Повчання Володимира Мономаха

Матеріал з Вікіцитат
Володимир Мономах

«Повча́ння ді́тям» Володимира Мономаха — пам'ятка літератури Київської Русі. Збереглося (без закінчення) в Лаврентіївському списку «Повісті минулих літ» під 1096 роком у кількох неповних частинах.

Цитати[ред.]

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я


Б[ред.]

  • Брехні бережіться, і п'янства, блуду, бо в цьому душа погибає і тіло.
  • Божа охорона ліпша людської.

В[ред.]

  •  

Відхилися від зла, вчини добро, знайди мир, пожни і живи навіки-віків[1].

Г[ред.]

  •  

Господь наш показав, яка є на ворога побіда, трьома ділами добрими: побити його й подолати покаянням, сльозами і милостинею[1].

Д[ред.]

  •  

Диявол не хоче добра роду людському, сварячи нас[2].

  • Добро діючи, не надійтеся ні на що добре.

Ж[ред.]

  •  

Жону свою любіте, але не давайте їй над собою влади[1].

З[ред.]

  •  

Зброю витягають грішники, натягують лука свого, щоб перестріляти жебраків та вбогих, заколоти правих серцем. Зброя їхня ввійде в серце їхнє і луки їхні поламаються[3].

  •  

Зри, брате, батьків наших: що взяли і чи мають одежу? Тільки те, що створили душі своїй[2].

І[ред.]

  •  

І як гнів у ярості Божій, так життя у волі його. Ввечері настане плач, а зранку — радість[1].

Й[ред.]

  • Й малими ділами можна заслужити милість Божу.

К[ред.]

  • Коли не вибачите гріхів брату, то і вам не відпустить Отець ваш небесний.

Л[ред.]

  • Ледарство — всьому мати: хто що має, те забуде, а чого не має, тому не навчається.
  •  

Лінощі-бо всьому мати: що вміє, то те забуде, а чого не вміє, то тому не учиться. Добре творячи, не можна бути ледачими ні на що добре[1].

  •  

Ліпше є праведнику мале над багатство численне грішних[1].

М[ред.]

  •  

Ми, люди, грішні та смертні, а коли хто нам зло сотворить, то хочемо й забити, й кров його пролити[1].

  • Мовлячи й лихе, і добре, не кляніться Богом і не хрестіться, бо немає ж у цім ніякої потреби.

Н[ред.]

  •  

Навчися, вірний чоловіче, бути дійовцем доброчестя[1].

  • Над усе шануйте гостя, відкіля б він

не прийшов: чи простолюдин він, чи знатний, чи посол.

  •  

Назирає грішник праведного і поскрегоче на нього зубами своїми[3].

  •  

Настане весна пісна і плід покаяння — очистимо себе, браття, від усілякої крові плотської та душевної[1].

  • Не забувайте того доброго, що вмієте, а чого не вмієте, того навчайтеся.
  • Не заздри тим, котрі творять беззаконня.
  • Не наслідуй лиходіїв, не завидуй тим, що творять беззаконня, бо лиходії винищені будуть, а ті, що надіються на господа, заволодіють землею.[4]
  • Ні піттю, ні їжі не потурайте, ні спанню.

П[ред.]

  • Птиця радіє весні, а немовля — матері.
  • Повинність мужа справляйте, як вам Бог пошле.

С[ред.]

  • Старих шануй, як отця, а молодих — як братів
  •  

Сьогодні живі, а завтра — мертві, тепер у славі й честі, а завтра — в гробі і без пам’яті — інші зібране нами розділять[2].

У[ред.]

  • У кого ризи світлі, у того й мова чесна.

Ш[ред.]

  •  

Шануйте гостя, коли до вас прийде: чи простий, чи добрий, чи посол. Коли не можете дати дар, то хлібом та питтям, а проходячого мимо вітайте чоловіка по всіх землях, добрих, а чи злих.
І не миніть чоловіка, не привітавши, — добре слово йому подайте[1].

Щ[ред.]

  •  

Що вмієте, того не забувайте доброго, а що не вмієте, то тому навчіться[1].

  • Що є ліпше й чудовіше, аніж жити братам разом?!

Я[ред.]

  • Якщо вам Бог зм'якшить серце, то сльози свої пролийте за гріхи свої.

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]