Фрідріх Енгельс: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
Ahatanhel (обговорення | внесок)
Рядок 10: Рядок 10:
{{Q
{{Q
| Цитата = [[Соціалізм]] — стрибок людства з царства необхідності в царство свободи.<ref>''Ашукин Н. С., Ашукина М. Г.'' Крылатые слова. — Москва, 1955. — С. 502</ref>
| Цитата = [[Соціалізм]] — стрибок людства з царства необхідності в царство свободи.<ref>''Ашукин Н. С., Ашукина М. Г.'' Крылатые слова. — Москва, 1955. — С. 502</ref>
| Коментар =
| Оригінал =
}}
}}
{{Q
{{Q
| Цитата = Не може бути вільним [[народ]], що пригноблює інші народи.<ref>Энгельс Ф. Эмигрантская литература // Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения.. — 2-е изд.. — М.: Политиздат, 1957. — Т. 18. — 650 с. — С. 509.</ref>
| Цитата = Не може бути вільним [[народ]], що пригноблює інші народи.<ref>Энгельс Ф. Эмигрантская литература // Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. — 2-е изд. — М.: Политиздат, 1957. — Т. 18. — 650 с. — С. 509.</ref>
| Коментар =
| Оригінал =
}}
}}
{{Q
{{Q
| Цитата = Є два способи розкласти націю: карати невинних і не карати винних.<ref>[http://citaty.info/man/fridrih-engels Фрідріх Енгельс на сайті citaty.info]{{ref-ru}}</ref>
| Цитата = Є два способи розкласти націю: карати невинних і не карати винних.<ref>[http://citaty.info/man/fridrih-engels Фрідріх Енгельс на сайті citaty.info]{{ref-ru}}</ref>
| Коментар =
| Оригінал =
}}
}}
{{Q
{{Q
| Цитата = Люди, які хвалилися тим, що зробили Революцію, завжди переконувалися наступного дня, що вони не знали, що робили – що ''зроблена'' революція зовсім не схожа на ту, яку вони хотіли зробити. Гегель назвав це іронією історії – іронією, якої уникли мало хто з історичних ''діячів''.<ref>''Енґельс до Віри Засулич 23 квітня 1885 року (MEW. 36. S. 307). (Твори. К., 1968. Т. 36. С. 246.)<br/> Цит. за: [[:w:Роздольський Роман Осипович|Роман Роздольський]].'' [http://www.uamoderna.com/images/archiv/14/11_UM_14_Archive_Rozdolskyy.pdf Роль випадків і «великих людей» в історії] // [[:w:Україна Модерна|Україна Модерна]].</ref>
| Цитата = Люди, які хвалилися тим, що зробили Революцію, завжди переконувалися наступного дня, що вони не знали, що робили – що ''зроблена'' революція зовсім не схожа на ту, яку вони хотіли зробити. Гегель назвав це іронією історії – іронією, якої уникли мало хто з історичних ''діячів''.<ref>''Енґельс до Віри Засулич 23 квітня 1885 року (MEW. 36. S. 307). (Твори. К., 1968. Т. 36. С. 246.)<br/> Цит. за: [[:w:Роздольський Роман Осипович|Роман Роздольський]].'' [http://www.uamoderna.com/images/archiv/14/11_UM_14_Archive_Rozdolskyy.pdf Роль випадків і «великих людей» в історії] // [[:w:Україна Модерна|Україна Модерна]].</ref>
| Коментар =
| Оригінал =
}}
}}
{{Q
| Цитата = [[Національність|Національні]] риси народів, які об'єднуються на основі принципу спільності, в результаті цього об'єднання неминуче будуть змішуватися і таким чином зникнуть точно так само, як відпадуть всілякі станові і класові відмінності внаслідок знищення їх основи — приватної власності.
| Автор = «Принципи комунізму»<ref>[https://web.archive.org/web/20170821171824/https://avtonom.org/old/lib/theory/marx-engels/com-principles.html Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. Изд. 2. Т. 4.]</ref>}}


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 12:29, 8 лютого 2018

Фрідріх Енгельс
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Фрі́дріх Е́нґельс (1820–1895) — німецький підприємець, політичний діяч, філософ, історик, публіцист. Один з основоположників марксизму — перший систематизатор та видавник творів Карла Маркса.

Цитати

  •  

Гуманні торі були праві, коли називали фабричних робітників білими рабами (white slaves).[1]розділ 6 книги «Становище робочого класу в Англії», 1845

  •  

Соціалізм — стрибок людства з царства необхідності в царство свободи.[2]

  •  

Не може бути вільним народ, що пригноблює інші народи.[3]

  •  

Є два способи розкласти націю: карати невинних і не карати винних.[4]

  •  

Люди, які хвалилися тим, що зробили Революцію, завжди переконувалися наступного дня, що вони не знали, що робили – що зроблена революція зовсім не схожа на ту, яку вони хотіли зробити. Гегель назвав це іронією історії – іронією, якої уникли мало хто з історичних діячів.[5]

  •  

Національні риси народів, які об'єднуються на основі принципу спільності, в результаті цього об'єднання неминуче будуть змішуватися і таким чином зникнуть точно так само, як відпадуть всілякі станові і класові відмінності внаслідок знищення їх основи — приватної власності.

  — «Принципи комунізму»[6]

Примітки

  1. Ашукин Н. С., Ашукина М. Г. Крылатые слова. — Москва, 1955. — С. 40
  2. Ашукин Н. С., Ашукина М. Г. Крылатые слова. — Москва, 1955. — С. 502
  3. Энгельс Ф. Эмигрантская литература // Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. — 2-е изд. — М.: Политиздат, 1957. — Т. 18. — 650 с. — С. 509.
  4. Фрідріх Енгельс на сайті citaty.info(рос.)
  5. Енґельс до Віри Засулич 23 квітня 1885 року (MEW. 36. S. 307). (Твори. К., 1968. Т. 36. С. 246.)
    Цит. за: Роман Роздольський.
    Роль випадків і «великих людей» в історії // Україна Модерна.
  6. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. Изд. 2. Т. 4.