Іваничук Роман Іванович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
м →Цитати: вікіфікація |
||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
* Кожен письменник має право написати щось особисте. Мемуарну літературу будуть читати завжди.<ref name="vsiknygy.net.ua"/> |
* Кожен письменник має право написати щось особисте. Мемуарну літературу будуть читати завжди.<ref name="vsiknygy.net.ua"/> |
||
* Для того щоб ми здобули ту незалежність, якої хочемо, мусимо пройти Хресну прощу.<ref>[http://archive.wz.lviv.ua/articles/94240 Роман Іваничук: «Щоб здобути незалежність, мусимо пройти Хресну прощу»]</ref> |
* Для того щоб ми здобули ту незалежність, якої хочемо, мусимо пройти Хресну прощу.<ref>[http://archive.wz.lviv.ua/articles/94240 Роман Іваничук: «Щоб здобути незалежність, мусимо пройти Хресну прощу»]</ref> |
||
* Коли на кожній сторінці книжки матюк, то це не [[література]], це — бордель.<ref>[http://zik.ua/ua/news/2011/08/02/301618 Інтерв'ю Романа Іваничука]</ref> |
* Коли на кожній сторінці книжки матюк, то це не [[література]], це — [[бордель]].<ref>[http://zik.ua/ua/news/2011/08/02/301618 Інтерв'ю Романа Іваничука]</ref> |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
Версія за 12:39, 23 серпня 2019
| Іваничук Роман Іванович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Рома́н Іва́нович Іваничу́к (нар. 1929) — український письменник, поет, громадський діяч.
Цитати
- Батько був першим читачем усього, що я писав. Хоча й не хотів, щоб я став письменником, боявся, бо розумів: письменник, який не хвалить комуністичну систему, опиняється у в'язниці. Навіть наполіг, щоб я вступив на геологічний факультет.[1]
- За радянської влади я здобув таке ім'я, що мусили з ним рахуватися, але й цькували мене, як сидорову козу.[1]
- Не хочу працювати на комп'ютері. Моя думка скрапує з кінчика чорнильної ручки.[2]
- Я завжди цікавився історією. Взагалі, така моя натура — любив читати історичні романи, повісті, книжки Чайковського, Кащенка. У дитинстві навіть пробував осмислити Грушевського.[2]
- Тема відступництва, яничарства — вона є вічна. Людина хоче краще жити, піддається впливу, зраджує себе, народ, віру. За гроші вона стає манкуртом. Можливо, винні обставини. Треба викликати в людей огиду до того почуття зради за гроші.[2]
- Коли хочу щось написати, розповідаю про це моїй дружині, вона мені щось радить, підказує.[2]
- Коли історичний романіст все вигадує, то він або фальшивий, або його просто не читають.[2]
- Кожен письменник має право написати щось особисте. Мемуарну літературу будуть читати завжди.[2]
- Для того щоб ми здобули ту незалежність, якої хочемо, мусимо пройти Хресну прощу.[3]
- Коли на кожній сторінці книжки матюк, то це не література, це — бордель.[4]