Сковорода Григорій Савич
Григорій Савич Сковорода | |
Стаття у Вікіпедії | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Григорій Савич Сковорода (1722—1794) — український просвітитель-гуманіст, філософ, поет і педагог.
Цитати
# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
Б
- Бачиш, що світло премудрості тоді входить у душу, коли чоловік два єства пізнає: тлінне та вічне.
- Без бажання все важке, навіть найлегше.
- Без ядра горіх ніщо, так само, як і людина без серця.
- Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.
- Бери вершину і матимеш середину.
- Більше думай і тоді вирішуй.
В
- Визначай смак не за шкаралупою, а за ядром.
- Воістину, моя самотність відкрила мені небо!
- Все минає, але любов після всього остається.
- Все минає, але не Бог і не любов.
- В собі самому шукай справжніх благ.
- Всякому місту звичай і права,
- Всяка тримає свій ум голова.
Г
- Годі побудувати словом, коли те саме руйнувати ділом.
Д
- Добре почати – це наполовину завершити.
- Довго сам учись, якщо хочеш навчати інших. У всіх науках і мистецтвах плодом є правильна практика[1]
Ж
- Жадоба слави та насолод багатьох тягне в стан їх природі не властивій.
- Життя наше – це подорож, а дружня бесіда – це візок, що полегшує мандрівникові дорогу.
- Жоден диявол не завдає більше шкоди, аніж удавані друзі.
З
- З видимого пізнавай невидиме.
- Зрозумій одне тільки яблучне зерно, і досить тобі. Коли в нім сховалося дерево з коренем, гілками, листям та плодами, то можна в ньому віднайти незчисленні мільйони садів, осмілюся сказати, і незчисленні світи.
І
- І ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке зло, а що добро.
- Істинна слава, шукання істинного набутку, свята пристрасть – це наречені високого духу, які осолоджують у своїх обіймах чисту душу.
К
- Кожен є той, чиє серце в нім: вовче серце – справдешній вовк, хоч обличчя людське; серце боброве – бобер, хоч вигляд вовчий; серце вепрове – вепр, хоч подоба бобра.
- Коли є червінець, навіщо бажати, щоб і гаманець був золотий?
- Коли зачинається курча, тоді псується яйце.
- Коли зерно добре, добрими насолоджуєшся плодами.
- Коли не можу нічим любій Вітчизні прислужитися, в кожному разі з усієї сили намагатимуся нікому ні в чому не шкодити.
- Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади.
- Копай всередині себе криницю для тієї води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.
Л
- Лід на те й родиться, аби танути.
- Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
М
- Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі своїми сестрами — чим глибше їх пізнаємо, тим сильніше палять серце наше голод і спрага.
- Мудрець мусить і з гною вибирати золото.
Н
- Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.
- Найкраща помилка та, якої допускаються у навчанні.
- На новий путівець шукай нові ноги.
- Насіння лихих справ – лихі думки.
- Наступний, весело освітлений день — плід учорашнього, так само як добра старість — нагорода гарної юності.
- Не буде тверезий той, хто перевантажує себе їжею, хоча б він і не пив вина.
- Невже ти не чув, що сини віку мудріші від синів дня?
- Не дивина дорогу віднайти, але ніхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та іншого веде — в цьому і важкість.
- Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.
- Не за обличчя судіть, а за серце.
- Не мале те, що для прожиття достатне, а достатність і богатство є те саме.
- Немає для суспільства смертельнішої виразки аніж марновірство.
- Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.
- Не розум від книг, а книги від розуму створились[2].
- Не тіло, а душа є людиною.
- Не той дурний, хто не знає... але той, хто знати не хоче.
- Не шукай щастя за морем.
- Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух.
О
- О, коли б змога писати так само багато, як і мислити!
П
- Плаває нещасливо той, хто не вміє досягти гавані.
- Подяка блаженному Богові за те, що потрібне зробив нетрудним, а трудне — непотрібним.
- Посудина для води, а не вода для посудини. Через те й душа моя, думки та серце мої кращі за моє тіло.
- Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.
- Про людину мають свідчити серця та людські нахили, а не зовнішність. Дерево пізнають за плодами[3].
Р
- Роби те, до чого народжений, будь справедливий і миролюбний громадянин, і досить із тебе.
- Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.
С
Світ ловив мене, та не спіймав (слова, які Григорій Сковорода заповів написати на своїй могилі)[4] |
|||||
Ця цитата була обрана цитатою дня 3 грудня 2017 року.
|
- Світло бачиться тоді, коли світло в очах є.
- Серце тоді насичується, коли освічується.
Т
- Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.
- Ти робиш найкращу і для тебе рятівну справу, коли твердо ступаєш по шляху доброго глузду.
- Тілом ми ніщо, але думкою щось, та ще й велике.
- Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений.
У
- Уподібнюйся пальмі: що міцніше її стискає скеля, то швидше і прекрасніше здіймається вона догори[3].
Х
- Хіба коли-небудь була дружба поміж скупими?
- Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне?
- Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати – це наполовину завершити.
- Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.
- Хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою.
- Хто швидко приліплюється до нової думки, той швидко від неї і відпадає.
Ц
- Гонор і честь є те саме. Хто їх не має всередині себе, приймаючи облудне свідчення зовні, той прибирає подобу фальшивого діаманта.
Ч
- Часто той, хто сам зробити не здатний, і іншим в тому вірити не може.
- Частки розбитого дзеркала всі однаково лице відбивають.
- Чи знаєш ти, яких ліків вживають ужалені скорпіоном? Тим же скорпіоном натирають рану.
- Чи може щось ширше розлитися, як думки!
- Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?
- Чисте небо не боїться блискавки та грому.
Щ
- Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись..
- Що вподобав, на те й перетворився.
- Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?
- Що може бути шкідливіше за людину, котра володіє знанням найскладніших наук, але не має доброго серця?
- Що швидко запалюється, те раптово гасне.
Я
- Яка користь бачити, не маючи смаку?
- Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.
- Як нерозумно випрохувати те, чого можеш сам досягти.
- Як хто посіє в юності, так пожне в старості.
- Якщо ти темрява — скрізь для тебе пекло.
Розмова п'яти подорожніх про істинне щастя в житті
- Джерело: Розмова п'яти подорожніх про істинне щастя в житті (збережений архів) (рос.) — перша надрукована версія (1894), українською (збережений архів)
- Георгій:
- Премудрість — як гостродалекозоре орлине око, а чеснота — як мужні руки з легкими оленячими ногами.
- Премилосердніше єство усім без вибору душам відкрило шлях до щастя…
- Премилосерніша мати наша натура і отець всілякої втіхи всякому без вибору диханню відкрив шлях до щастя.
- Джерелом нещастя є наша безрадність: вона нас полонить, представляючи гірке солодким, а солодке гірким. Але цього б не було, якби ми самі з собою порадилися.[5]
- Богословські вуста, а не богословське серце.
- Як же ти привілля як щастя бажаєш? Щастя нещасним не робить.
- Світська думка — не є то в серці чоловіка чиста вода.
- Перш за все пізнай все те, чим воно [щастя] не є, а, пронишпоривши пусті закутки, скоріше дістанешся туди, де воно домує.
- Шукаємо щастя по сторонам, по вшам, по статтях, а воно є всюди і завжди з нами: як риба в воді, так ми в ньому, а воно біля нас шукає самих нас. Нема його ніде, адже є всюди. Воно преподібне до сонячного сяйва: відчини лише вхід йому в душу твою. Воно завжди штовхає в стіну твою, шукає проходу та не знаходить; а твоє серце в темряві і невеселе, і тьма верху безодні.
- Лонгін:
- Оце то є бути щасливим — знайти самого себе.
- Чи може бути яблуня живою й веселою, якщо корінь не здоровий? А здоровий корінь то є міцна душа і мирне серце.
- Ось же вам верхівка і квітка усього життя вашого: внутрішній світ, серцева радість, душевна міць. Сюди спрямовуйте всіх ваших справ потік.
- Георгій:
- Тепер розуміємо, в чому є наше істинне щастя. Воно живе у внутрішньому серця нашого мирі, а мир — у згоді з Богом.
- Бідняче! Досі не знаєш, що царський лікарський дім є святійша Біблія. Вороги твої — суть власні твої думки, що царюють в серці твоїм…
- Лонгін:
- Якщо хтось потрапив у рів чи безодню водну, не маєш думати про труднощі, але про визволення. Якщо будуєш дім, будуй для обох частин твого єства — душі й тіла. Якщо прикрашаєш і вдягаєш тіло, не забувай і серця. Два хліба, два доми і дві одежини, два роди всього є, всього є по двоє, адже є дві людини в людині одній і два батька — небесний і земний, і два світи — первородний і тимчасовий, і дві натури — божественна і тілесна, у всьому-на-всьому…
Яків. …ти сам давно уже перетворився в ідолопоклонника. |
|||||
ЯКОВ. …ты и сам давно уже преобразился в Идолопоклонника. |
Про Сковороду
- Тепер є не менше, ніж 250 великих та малих праць, присвячених Сковороді, який, як це загально визнано, — є найцікавіша постать історії українського духу. В цих працях висловлено, напевне, не менше, ніж 250 різних поглядів на Сковороду… (український учений і мислитель Дмитро Чижевський, початок 1930-х років)
- Сковорода вчив, що святість життя — тільки в справах (Лев Толстой)
- Тільки людина, глибоко просякнута християнським духом, могла мати таке натхнення (Іван Павло II)[8]
Никифору Федоровичу страшенно не сподобався знаменитий «Козак-віршотворець». Він говорив, що це нісенітниця на двох мовах. І я цілком згоден з думкою Никифора Федоровича. Цікаво знати, що б він сказав, якби прочитав «Малоросійську Сафо». Я думаю, що він придумав би якесь нове слово, тому що слово «нісенітниця» для неї занадто просто. Мені здається, ніхто так уважно не вивчав недолугих творів філософа Сковороди, як князь [Щаховскький]. У малоросійських творах шановного князя з усіма подробицями відбився ідіот Сковорода. А шановна публіка бачить у цих каліках справжніх малоросіян. Бідні земляки мої! Припустимо, публіка людина темна, їй можна пробачити. Але великий граматик наш М.І. Греч у своїй «Історії російської словесності» знаходить [в них?], крім високих естетичних достоїнств, ще й історичний смисл. Він без всяких натяків відносить існування козака Климовського до часів Петра І. Глибоке пізнання нашої історії!! |
|||||
Никифору Федоровичу страшно не понравился знаменитый «Козак-стихотворец». Он обыкновенно говорил, что это чепуха на двух язиках. И я вполне согласен с мнением Никифора Федоровича. Любопытно би знать, что би он сказал, если би прочитал «Малороссийскую Сафо». Я думаю, что он видумал бы какое-нибудь новое слово, потому что слово «чепуха» для нее слишком слабо. Мне кажется, никто так внимательно не изучал бестолкових произведений философа Сковороди, как князь [Щаховской]. В малороссийских произведениях почтеннейшего князя со всеми подробностями отразился идиот Сковорода. А почтеннейшая публика видит в зтих калеках настоящих малороссиян. Бедние земляки мои! Положим, публика человек темний, ей простительно. Но великий грамматик наш Н. И. Греч в своей «Истории русской словесности» находит [в них?], кроме високих эстетических достоинств, еще и исторический смисл. Он без всяких обиняков относит существование казака Климовского ко времени Петра І. Глубокое познание нашей истории!! | |||||
— Т. Шевченко повість «Близнецы»; 10.VI — 20.VII 1855, Новопетровське укріплення[9] |
Це був Діоген наших днів, і якщо б не складав він своїх вінегретних пісень, то було б краще. А то, бачте, знайшлися й послідовники. Хоч би і князь Шаховської або Котляревський. У своїй оді на честь к[нязя] Куракіна] - відколок Сковороди. |
|||||
Это бил Диоген наших дней, и если б не сочинял он своих винегретных песень, то было бы лучше. А то, види[те] ли, нашлись и подражатели. Хоть бы и князь Шаховской или Котляревский. В своей оде в честь к[нязя] Куракина] — сколок Сковороди. | |||||
— Т. Шевченко повість «Близнецы»; 10.VI — 20.VII 1855, Новопетровське укріплення[9] |
— Пантелеймон Куліш |
Примітки
- ↑ Мудрість тисячоліть, 2019, с. 120
- ↑ Мудрість тисячоліть, 2019, с. 114
- ↑ а б 365 думок на добрий день / уклад.: А. Щепанська, Д. Лука SSP, Л. Кіндратович. — Львів: Видавництво Святого Павла, 2018; Видавництво "Свічадо", ISBN 978-966-938-245-0
- ↑ Григорій Сковорода. Повна академічна збірка творів за редакцією професора Леоніда Ушкалова. Архів оригіналу за 2015-01-25. Процитовано 2014-03-09.
- ↑ У тексті: «Источником нещастія есть нам наше безсовѣтіе: оно-то нас плѣняет, представляя горкое сладким, а сладкое горким. Но сего б не было, естли бы мы сами с собою посовѣтовали».
- ↑ Сковорода Г. Твори: у 2 т. — Київ: АТ «Обереги», 1994. — Т. 1 / Передм. О. Мишанича. — С. 329-330. — ISBN 5-8104-0052-3
- ↑ Сковорода Г. Повна академічна збірка творів / За редакцією проф. Леоніда Ушкалова. — Харків–Едмонтон–Торонто: Майдан; Видавництво Канадського Інституту Українських Студій, 2011. — С. 506. — ISBN 978-966-372-330-3
- ↑ Леонід Ушкалов. Неспійманий світом. Сковорода ловив кайф від мандрів. Архів оригіналу за 2015-01-25. Процитовано 2014-03-09.
- ↑ а б Шевченкова криниця: Збірник афоризмів із творів Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 2015-01-24. Процитовано 2014-03-09.
- ↑ Кулїш П. Грицько Сковорода // Твори Пантелеймона Кулїша. — Львів: Виданє товариства «Просьвіта», 1909. — Том 2. — С. 352-353
Джерела
- Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001 (архів оригіналу)
- Григорій Сковорода. Байки харківські; Афоризми. Редакція О. Р. Мазуркевича Х: Прапор, 1972. 132 ст.