Окситоцин
Окситоци́н — гормон паравентрикулярного ядра гіпоталамуса, що транспортується в нейрогіпофіз (задню долю гіпофіза), де накопичується і виділяється в кров. Має олігопептидну будову, нонапептид.
Цитати[ред.]
Окситоцин — це пептид. А пептид працює в мозку завдяки рецепторам — протеїнам, які переносять меседж окситоцину до клітини. У генах, що відповідальні за рецептори, є невеликі варіації. У всіх нас однакові гени, але всередині генів є невеликі відмінності, і ми називаємо їх поліморфізмами. Для рецепторів окситоцину є 32 варіанти. Вони визначають чутливість людини до окситоцину. Деякі люди можуть бути дуже чутливими. Інші не настільки чутливі або взагалі нечутливі залежно від типу рецептора[1]. |
|||||
| — Дік Франс Свааб |
Ще один період, коли окситоцин виділяється дуже сильно, — закоханість. Звичайно, він також посилює зв’язок між двома людьми. Крім того, коли ви займаєтесь коханням, виділяється окситоцин, який формує певний зв’язок. Тому різні періоди характеризуються різним виділенням окситоцину, а отже, і формування емпатійної поведінки[1]. |
|||||
| — Дік Франс Свааб |
Примітки[ред.]
