Мішель де Монтень: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Turzh (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 40: | Рядок 40: | ||
*'' Коли ми з кішкою граємося, ще питання, хто з ким грається — я з нею, чи вона зі мною. |
*'' Коли ми з кішкою граємося, ще питання, хто з ким грається — я з нею, чи вона зі мною. |
||
*'' Дуже корисно — відточувати і шліфувати свій розум об уми інших. |
|||
[[Категорія:Автори-М]] |
[[Категорія:Автори-М]] |
Версія за 09:49, 7 червня 2009
Мішель Ейкем де Монтень (1533—1592) — французький богослов, філософ і письменник.
- А що я знаю?
- Боягузство — матір жорстокості.
- Найбільша річ у світі — вміти належати собі.
- Уся мудрість і всі міркування у нашому світі зводяться у підсумку до того, щоби навчити нас не боятися смерті.
- Щойно ми пізнаємо щось і дістаємо його у власність, ми відчуваємо, що воно нас не вдовольняє, і жадібно рвемося до прийдешнього, до незвіданого, бо теперішнє не може нас наситити; не тим, що в ньому немає нічого, здатного нас наситити, а тим, що сам спосіб насититися у нас нездоровий і легковажний.
- Смаки змінюються так нагло і швидко, що найумілішим кравцям годі угнатися за ними і вигадати стільки новинок. От і виходить, що зацурані форми часто знову з'являються в обігу, аби незабаром знову зазнати цілковитого зацурання.
- Найвдячніншим полем і предметом дурисвітства є незнані для нас речі. … З цієї причини, зазначає Платон, куди легше переконувати, говорячи про природу богів, ніж про природу людей; невігластво слухаючих відкриває якнайширший простір і запевняє необмежену свободу для трактування таємничих матерій.
Ось чому ні в що люди не вірять так непохитно, як у те, про що знають найменше, і ніхто не просторікує так самовпевнено, як вигадники баєчок — скажімо, алхеміки, планетники, звіздарі, хіроманти, лікарі, словом, вуличний люд галасливий.
- Найтриваліша ознака мудрості це — постійна радість.
- Усе на світі переживає себе і піддається змінам.
- Закони прирікають нас на неможливість виконувати їхні веління, і вони ж судять нас за невиконання цих повелінь.
- У благодіянні тим менше щирої великодушності та шляхетності, чим більша ймовірність, що воно буде відшкодоване.
- Коли мої почуття притягують мене до якоїсь партії, це зовсім не означає, що моя симпатія до неї настільки сильна, щоб замутити також і мій розум.
- Напруженість і нестримність бажань радше перешкоджають, аніж сприяють досягненню поставленої мети.
- Перевантажуючи душу безліччю вражень, ми заважаємо їй пізнавати і запам’ятовувати в собі пізнане.
- Убогості матеріальній неважко допомогти, убогості душі — неможливо.
- Нерозсудливість призводить до нестійкості, а вона ще нестерпніша.
- Якщо ми не можемо відмовитися від честолюбства за велінням совісті, давайте відмовимося від нього хоча б із честолюбства.
- Коли ми з кішкою граємося, ще питання, хто з ким грається — я з нею, чи вона зі мною.
- Дуже корисно — відточувати і шліфувати свій розум об уми інших.