Віктюк Роман Григорович

Матеріал з Вікіцитат
Віктюк Роман Григорович
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Рома́н Григо́рович Віктю́к (28 жовтня 1936, Львів — 17 листопада 2020, Москва) — радянський, український, російський театральний актор і режисер, народний артист України, народний артист Росії.

Цитати Романа Віктюка[ред.]

  •  

Мистецтво — це радість, життя — жах. Коли виходиш на підмостки, нічого іншого не існує для тебе. В цьому наш єдиний порятунок.[1]

  •  

Щастя — це пауза між двома нещастями.[1]

  •  

Рибка тоді вискакує зі ставка, коли відчуває, що на березі добра людина. Важливо потім не перетворитися із доброго дідуся на поганого, котрий, побачивши золоту рибку, подумає: «А, зараз буде товар!»[1]

  •  

Мене все життя Бог беріг від політики. Я ніколи не був у партії, в комсомолі. Завжди йшов узбіччям, але це не заважало мені ставити спектаклі в головних театрах країни. Може, це і було моє призначення: що я - бандерівець, який оселився у квартирі головного бандита[2], і жодного разу не поставив спектакль, який обслуговує систему. Навіть у МХАТі до 50-річчя СРСР я поставив «Украдене щастя» за Франком. Мало хто міг собі це дозволити.[1]

  •  

Повірте, дуже складно [живеться в Росії в умовах війни на Донбасі]. Але я роблю все, щоб вони знали, що я — українець.[1]

  •  

Хочу жителям Донбасу сказати тільки одне: ви живете поза Богом, ви Його не чуєте. На секунду вимкніть всі телеканали, закрийте очі та побудьте в тиші. Без зла, без насильства, без вбивства. У цій тиші, долучившись до Неба, може, у вашій душі щось станеться. Повинно статися, якщо ви українці. Якщо ви — не громадяни України, навіть ця тиша вам не допоможе, тоді дайте спокій Україні.[1]

  •  

Але так повинно було статись, тому що ця енергія накопичується так повільно, так без сорому і совісті та чекає ту хвилину, коли може вибухнути. Для тих, хто розпочав цю братовбивчу війну, немає жодної перестороги, немає Бога. Там чорт.[1]

  •  

Який же Путін народ? Він від чорта.[1]

Про Романа Віктюка[ред.]

  •  

Віктюк — геній. За все, що знаю про театр, дякую йому. Я не була в нього найулюбленішою акторкою, просто трошки потрібною протягом 15-ти років[3].

  Катерина Степанкова

Примітки[ред.]