Час second-hand (кінець червоної людини)
Час second-hand (кінець червоної людини) — книга білоруської письменниці Світлани Алексієвич, яка вийшла друком у 2013 році.
Цитати
[ред.]
Свобода – (...)коли ти можеш жити так, щоб не замислюватися про свободу.[2] |
Свобода – це нормально.[2] |
Запалювати людські серця – це поети вміють. Революцію ви зробите. А далі, далі – що?[4] |
Годівниця прикінчила не одну революцію.[5] |
Щасливі люди не хочуть помирати... і ті... ті, кого люблять, теж не хочуть. Відпрошуються.[6] |
Хтось доніс... Завжди є такі люди, в них душа чорна. Живуть вони... як без душі... І серце в них медичне, а не людське.[8] |
Оця звичайність занять поряд зі смертю... Вона небезпечна... Смерть можна переплутати з життям.[10] |
Ті, хто поїзав з країни? Там вони і каструлі продають, і піцу розвозять... на картонній фабриці коробки клеять... Там не соромно.[12] |
Небезпечно жити довго. Мій час закінчився раніше за моє життя. Слід умирати разом зі своїм часом.[13] |
Я працював в архіві й знаю: папірці брешуть ще гірше, ніж люди.[14] |
До кінця сорок третього року ми вже навчилися воювати. Уже правильно воювали. Стало менше людей гинути... Тоді в мене з'явилися друзі.[15] |
Героїв на війні немає... Якщо людина взяла до рук зброю, вона вже не буде доброю. У неї не вийде.[18] |
Померти ніколи не запізнишся.[19] |
Щасливі люди — завжди діти. Їх слід оберігати, вони вразливі й кумедні. Беззахисні.[21] |
Слова – це тільки доповнення станів. Наших почуттів.[23] |
На незнайому людину ще можна сподіватися.[23] |
Взяти страждання у свої руки, володіти ним цілковито і вийти з нього, щось звідти винести. Це така перемога, тільки в цьому є сенс. Ти не з порожніми руками... А інакше навіщо було спускатися в пекло?[24] |
Де б я хотіла жити? Я хотіла б жити в дитинстві...[25] |
їм... нашим батькам... хочеться почути, що вони прожили велике й не геть нездарне життя і вирили в те, в що варто вірити. А що вони чують? Вони чують з усіх боків, що їхнє життя – суцільне лайно, й у них нічого не було, крім їхніх жахливих ракет і танків.[27] |
Ніхто не думає ні про що величне... грандіозне... Об'їлися величним! Хочеться людського. Нормального. Звичайного...[28] |
Усі сьогодні хочуть говорити, але одне одного ніхто не чує...[28] |
Ми гадаємо, що монстр має бути з рогами та копитами. А тут наче людина перед тобою сидить... нормальна людина...[29] |
Завжди залишаються та свідчать жертви, а кати мовчать. Кудись провалюються, в якусь невидиму діру. У них немає прізвищ, немає голосів. Вони безслідно зникають, ми нічого про них не знаємо.[29] |
Машина працювала без зупинок... десятки років... Логіка була геніальна: жертва – кат, і в кінці кат – теж жертва. Неначе не людина це вигадала... Так досконало все буває тільки в природі. Маховик крутиться, а винних немає. Немає! Усі хочуть, щоб їх пожаліли. Усі – жертви. У кінці ланцюжка – всі![30] |
Минуле для одних – скриня м'яса й бочка крові, для інших – велика епоха.[30] |
Раніше казали «прості люди», а зараз «простолюд». Відчуваєте різницю?[31] |
Якщо півкраїни мріє про Сталіна, то він обов'язково з'явииться.[32] |
У нас швидше знайдеш святого, ніж чесного й успішного.[33] |
Краще нічого не робити. Ані добра, ані зла. Те, що сьогодні – добро, завтра виявиться – злом.[34] |
Найстрашніші люди – це ідеалісти...[34] |
Бути в опозиції нині модно[35] |
Ми пішли на перший мітинг разом (...) Купили про всяк випадок квіти. Не будуть же стріляти в людей із квітами![35] |
«Я не голосував за цю сволоту, я голосував за іншу сволоту!»[36] |
Який сенс змінювати уряд, якщо ми самі не змінюємося?[37] |
Натовп ніколи нічого не вирішує, вирішують особистості.[37] |
Якщо людина знала кохання, до неї можна завжди прийти...[38] |
Чоловіки – вони боягузи! Бомж чи олігарх – немає жодної різниці. На війну підуть, революцію зроблять, а в коханні зрадять.[39] |
Страждання – це танець, у ньому і жест, і плач, і смирення. Як у балеті...[40] |
У коханні немає свободи. Навіть якщо ви знайдете свій ідеал, у нього будуть не ті парфуми, він полюблятиме смажене м'ясо й сміятиметься з ваших салатиків, не там залишить шкарпетки та штани. І завжди треба страждати.[41] |
Їм потрібні тільки наші почуття, наші слова, а самі ми їм не потрібні, тому що вони цього не пережили.[42] |
У болю є все – і морок, і перемога, іноді я вірю, що біль – це міст між людьми, прихований зв'язок, а іншим разом у відчаї думаю, що це – провалля.[42] |
Вона побачила пекло й має побачити рай. Щоб знову світ для неї прийшов у рівновагу.[43] |
Смерть схожа на кохання[44] |
Є тип людей, які не можуть бути м'ясом, а є інший тип, готовий бути тільки м'ясом.[45] |
Треба бути дурнем, щоб залишитися розумним[46] |
Нічого, крім любові, нас не врятує. Того, хто молиться по зле, Аллах не слухає. Аллах учить: не сділ відчиняти двері, які потім не зачиниш...[47] |
Базікання завжди закінчується кров'ю.[48] |
Росіянам потрібні «чорні», щоб вони могли відчувати себе «білими», дивитися на когось згори вниз.[49] |
...хто з трупами не стикався, гадає, що вони мовчать.[50] |
Якщо вдома гуляти, то з вродливою жінкою, з якою не соромно потрапити на очі дружині.[50] |
Реальність – це не ґетто для митця. Це теж вільний світ.[51] |
Убивство для катів така ж таємниця, як і для жертв...[52] |
Піти туди означає бути дурнем, не піти – ще гірше.[53] |
Зрадником стати легко, тому що маму любиш...[54] |
Примітки
[ред.]- ↑ Час second-hand, 2015, с. 9
- ↑ а б Час second-hand, 2015, с. 10
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 34
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 36
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 52
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 73
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 77
- ↑ а б Час second-hand, 2015, с. 79
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 114
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 143
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 146
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 156
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 158
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 162
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 182
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 187
- ↑ а б Час second-hand, 2015, с. 189
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 190
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 191
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 202
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 203
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 211
- ↑ а б Час second-hand, 2015, с. 217
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 220
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 228
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 253
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 259
- ↑ а б Час second-hand, 2015, с. 260
- ↑ а б Час second-hand, 2015, с. 264
- ↑ а б Час second-hand, 2015, с. 269
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 276
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 278
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 279
- ↑ а б Час second-hand, 2015, с. 281
- ↑ а б Час second-hand, 2015, с. 283
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 284
- ↑ а б Час second-hand, 2015, с. 286
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 318
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 327
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 328
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 329
- ↑ а б Час second-hand, 2015, с. 334
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 345
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 350
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 355
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 356
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 380
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 381
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 385
- ↑ а б Час second-hand, 2015, с. 415
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 416
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 434
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 438
- ↑ Час second-hand, 2015, с. 443
Джерела
[ред.]- Світлана Алексієвич. Час second-hand (кінець червоної людини). — Київ: Дух і літера, 2015. — 456 с. — ISBN 9789663784212