Віктор Гюґо
| Віктор Гюґо | |
Вікто́р Гюґо́ (1802 — 1885) — французький письменник.
Цитати [ред.]
|
|
Людям не вистачає не сили, а волі. |
|
|
|
Вічність підкоряється людині у значно більшій мірі, ніж уявляють. |
|
|
|
У провидіння є своя мета: воно нагороджує гідного. |
|
|
|
Нічого не перебільшувати — ось правило мудрого. |
|
|
|
Людський розум має три ключі, які все відчиняють: знання, думка, уява — у цьому все. |
|
|
|
Розум і фантазія рівні й однаково необхідні. |
|
|
|
Океан руйнує нас своїми краплями. |
|
|
|
Навіть зміна поколінь — ніщо інше, як дихання вічності. |
|
|
|
Народ інстинктивно бере під захист усе, на що направлений суворий перст влади. |
|
|
|
Марнославство — страшна сила, що діє всередині нас і, водночас, проти нас. |
|
|
|
Доблесть сильніша від тирана. |
|
|
|
Марне витрачання сил до лиця лише богам: обвал гори інколи закінчується тим, що нора крота змінює своє місце. |
|
|
|
Застосування будь-якого закону зустрічає вже знайомі труднощі. |
|
|
|
Гордість — ахіллесова п'ята усіх героїв. |
|
|
|
Марнославство завжди переслідує спустошення і ганьба. |
|
|
|
Перш за все люди поспішають виявити невдячність. |
|
|
|
Уявіть лишень, щоб країною керували її громадяни! Громадяни — це віжки, а віжки — не кучер. Вирішувати питання управління голосуванням — це наче плисти з волі вітру. |
|
|
|
Безлад не створює порядку. Якщо око зодчого — хаос, будівля буде Вавилонською вежею. |
|
|
|
Звісно, необхідно, щоб народ платив, та служив, і він мусить цим задовольнятися. Йому надана можливість брати участь у політиці: з його надр виходять дві основні сили держави — армія і бюджет. |
|
|
|
Як надмір масла гасить вогонь, так надлишок почуттів гасить думку. |
|
|
|
При дворі можна влаштуватися у два способи: на захмарних висотах — тоді на вас чекає величність, або в багнюці — тоді у ваших руках сила. |
|
|
|
Усі ми сліпі. Сліпий скнара — він бачить золото, але не бачить багатства. Сліпий марнотратник — він бачить початок і не бачить кінця. Сліпа кокетуха — вона не бачить своїх зморшок. Сліпий учений — він не бачить власної неосвіченості. Чесна людина сліпа — вона не бачить злодія. Злодій сліпий — він не бачить Бога. Бог також сліпий — у день, коли він створив світ, він не помітив, що в його творіння прослизнув Диявол. |
|
|
|
Мені до вподоби бути відомим — це щастя; але я хочу бути корисним — це обов'язок. |
|
|
|
Якщо ви хочете бути сильним, будьте непомітним. |
|
|
|
Великі світу цього стають тим, чим їм хочеться бути, малі — чим можуть. |
|
|
|
Великі люди зникають, але не розсипаються на тлін. |
|
|
|
Щоб бути щасливим, недостатньо володіти щастям, потрібно заслуговувати на нього. |
|
|
|
Розширення прав спричинює збільшення обов’язків. |
|
|
|
Душі прислужників не терплять упертих. |
|
|
|
Ціна допомоги визначається ціною жертви. |
|
|
|
Справжня добропорядність — це розважливість. |
|
|
|
Найбільш ница і жахлива істота — заздрісник. |
|
|
|
Тваринний егоїзм — суть заздрісника. |
|
|
|
Заздрісник, виправдовуючи себе, плутає свою образу із суспільним злом. |
|
|
|
Кожна ненависть сильна вже тим, що вона ненависть. |
|
|
|
Презирство — це ляпас на відстані. |
|
|
|
Коли злість у захваті — це називається заздрістю. |
|
|
|
Сміливе підглядання — хоробрість боягузів. |
|
|
|
Я спокійно ставлюся до ножових ударів ворога, але мені болісна шпилькова колька друга. |
|
|
|
Мужність народжує переможців, згуртованість — непереможних. |
|
Джерела [ред.]
- Мудрість віків: вибр. афоризми/упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 42-44