Індустріалізація СРСР

Матеріал з Вікіцитат
Будівництво Дніпровської ГЕС, 1930
Вікіпедія
Вікіпедія
Commons
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:

Індустріаліза́ція в СРСР — це комплекс заходів з прискореного розвитку промисловості, вжитих ВКП(б) у період другої половини 20-х до кінця 30-х років[1]. Проголошена як партійний курс XIV з'їздом ВКП(б) (1925 р.). Здійснювана, головним чином, за рахунок перекачування коштів із сільського господарства: Спочатку завдяки «ножицям цін» на промислову і сільськогосподарську продукцію, а після важкої промисловості та воєнно-промислового комплексу[1]. Всього в СРСР споруджено 35 індустріальних гігантів, третину з яких — в Україні. Серед них слід назвати Запоріжсталь, Азовсталь, Краммашбуд, Криворіжбуд, Дніпробуд, Дніпалюмінбуд, Харківський тракторний, Київський верстатобудівний та ін[1].

Цитати[ред.]

  •  

У мене немає під рукою необхідних даних, та це і не є моє завдання, щоб всебічно показати значення індустріалізації для розвитку народного господарства, зростання добробуту людей, зміцнення колгоспного ладу і т. ін. Що ж до зміцнення збройних сил і результату боротьби за нашу свободу і незалежність у роки Великої Вітчизняної війни, то все це було в прямій залежності від темпів індустріалізації, від активності, з якою вона втілювалась у життя.

Адже можна було б на п'ять-сім років відкласти таке круте піднесення важкої індустрії, дати народові, який сто разів заслужив на це, швидше і більше товарів широкого вжитку, продукції легкої промисловості. Хіба це не було спокусливо? Але зроби ми так, хто знає, коли б завершився той найтяжчий період, який ми звемо початковим періодом війни, де, під яким містом або на якій річці були б зупинені фашистські війська?..[2]

 

У меня нет под рукой необходимых данных, да это и не моя задача, чтобы всесторонне показать значение индустриализации для развития народного хозяйства, роста благосостояния народа, укрепления колхозного строя и т.д. Что же касается судьбы вооруженных сил и исхода борьбы за нашу свободу и независимость в годы Великой Отечественной войны, то все это находилось в прямой зависимости от темпов индустриализации, от активности, с которой она проводилась в жизнь.

Ведь можно было бы на пять-семь лет отложить такой крутой подъем тяжелой индустрии, дать народу, который стократ заслужил это, побыстрее и побольше товаров широкого потребления, продукции легкой промышленности. Разве это не было соблазнительно? Но поступи мы так, кто знает, когда бы завершился тот тяжелейший период, который мы называем начальным периодом войны, где, под каким городом или на какой реке были бы остановлены фашистские войска?..[3]

  Георгій Жуков

Примітки[ред.]

  1. а б в Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с. ISBN 966-574-759-2
  2. Жуков Г. К. Спогади і роздуми: У 2 т. Т. 1.— 2-е вид., доп.— К. : Політвидав України, 1990.— С. 131
  3. [1]