Боровиковський Левко Іванович
Матеріал з Вікіцитат
Левко́ Іва́нович Боровико́вський (*1808 — †1889) — український поет, фольклорист, етнограф.
- Шабля різанину чує,
Люлька пожари віщує - Сидіть дома, на покої
Не пристало козакові. - Є й такі: не найде толку – буде тихо;
Не найде ж точки – лихо! - Поки багат,
То поти й сват. - Сова хоть спить,
та кури бачить. - Хоть вовк линяє,
Та норов не міняє. - Як Смерть далеко,
О Смерті думать легко,
А стане за плечима, –
У всіх нас страх з великими очима. - Хто сам собі дає зарік –
Пропащий чоловік. - Хто робить – той мовчить; а вірять Крикунам.
- Чобітку!..
З ногою не сварись,
Бо Чобіт без ноги ні к чорту не годиться. - Кому вдалося раз збрехати,
Тому вже віри більш не ймуть. - У кого що болить,
Про те й кричить. - А ти б, Метелику, не дуже-то гордився,
Бо ти недавно сам з гусениці вродився. - Хто добре робить – той не хвалиться нікому.
- Забув... А не забув набити брюхо
І чарки не поніс за вухо! - Хто вище злізе – дужче пада.
- Жартуй собі, шути,
Та миром не мути. - Мор, голод і війна – то страшні людоїди;
А ще страшніші – злі сусіди. - Усякий знає:
Хто солодко живе – той гірко умирає.
[ред.] Джерела
- Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. - К., Видавничий центр “Просвіта”, 2001
