Карл Густав Юнг: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
Yakudza (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
SergoBot (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{Wikipedia}}
{{Особа}}
'''Карл Ґустав Юнґ''' (нім. ''Carl Gustav Jung''; 1875 — 1961) — швейцарський психоаналітик, психолог, філософ культури, родоначальник аналітичної психології. Учень і соратник [[Зиґмунд Фройд|Зиґмунда Фройда]].
'''Карл Ґустав Юнґ''' (нім. ''Carl Gustav Jung''; 1875 — 1961) — швейцарський психоаналітик, психолог, філософ культури, родоначальник аналітичної психології. Учень і соратник [[Зиґмунд Фройд|Зиґмунда Фройда]].


Рядок 15: Рядок 15:
{{DEFAULTSORT:Юнґ}}
{{DEFAULTSORT:Юнґ}}
[[Категорія:Автори-Ю]]
[[Категорія:Автори-Ю]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Філософи]]
[[Категорія:Філософи]]
[[Категорія:Психологи]]
[[Категорія:Психологи]]

Версія за 14:01, 17 грудня 2018

Карл Густав Юнг
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Карл Ґустав Юнґ (нім. Carl Gustav Jung; 1875 — 1961) — швейцарський психоаналітик, психолог, філософ культури, родоначальник аналітичної психології. Учень і соратник Зиґмунда Фройда.


  • Варто проявитися у будь-якій людині чи художньому творі відбитку духовності, як Фройд ставив його під підозру і вбачав у ньому витіснену сексуальність… Я сказав йому, що якщо продумати логічно його гіпотезу до кінця, то це буде знищувальним вироком культурі. Культура виявиться фарсом, болісним результатом витісненої сексуальності. «Звичайно, — підтвердив він, — так воно і є. Це прокляття долі, проти якого ми безсилі».[1]
  • Питання Юнґові: — Чи вірите ви в Бога?
    — Я не вірю, я знаю.[2]
  • Фанатизм є ознака пригніченого сумніву. Звернемося до історії церкви. Коли її становище було хибким, виникали секти фанатиків. Відбувалося це тому, що потаємні сумніви повинні бути пригнічені. Якщо людина дійсно переконана у своїй правоті, вона абсолютно спокійна і може обговорювати протилежну точку зору без тіні обурення. (Тевістокські лекції)

Примітки

  1. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. Галича. – К.: Либідь, 2001. — С. 43
  2. Душенко К. В. Большая книга афоризмов. Изд. 5-е, исправлен­ное. — М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001.— С. 99