Перейти до вмісту

Юрій Горліс-Горський

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Горліс-Горський Юрій)
Юрій Горліс-Горський
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Ю́рій Городя́нин-Лісо́вський, творчий псевдонім: Юрій Горліс-Горський (1898–1946) — український військовий і громадський діяч, письменник, старшина Армії УНР.

Цитати

[ред.]
  •  

(…) від того, скільки цеглинок ворожого муру проб’ємо лезами і кулями, залежить підсумок боротьби[1]

  •  

(…) коли дві нації борються, то білі рукавички треба скинути[2]

  •  

Коли я впаду, моє тіло, може, з'їдять лисиці, щоб нагодувати молоком своїх дітей, мою кров вип'є рідна земля, щоб виростити з неї траву для коня того, хто стане на моє місце, і нічого під сонцем не зміниться…[2]

  •  

Ліс — не місто із трамваями і театрами… Його закони тверді, як і ті, що велять деревам рости вгору, а на зиму скидати листя[3]про дотримання партизанського звичаю

  •  

Старт — смерть. Мета — життя і воля! Коли б хтось бігав так на спортивних змаганнях, зібрав би нагороди з цілого світу[4]про свою втечу із в'язниці

  •  

Холодний Яр відвагою і кров'ю вписав блискучі сторінки в історію Визвольної боротьби[5]

  •  

Холодний Яр — одна з найяскравіших сторінок Визвольної боротьби в Україні. Це живий приклад, як невеликі числом, але незламні духом можуть успішно боротися з незрівнянно сильнішим ворогом[6]

Про Горліс-Горського

[ред.]
  •  

Горліс-Горський — це людина, послана нам провидінням. Він воював в армії УНР, і під час першого зимового походу Горліс-Горський, сотник, захворів і його залишили в Холодному Яру лікуватися. Він там потім і лишився, і став осавулом полку першого куреня гайдамаків Холодного яру. Він написав документальну книжку «Холодний яр».[7]

  Василь Шкляр

Див. також

[ред.]

Виноски

[ред.]
  1. Холодний Яр, с. 166
  2. а б Холодний Яр, с. 170
  3. Холодний Яр, с. 268
  4. Холодний Яр, с. 135
  5. Від автора // Холодний Яр, с. 47
  6. Від автора // Холодний Яр, с. 46
  7. Ігор Лосєв (21 вересня 2010). Василь Шкляр: Крим, як ложка дьогтю, він ніколи не був українським. Українську правду. Життя. Процитовано 18 липня 2015.

Джерела

[ред.]