говорить А, повинен сказати і В.[2]

  •  

Математика має ту чудову особливість, що, схопивши лише одне кільце, можна витягнути якщо не весь, то принаймні значну частину ланцюга знань. Рідко в якій іншій науці зустрінеться така тісна взаємодія істин. Можна буквально наздогад відкрити будь-яку сторінку історії математики і, починаючи від неї як з вихідного пункту, розмотати клубок численних понять та фактів і прийти до найостанніших категорій сучасних обчислень. Можна, навпаки, поставивши питання, звідки взялося те чи інше поняття, дійти якщо не до вихідних понять, то до таких, які з вихідними стануть самі собою зрозумілими. Така логіка внутрішнього математичного розвитку, такі закони цієї науки.[3]

  •  

Знання законів перспективи є й знанням проективної геометрії, принаймні її елементарних понять. Саме тому чудовими полотнами майстрів епохи Відродження ми захоплюємося й досі.[3]

  •  

Не можна говорити про геометрію реального простору взагалі. Можна говорити лише про геометрію тієї чи іншої сукупності речей простору при тому чи іншому конкретному тлумаченні цих речей.[4]

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.