Котляревський Іван Петрович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
оформлення, доповнення
Рядок 93: Рядок 93:
Поки сонце з неба сяє,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!</poem>
Тебе не забудуть!</poem>
| Автор = ''[[Шевченко Тарас Григорович|Т. Шевченко]] «На вічну пам'ять Котляревському»; ХІ-ХІІ 1838, С.-Петербург''}}
| Автор = [[Шевченко Тарас Григорович|Тарас Шевченко]] «На вічну пам'ять Котляревському»; ХІ-ХІІ 1838, С.-Петербург}}


* {{Q
* {{Q
Рядок 100: Рядок 100:
| Коментар =
| Коментар =
}}
}}

{{Q
| Цитата = «Енеїда» — вдатна проба піднести людову українську мову до висоти літературного твору, що був гідний знайтися в похіднім куфлі Наполеона.<ref>Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV-XVII століттях: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива: монографія / І. Д. Фаріон. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. — С. 42.</ref>
| Автор = [[Іван Франко]]
| Коментар =
| Оригінал = }}


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 10:54, 19 листопада 2015

Іван Петрович Котляревський
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Іван Петрович Котляре́вський (1769–1838) — український письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч. Його поема «Енеїда» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою.

Цитати

Енеїда

  •  

...Морем в бурю їхать слизько,
Човнів ніхто не підкує.

  — Частина друга
  •  

Не так тепер і в пеклі стало,
Як в старину колись бувало...

  — Частина третя
  •  

Біда для нас — судьби устав!

  — Частина п’ята
  •  

За милу все терять готові:
Клейноди, животи, обнови,
Одна дороже милой — честь!

  — Частина п’ята
  •  

Злость, кажуть, сатані сестриця

  — Частина п’ята
  •  

Любов к Отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть.

  — Частина п’ята
  •  

Де общеє добро в упадку,
Забудь отця, забудь і матку,
Лети повинність ісправлять.

  — Частина п’ята
  •  

Не ворог, хто уже дублений,
Не супостат, чий труп нікчемний
На полі без душі лежить.

  — Частина шоста
  •  

Мужича правда єсть колюча,
А панська на всі боки гнуча.

  — Частина шоста
  •  

Живе хто в світі необачно,
Тому ніде не буде смачно,
А більш, коли і совість жметь. — Останні слова поеми.

  — Частина шоста

Наталка Полтавка

  •  

Тяжко жити без милого і в своїй сторонці! — Действие I, явление 1.

  — Наталка
  •  

Коли другії облизня поймають, то і ми остерегаємся. — Действие I, явление 3.

  — Возный
  •  

Блаженна лож, когда биваєт в пользу ближніх, а то біда… що часто лжемо ілі ради своєя вигоди, ілі на упад других. — Действие I, явление 3.

  — Возный
  •  

Великим грішникам часто і даром проходить, а маленьким грішникам такого задають бешкету, що й на старість буде в пам'ятку! — Действие I, явление 3.

  — Выборный
  •  

Доля людськая — доля єсть сліпая! — Действие I, явление 3.

  — Возный и выборный
  •  

Лучче умерти, як з немилим жити. — Действие I, явление 4.

  — Наталка
  •  

Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює. — Действие I, явление 4.

  — Терпилиха
  •  

Хто живе чесно й годується трудами своїми, тому й кусок черствого хліба смачніший од м'якої булки, неправдою нажитої. — Действие I, явление 6.

  — Наталка
  •  

Де згода в сімействі, де мир і тишина;
Щасливі там люди, блаженна сторона. — Действие I, явление 6.

  — Выборный, Наталка, Терпелиха

Москаль-чарівник

  •  

Хто презирає рідних своїх, на такого ні в чім положитися не можна.

  — Тетяна (Явление 1)
  •  

Ласкою всього достанеш, а криком та лаянням нічого не візьмеш.

  — Тетяна (Явление 3)
  •  

Солдат: ...У нас пословица есть: хохлы никуда не годятся, да голос у них хорош.
Михайло: Нікуда не годяться? Ні, служивий, така ваша пословиця нікуда тепер не годиться. Я тобі коротенько скажу: тепер уже не те, як давно було, іскра дотепу розжеврілась. Ось заглянь в столицю, в одну і в другу, та заглянь в сенат, та кинься по міністрах, та тогді і говори — чи годяться наші куди, чи ні?
Солдат: Спору нет, что нонче и ваших много есть заслужонных, способных и отличных людей даже и в армии, да пословица-то идет, вишь ты.
Михайло: Пословиця?.. Коли на те пішло, так і у нас єсть їх против москалів не трохи. Така, напримір: з москалем знайся, а камень за пазухою держи; од чого ж вона вишла, сам розумний чоловік, догадаєшся.

  — Явление 7

Про Котляревського

  •  

Недавно, недавно у нас в Україні
Старий Котляревський отак щебетав;
Замовк неборака, сиротами кинув
І гори, і море, де перше витав,
    Де ватагу пройдисвіста
    Водив за собою, –
    Все осталось, все сумує,
    Як руїни Трої.
    Все сумує, – тільки слава
    Сонцем засіяла.
    Не вмре кобзар, бо навіки
    Його привітала.
    Будеш, батьку, панувати,
    Поки живуть люди,
    Поки сонце з неба сяє,
    Тебе не забудуть!

  Тарас Шевченко «На вічну пам'ять Котляревському»; ХІ-ХІІ 1838, С.-Петербург
  •  

Прочитали собі по складах «Енеїду» та потинялись коло шинку, та й думають, що от коли вже ми розпізнали своїх мужиків. Е, ні, братики! Прочитайте ви думи, пісні; послухайте, як вони співають, як вони говорять меж собою шапок не скидаючи, або на дружньому бенкеті, як вони згадають старовину і як вони плачуть, неначе справді в турецькій неволі або у польського магнатства кайдани волочать, — то тойді і скажете, що «Енеїда» добра, а все-таки сміховина на московський шталт.

  — Шевченко Т. Г. [Передмова до нездійсненого видання «Кобзаря»]; 8.III 1847, Седнів[1]
  •  

«Енеїда» — вдатна проба піднести людову українську мову до висоти літературного твору, що був гідний знайтися в похіднім куфлі Наполеона.[2]

  Іван Франко

Примітки

  1. Збірник афоризмів із творів Тараса Шевченка — Упорядн. В. Дорошенко, Т. В. Майданович. — К.: Криниця, 2003.— 227; 288 с.
  2. Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV-XVII століттях: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива: монографія / І. Д. Фаріон. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. — С. 42.

Джерела