Доценко Ростислав Іванович

Матеріал з Вікіцитат
Ростислав Доценко
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Доценко Ростислав Іванович (1931–2012) — український перекладач, літературознавець, критик, автор афоризмів та сентенцій.

Цитати[ред.]

  • Анонім — це той ніхто, що долає будь-кого.
  • Афоризм - це не так "від великого до смішного, як "від великого до сумного".
  • Афоризм — це те, що дочитують до кінця.
  • Безпечна дорога — найнебезпечніша спокуса.
  • Ближче до істини той, хто її шукав, а не той, що її знайшов.
  • Бозна-що із чортзна-чим часом незле співпрацюють.
  • Бюрократ, як і письменник, — це не професія, а покликання.
  • Велика різниця - коли голова за столом, а коли сідниця.
  • В літературі, як і в коханні: треба, щоб і вона тебе вибрала.
  • Від євроінтеграції до росорієнтації — такий розмах українського політмаятника.
  • Від смішного до великого — довга дорога.
  • Випередити можна і назад бігши.
  • Воно й добре мати щось модерне, але не тоді, коли від нього аж в горлі дере!
  • Всі люди походять від мавп, тільки декотрі трохи пізніше.
  • Гільйотини винаходять переважно на власні голови.
  • Даруйте, що не туди вас завели, але навіщо ви за нами йшли?
  • Дволикість виправдана тільки в поцілунку.
  • Де починається поезія, там філології зась!
  • Деякі люди нічого не кажуть, а потім зрікаються своїх слів.
  • Добрі люди знайдуться всюди, як там є добро, щоб ним поживитись.
  • Доброчесність — це добро і чесність у дії.
  • Дотепи народжуються здебільшого потемки, але від зблиску їх прояснюються істини.
  • Думка, що не примушує над собою задуматись, не варта ймення думки.
  • 3 погляду миті вічності не існує.
  • Запитання без відповіді: чому ціни, коли їх відпускають, ніколи не падають?
  • За шмат електорату кого не втопиш у багні коаліційної вовтузні!
  • Здорове безглуздя завжди у суперечності зі здоровим глуздом.
  • Іноді телебачення треба дивитись тільки для того, щоб побачити, що саме приховується за кадром.
  • Інтернаціоналізм — це добре, але коли за ним не криється імпернаціоналізм.
  • І серед драгоманів подостатком графоманів!
  • І у футуристів не обходилося без хутористів.
  • Кажуть, гроші не пахнуть. Звісно — коли їх нема.
  • Кого не обходить свобода, того не обминає рабство.
  • Колеса історії часто колесують тих, хто їх крутить.
  • Коли вже почне визначати справжнього (і справного) політика не дотепність на сходах, а проникливість розуму в робітній залі?
  • Коли волі нема - ще не біда: біда, коли сили волі нема.
  • Коли здійснюються утопії, утопістів найпершими й топлять.
  • Коли переливати з пустого в порожнє, то теж кінець кінцем стає непереливки.
  • Конкретна істина в деяких обставинах — поняття цілком абстрактне.
  • Кулачне право не менш дошкульне, коли воно стає телефонним.
  • Лиже, лиже, а там і до горла добереться!
  • Менше умів ерудованих, більше еродованих.
  • Ми всі однодумці, бо визнаємо тільки одну думку — свою власну.
  • Минуле має велику перевагу перед майбутнім: воно вже не може бути гіршим, ніж було.
  • Минулого не можна змінити. Але не знаючи минулого, не можна змінити і майбутнього.
  • Мовчати можна і на весь голос.
  • Навіщо опановувати мову народу, серед якого ти й так пануєш?
  • Найкращий спосіб убити свято — це організувати його.
  • Найлегше полемізувати з тими, хто нас не слухає.
  • Найохотніше себе б’ють у груди ті, в кого за душею барабанна порожнеча.
  • Народ обирає владу, а влада обдирає народ.
  • Не дивися згори вниз на людей, бо опинишся у них під ногами.
  • Незнання не доказ невизнання.
  • Не поможе інтуїція, коли катма ерудиції.
  • Обмін словами — це ще не розмова.
  • Одні доносять до читачів, а інші - до інстанцій.
  • Одноголосно — це коли інакодумці кривлять душею.
  • Платон мій друг, та їсти нам же треба.
  • Поезія твориться двома «недо»: вона вимагає недоговореності й не допускає недоопрацьованості.
  • Попіл імперій засліплює очі так само, як і їхній блиск.
  • Порожнечі ніколи не випорожниш.
  • Приховати власну бездарність? Для цього теж треба мати неабиякий талант.
  • Проводирі світлої минувшини найпершими дружно шаснули в тіньовики мрячної теперішності.
  • Прямий ефір кривих людей не виправить.
  • Рано чи пізно, а нова Україна таки стане Раїною для українського народу - бо Руїною вона вже була!.
  • Світле майбутнє при ближчому розгляді щоразу виявляється досить темним минулим.
  • Свобода без відповідальності за неї тільки засвідчує наявність свободи безвідповідальності у відповідних громадян.
  • Своєї тіні ніхто не перетне.
  • Справжній ідеал — той, що живе й після здійснення.
  • Стережіться власних слів: з них можуть вичитати й те, чого ви навіть і не думали.
  • Сумнівний поступ, якщо без кінця поступатись.
  • У Верховній Раді наші обранці — часто, як павуки в банці, а от вилізти ніхто не хоче.
  • Умиваючи руки, часто бруднимо душу.
  • Усе найкраще - дітям, а ще краще - еліті!
  • Часом тобі простягають руку, щоб ти швидше простяг ноги.
  • Чим більше од, тим одіозніша поезія.
  • Чи можуть бути у жовтих політиків блакитні ідеали — хоч би навіть у самостійній Україні?
  • Чому як капіталістичний, то світ, а як соціалістичний, то табір?
  • Широко обмежений вибір — вельми сумнівна ознака поступу.
  • Ще й сподобніше, коли хата скраю: тільки чиясь візьме, першим привітаєш.
  • «Язик до Києва доведе», та мова доводила аж до Колими.
  • Язик найжвавіший, коли йому не заважає мозок.
  • Якби Україні хоч по одному тютюннику на кожного табачника, та ще не розпартієного, то й політичної зажуреності поменшало б!
  • Якщо скресла крига, це ще не знак, що минула криза.

Джерела[ред.]

  • Афоризми відомих українців. — Х.: Фоліо, 2009. — С. 63-67
  • Доценко Ростислав. Світлі думки проти ночі. Афоризми і щось подібне до них. Тернопіль: Навчальна книга - Богдан. 2011. 296 с.