Бічуя Ніна Леонідівна
Бічуя Ніна Леонідівна | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Ні́на Леоні́дівна Бічуя́ (нар. 24 серпня 1937, Київ) — український прозаїк.
Цитати
[ред.]Українці — живучі! І мова наша — живуча![1] |
Мовчання тривалістю в тридцять років – це також досвід.[2] |
З шести років я знала, хто такий Сталін і правду про Голодомор.[3] |
Лише тоді, коли президент зробить щось дуже вагоме, доведе, що його обрали недарма.[4] |
У місті я існую й не знаю, чи могла би існувати поза ним.[5] |
Цитати з творів
[ред.]Вуличка вибралася з міста; пахло травами, які не розрізнити, не розпізнати й не назвати. Вітер покірливим псом лягав спочити в тих пахощах, а потім знову зривався, немов намірився когось наздогнати. Внизу лежав Тбілісі. Тепер ніщо не тиснуло на плечі, всі скелі опинилися під ногами, і можна було присісти на плескатий камінь, щоб передихнути бодай хвильку[7]. — «Спогад про Грузію», 1984 р. |
Іди й прислухайся, і приглядайся, куди приведуть тебе очі твої; там спинися, де стануть ноги твої; дослухайся, що торкнеться вух твоїх – і мовчки перетривай у душі своїй те, що перетривати можеш[8]. |
Коли я йду уздовж львівської вулиці, я в той самий мент минаю у Тбілісі пам'ятник Руставелі на широкому проспекті…мию ступні від пилу й піску в малому фонтанчику…на Піцунді, а також стою на хиткому містку над Черемошем і споглядаю протилежний берег Дніпра з Володимирського пагорба… [8] — «Показія, або Те, що не порапило до оповідань» |
На Юдиному полі зерно не проросте[9]. — «Біла Віла» |
… не доведи Господи ножам на всі часи затупитись[10]. |
Світ був несправжнім і дуже реальним водночас. Навпроти мене у вітрині крамнички стояла виставлена для огляду і на продаж репродукція однієї з картин Піросмані: олень дивився на світ і на людей незглибимо сумним поглядом, ніби докоряв за щось — і вибачав усе. Так само дивились із інших картин Ніко жінки і діти. Точнісінько такою ж була мелодія, яку грали оркестранти[13]. — «Спогад про Грузію», 1984 р. |
Про Ніну Бічуя
[ред.]Ніна Бічуя демонструє не просто новий характер письма, а новий стиль оповіді, в основі якого – філософсько-естетичний потенціал національної духовності [14]. |
|||||
— Марія Якубовська |
Примітки
[ред.]- ↑ Інтерв'ю для «Високого Замку»
- ↑ Ніна Бічуя: Мовчання тривалістю в тридцять років – це також досвід
- ↑ Ніна Бічуя: "З шести років я знала, хто такий Сталін і правду про Голодомор"
- ↑ Ніна Бічуя: «Лише тоді, коли президент зробить щось дуже вагоме, доведе, що його обрали недарма»
- ↑ Ніна Бічуя: У місті я існую й не знаю, чи могла би існувати поза ним
- ↑ Великі королівські лови, 2011, с. 140
- ↑ З непокритою головою, 2014, с. 206
- ↑ а б Великі королівські лови, 2011, с. 141
- ↑ Великі королівські лови, 2011, с. 174
- ↑ Великі королівські лови, 2011, с. 60
- ↑ Великі королівські лови, 2011, с. 79
- ↑ Великі королівські лови, 2011, с. 45
- ↑ З непокритою головою, 2014, с. 215
- ↑ Якубовська М. У дзеркалі слова – Львів : Каменяр, 2005. - С. 254
Джерела
[ред.]- Бічуя Н.. Великі королівські лови: новели та візії.. — Львів: Піраміда, 2011. — 192 с. — ISBN 978-966-441-230-5
- З непокритою головою. Українська жіноча проза / Передмова, упорядковання В. Агеєвої. — Київ: КОМОРА, 2014. — 424 с. — ISBN 978-966-97403-4-2