НепрОсті

Матеріал з Вікіцитат
Вікіпедія
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:

«НепрОсті» — роман українського письменника Тараса Прохаська, опублікований 2002 року, присвячений «альтернативній» історії Карпат в першій половині XX століття. Події розгортаються в часовому проміжку 1913 — 1951 рр. Роман був перевиданий в 2010 році у збірці вибраних творів Тараса Прохаська «БотакЄ».

Цитати[ред.]

  •  

«Щодо самого переходу, то жодна подорож і так не знає, що з нею може статися, не може знати своїх справжніх причин і наслідків»[1]

  •  

«...на світі є речі набагато важливіші від того, що називається долею»[1]

  •  

«Знайти місце — започаткувати історію. Придумати місце — знайти сюжет. А сюжети, зрештою, теж важливіші, ніж долі. Є місця, в яких неможливо вже нічого розказати, а іноді варто заговорити самими назвами у правильній послідовності, щоб назавжди оволодіти найцікавішою історією, яка триматиме сильніше, ніж біографія. Топоніміка здатна запровадити у блуд, але нею можна цілком обійтися»[1]

  •  

«…нічого і так не мусиш запам'ятовувати, лапати насильно. Те, що має залишитися, приходить назустріч і проростає. Така собі ботанічна географія — вичерпність радості проростання»[2]

  •  

«...є речі, значно важливіші від долі. Скажімо, інтонації, синтаксис. Коли хочеш залишитися самим собою — ніколи не відкидай власних інтонацій. Він цілу війну говорив тим самим голосом, що завжди. Я не можу говорити з тобою другий раз лиш про це. Я не можу розказати тобі всього того, що ти хочеш почути. Я можу говорити. І тоді ти можеш почути те, що хочеш. А навпаки — ні. Але і ти всього не запам'ятаєш. Сказане минає»[3]

  •  

«Вагання — це більше, ніж помилка, або менше. Але надовше»[3]

  •  

«Насправді ж сюжети закінчуються якраз тоді, коли хтось народжується»[4]

  •  

«Кожен чоловік потребує вчителя. Чоловікам взагалі необхідно вчитися...Найвидатніші чоловіки не просто вчаться ціле життя (вчитися — усвідомлювати те, що відбувається), а й дуже скоро стають чиїмись вчителями, наполягаючи на усвідомленні прожитого»[5]

  •  

«...головне у вихованні дітей — якнайбільше бути з ними»[6]

  •  

Життя настільки коротке, — казав Франциск, — що час не має ніякого значення. Так чи інакше воно відбувається повністю[7]

  •  

«... для більшості людей дім є основою біографії і виразним результатом існування. А ще там відпочиває пам'ять, бо з предметами їй найлегше дати собі раду»[8]

  •  

«Щоб бути доступною, краса мусить могти формулюватися словами. А тому — бути подріб¬неною. Дім дає той дрібний простір, в якому можна встигнути зробити красу власними силами»[8]

  •  

«...життя залежить від того, попри що йдеш»[9]

  •  

«Погано і тяжко з тими, які не кажуть, що їм подобається, а що — ні»[10]

  •  

«...ще не роблячи жодного зла, погані люди нам роблять погано — ми мусимо зважати на їхнє існування. Добрі люди перестають бути добрими, коли починають шкодувати те, що віддавати шкода»[10]

  •  

«...сенс і насолода існують лише у деталях, треба знати ці деталі, щоб змогти їх повторювати»[10]

  •  

«...не любити — значить зректися всього»[10]

  •  

«Бо все мокре висихає»[10]

  •  

«...не може бути кориснішого заняття, ніж споглядання доньки»[11]

  •  

«Але сни не мають нічого спільного з віщунством. Вони оповідають, як бути може»[11]

  •  

«Жити — це розв'язувати і зав'язувати вузли, руками і всім іншим...»[12]

  •  

«Для того, щоб бути щасливим, — сказав він Анні, — треба прожити без таємниць, а чужі знати лиш такі, які можна розказувати під тортурами»[13]

  •  

«Кожна людина, — так казав Франциск, — може зробити за своє життя книжку. Я кажу книжку, хоч ми почали говорити про фільми. Кожна, але лише одну. Ті, котрі думають, що написали багато книжок, помиляються — то все триває роблення одної. Поза свою книжку не вискочиш, що б не змінював. Можна підробити, але не створити. Твоя єдина книжка обмежена твоїм тембром, інтонаціями, артикуляцією. Доля — це спосіб говорити. Хоч книжок на світі є безліч, насправді добрих — осяжно. Мусить бути осяжно, а тих мусить бути безліч. Так вчать рослини. Якби добрих книжок було неосяжно, світ би спинився або спився»[14]

  •  

«Ніщо найголовніше не стається з власної волі»[15]

  •  

«Любов не передбачає взаємності...»[16]

  •  

«Є речі, важливіші від долі... Можливо, культура. А культура — це рід, свідоме перебування у ньому»[17]

  •  

«Бо тіло - брама мозку. Якщо хочеш думати правильно і швидко, брама має бути завжди відчинена»[18]

  •  

«Думки — це тільки те, що профільтровується з місцевості крізь тіло і через тіло витікає»[18]

  •  

«Нігтями можна дряпати, але можна триматися»[18]

  •  

«Долітає не куля, а думка.
Кожна думка є бажанням, яке зуміло ввійти і вийти через браму»[18]

  •  

«Щоби вивчити всі ці і безліч інших тонкощів мистецтва снайперства, необхідно беззастережно дотримуватися суворого режиму — постійно кохатися; і лише на відкритому повітрі»[19]

  •  

«Лиця — найкращі сюжети»[20]

  •  

«Тато є для того, щоб міг потім снитися»[21]

  •  

«Бо чекати — найрадикальніше, що часом можна зробити»[22]

  •  

«...у кожному періоді [життя] — новий сленґ; як нове буття; мови минають повільніше, ніж періоди. Вони накопичуються, займають все більше території, витісняючи мову канонічну — нам вони більше означають. Скоро ми з А. доживемо до того, що зможемо розмовляти лише своїми фразами»[23]

  •  

«Все в світі пов'язане через не більше, ніж чотири ходи»[24]

  •  

«...непростим можна стати, дізнавшись щось»[25]

  •  

«найкращий спосіб мати — могти оповісти, оповідати, хто оповідає, той має все»[26]

  •  

Цікаві речі траплялися іноді, коли сходилися знайомі і їхні знайомі, говорили про знайомих і оповідали історії про знайомих знайомих, почуті від знайомих.[27]

  •  

«страх — найбільша спокуса»[28]

  •  

«розуміння — справа того, хто має розуміти»[29]

  •  

«...треба не боятися придумувати, як найкращі пригоди для себе — робити їсти для когось завжди сенсовно»[30]

  •  

«...дітям треба читати вголос»[31]

  •  

«чому деяким жінкам усе можна, може, тому, що можуть усе»[32]

  •  

«Бо всяку рослину садиться передовсім для того, щоб отримувати радість від садження рослини»[33]

  •  

«...споглядальність — бачити все і знати, що бачиш, — яка приводить не до байдужості, але до згідності зі всім, що відбувається»[34]

  •  

«Треба по-справжньому любити місця, щоб вони любили тебе»[35]

  •  

«...але якщо ти вдатний у всьому, а в чомусь одному невдатний — то вже не найвдатніший. І взагалі, на кожного найвдатнішого знаходиться ще більше найвдатніший»[36]

  •  

«...у хлоп'ячому віці люди роблять свої найкращі речі. Шкода, що про них потім ніхто не знає, шкода, що хлоп'ячі подвиги не враховуються»[36]

  •  

«...у світі все таке, як воно є, і все діється, як діється; у ньому немає жодної вартості — а якби була, то не мала б вартості; якщо є якась вартість, то вона має перебувати поза всім, що діється і так-існує; бо все, що діється і так-існує, — випадкове»[37]

  •  

«Битися означало повбивати, повбивати — значить втікати і ціле життя переховуватися»[38]

  •  

«На допиті випитують таємниці, а не вину»[38]

  •  

«...про різні цінності варто признаватися швидше, ніж почнуться тортури»[39]

  •  

«Головне — не спішити виходити, коли ніщо не тримає і можна поговорити»[40]

  •  

«Сюжети не можуть закінчуватися»[41]

  •  

«Добре хоч десь когось мати. Хоча б для того, щоб було кому розказати історію дня, який варто заради цього прожити»[42]

  •  

«...про те, про що не можна сказати, треба мовчати»[43]

  •  

Кожен чоловік потребує вчителя. Чоловікам взагалі необхідно вчитися. Особливі чоловіки вирізняються не тільки здатністю вчитися і навчитися, але й тим, що завжди знають і пам'ятають — чого саме від кого вони навчилися, навіть випадково. І якщо у жінок пам'ять про вчителів є проявом доброзичливості, то для чоловіків — найнеобхіднішою складовою самого вивченого. Найвидатніші чоловіки не просто вчаться ціле життя (вчитися — усвідомлювати те, що відбувається), а й дуже скоро стають чиїмись вчителями, наполягаючи на усвідомленні прожитого. Власне, так твориться неперервність школи, яка поруч з генеалогічним деревом забезпечує максимальну ймовірність того, що впродовж твого життя світ не мав би змінитися настільки, щоб лише через це цілковито втратити охоту жити.[44]

  •  

Щоб бути доступною, краса мусить могти формулюватися словами. А тому — бути подрібненою. Дім дає той дрібний простір, у якому можна встигнути зробити красу власними силами.[45]

  •  

Ще в Африці Себастьян зауважив одну цікаву річ — люди дуже охоче розглядають те, до чого треба опускати погляд, і страшенно неуважні до всього, коли піднімати догори[46]

  •  

непрості — земляні боги. люди, які за допомогою вроджених або набутих знань можуть приносити користь або шкодити комусь.[47]

  •  

«Серед усіх доказів існування Бога цей може вважатися найкращим».[48]

Примітки[ред.]

  1. а б в НепрОсті, 2018, с. 8
  2. НепрОсті, 2002, с. 14
  3. а б НепрОсті, 2018, с. 16
  4. НепрОсті, 2018, с. 18
  5. НепрОсті, 2018, с. 30
  6. НепрОсті, 2018, с. 38
  7. НепрОсті, 2002, с. 38
  8. а б НепрОсті, 2018, с. 41
  9. НепрОсті, 2018, с. 45
  10. а б в г д НепрОсті, 2018, с. 48
  11. а б НепрОсті, 2018, с. 57
  12. НепрОсті, 2018, с. 58
  13. НепрОсті, 2018, с. 76
  14. НепрОсті, 2018, с. 78
  15. НепрОсті, 2018, с. 79
  16. НепрОсті, 2018, с. 83
  17. НепрОсті, 2018, с. 87
  18. а б в г НепрОсті, 2018, с. 89
  19. НепрОсті, 2018, с. 90
  20. НепрОсті, 2018, с. 92
  21. НепрОсті, 2018, с. 93
  22. НепрОсті, 2018, с. 101
  23. НепрОсті, 2002, с. 104
  24. НепрОсті, 2018, с. 109
  25. НепрОсті, 2018, с. 115
  26. НепрОсті, 2018, с. 117
  27. НепрОсті, 2002, с. 126
  28. НепрОсті, 2018, с. 131
  29. НепрОсті, 2018, с. 132
  30. НепрОсті, 2018, с. 136
  31. НепрОсті, 2018, с. 138
  32. НепрОсті, 2018, с. 140
  33. НепрОсті, 2018, с. 156
  34. НепрОсті, 2018, с. 157
  35. НепрОсті, 2018, с. 162
  36. а б НепрОсті, 2018, с. 163
  37. НепрОсті, 2018, с. 165
  38. а б НепрОсті, 2018, с. 172
  39. НепрОсті, 2018, с. 176
  40. НепрОсті, 2018, с. 179
  41. НепрОсті, 2018, с. 180
  42. НепрОсті, 2018, с. 181
  43. НепрОсті, 2018, с. 182
  44. НепрОсті, 2002, с. ?
  45. БотакЄ, 2010, с. 94
  46. БотакЄ, 2010, с. 138
  47. БотакЄ, 2010, с. 146
  48. БотакЄ, 2010, с. 196

Джерело[ред.]