Лукашенко Олександр Григорович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Тараско (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Тараско (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 72: | Рядок 72: | ||
[[ru:Александр Григорьевич Лукашенко]] |
[[ru:Александр Григорьевич Лукашенко]] |
||
[[lt:Aleksandras_Lukašenka]] |
|||
[[pl:Alaksandar Łukaszenka]] |
|||
[[en:Alexander Lukashenko]] |
Версія за 13:48, 12 травня 2009
Лукашенко Олександр Григорович (нар. 30 серпня 1954 року, Копись, Вітебська область, Білоруська РСР) – президент Республіки Білорусь з 1994 року.
- Моє положення і посада ніколи не дозволять мені стати диктатором, але авторитарний стиль правління є характерним для мене.
- Гуманітарна допомога - це безкоштовно, це для народу, у тому числі для учених, для чиновників.
- Біля годівниці, ім'я якої влада, всі хрюкають однаково: і червоні, і білі.
- Я свою державу за цивілізованим світом не поведу!
- Ви мені тут на хворобу не скаржтеся. У нас в уряді хворих багато.
- Я на цій землі народився, я тут і помру! Чого б мені це не коштувало!
- Я працював в селі і жив з мужиками.
- Я дуже люблю спорт - це моя найкраща якість.
- Унікальність ситуації в Білорусії полягає в тому, що я нікому нічого не зобов'язаний.
- Я обіцяю, що до Нового Року у кожного білоруса на столі будуть нормальні людські яйця.
- Я з шахраями, у тому числі і з Росією, акціонуватися не буду.
- Ради збереження спокою в країні, я готовий пожертвувати власним розумом!
- Білоруси житимуть погано, але недовго!!!
- У дитинстві я ріс серед тварин і рослин.
- На мене, так би мовити, обвалилася філософська думка! Я просто зобов'язаний зараз бути в центрі!
- Я буду легітимним ще довго. Я ще не все зробив, через це владу втрачу не скоро.
- І дай бог впоратися з рідною Білоруссю. Погодьтеся, що досить цього шматка, щоб його проковтнути. Дай бог за п'ять років хоч якось прожувати.
- Я своїми руками помацав боєголовки і знаю, що ніхто їх знімати не буде.
- Лише я узявся за яйця, як відразу масло пропало.
- Пора прийняти заходи і накласти вето на табу!
- Ми цю проблему вирішили у вузькому крузі обмежених людей.
- Я наївся влади, мені шапка Мономаха не потрібна.
- Ми їм надамо гуманітарну допомогу (пауза) зброєю.
- Нам така демократія з гамором не треба. Нам демократія треба, коли людина працює, отримує хоч якусь зарплату, щоб і хліба купити, молочка, сметани, сирку, інколи шматочок м'яса, щоб нагодувати дитяти і так далі. Ну, з м'ясом вже давайте влітку багато їсти не будемо.
- Ми, як в 1941 році, знаходимося у ворожому кільці. Вороги засіли в керівництві сусідньої держави, з якою ми недавно підписали договір про співтовариство.
- Я дав вам гарну погоду.
- Там, де у військових вкладеш, там і віддача буде.
- Вечірньої пори, коли весь народ в автомобілях їде, слухає, повинен транслюватися саме наш продукт, наших людей. Пугачову ми чуємо з кожної праски. Я не говорю, що її там не повинно бути, але 25% цілком достатньо!
- Вони звертають мою увагу на те, що сталося в Україні. Хочу завірити, що ліміт воєн і революцій наша країна вичерпала!
- Я дуже люблю грати у футбол, хокей, але частіше граю один.
- Справа не в тому, виберете ви мене чи ні. Де ви подінетеся, виберете! І якщо вас владнує, то я працюватиму.
- Хто п'є, в того нормальних дітей не буде. З цим злом ми битимемося, як з найстрашнішим злом. А то виходить - напився, випадково народив, а ти, Лукашенко, зростати цього дитяти. І таких дітей у нас в країні 35 тисяч...
- Хто п'є - краще мене не голосуйте, я з такими дружити не буду.