Віктор Гюґо

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Віктор Гюґо
Victor Hugo.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Галерея зображень у Вікісховищі

Вікто́р Гюґо́ (1802 — 1885) — французький письменник.

Цитати[ред.]

  •  

Людям не вистачає не сили, а волі.

 

  •  

Вічність підкоряється людині у значно більшій мірі, ніж уявляють.

 

  •  

У провидіння є своя мета: воно нагороджує гідного.

 

  •  

Нічого не перебільшувати — ось правило мудрого.

 

  •  

Людський розум має три ключі, які все відчиняють: знання, думка, уява — у цьому все.

 

  •  

Розум і фантазія рівні й однаково необхідні.

 

  •  

Океан руйнує нас своїми краплями.

 

  •  

Навіть зміна поколінь — ніщо інше, як дихання вічності.

 

  •  

Народ інстинктивно бере під захист усе, на що направлений суворий перст влади.

 

  •  

Марнославство — страшна сила, що діє всередині нас і, водночас, проти нас.

 

  •  

Доблесть сильніша від тирана.

 

  •  

Марне витрачання сил до лиця лише богам: обвал гори інколи закінчується тим, що нора крота змінює своє місце.

 

  •  

Застосування будь-якого закону зустрічає вже знайомі труднощі.

 

  •  

Гордість — ахіллесова п'ята усіх героїв.

 

  •  

Марнославство завжди переслідує спустошення і ганьба.

 

  •  

Перш за все люди поспішають виявити невдячність.

 

  •  

Уявіть лишень, щоб країною керували її громадяни! Громадяни — це віжки, а віжки — не кучер. Вирішувати питання управління голосуванням — це наче плисти з волі вітру.

 

  •  

Безлад не створює порядку. Якщо око зодчого — хаос, будівля буде Вавилонською вежею.

 

  •  

Звісно, необхідно, щоб народ платив, та служив, і він мусить цим задовольнятися. Йому надана можливість брати участь у політиці: з його надр виходять дві основні сили держави — армія і бюджет.

 

  •  

Як надмір масла гасить вогонь, так надлишок почуттів гасить думку.

 

  •  

При дворі можна влаштуватися у два способи: на захмарних висотах — тоді на вас чекає величність, або в багнюці — тоді у ваших руках сила.

 

  •  

Усі ми сліпі. Сліпий скнара — він бачить золото, але не бачить багатства. Сліпий марнотратник — він бачить початок і не бачить кінця. Сліпа кокетуха — вона не бачить своїх зморшок. Сліпий учений — він не бачить власної неосвіченості. Чесна людина сліпа — вона не бачить злодія. Злодій сліпий — він не бачить Бога. Бог також сліпий — у день, коли він створив світ, він не помітив, що в його творіння прослизнув Диявол.

 

  •  

Мені до вподоби бути відомим — це щастя; але я хочу бути корисним — це обов'язок.

 

  •  

Якщо ви хочете бути сильним, будьте непомітним.

 

  •  

Великі світу цього стають тим, чим їм хочеться бути, малі — чим можуть.

 

  •  

Великі люди зникають, але не розсипаються на тлін.

 

  •  

Щоб бути щасливим, недостатньо володіти щастям, потрібно заслуговувати на нього.

 

  •  

Розширення прав спричинює збільшення обов’язків.

 

  •  

Душі прислужників не терплять упертих.

 

  •  

Ціна допомоги визначається ціною жертви.

 

  •  

Справжня добропорядність — це розважливість.

 

  •  

Найбільш ница і жахлива істота — заздрісник.

 

  •  

Тваринний егоїзм — суть заздрісника.

 

  •  

Заздрісник, виправдовуючи себе, плутає свою образу із суспільним злом.

 

  •  

Кожна ненависть сильна вже тим, що вона ненависть.

 

  •  

Презирство — це ляпас на відстані.

 

  •  

Коли злість у захваті — це називається заздрістю.

 

  •  

Сміливе підглядання — хоробрість боягузів.

 

  •  

Я спокійно ставлюся до ножових ударів ворога, але мені болісна шпилькова колька друга.

 

  •  

Мужність народжує переможців, згуртованість — непереможних.

 

Джерела[ред.]

  • Мудрість віків: вибр. афоризми/упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 42-44