Зеров Микола Костянтинович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення
Рядок 40: Рядок 40:
== Примітки ==
== Примітки ==
{{примітки}}
{{примітки}}



[[Категорія:Автори-З]]
[[Категорія:Автори-З]]
[[Категорія:Українські літературознавці]]
[[Категорія:Українські літературознавці]]
[[Категорія:Українські письменники]]
[[Категорія:Українські поети]]
[[Категорія:Українські перекладачі]]
[[Категорія:Українські перекладачі]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]

Версія за 21:05, 19 червня 2015

Микола Костьович Зеров
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Мико́ла Ко́стьович Зе́ров (1890–1937) — український поет, літературознавець, критик, полеміст, лідер «неокласиків», перекладач античної поезії. Репресований.

Цитати

  • Класична пластика, і контур строгий,
    І логіки залізна течія —
    Оце твоя, поезіє, дорога.

Леконт Деліль, Жозе Ередія,
Парнаських зір незахідне́ сузір'я
Зведуть тебе на справжнє верхогір'я.

(Pro Domo // С. 66)
  • Я знаю: ми — тугі бібліофаги,
    І мудрість наша — шафа книжкова́.
    Ми надто різьбимо скупі слова,
    Прихильники мистецтва рівноваги.
(Самоозначення // С. 67)
  • Братерство давніх днів, розкішне, любе гроно!
    Озвися ти хоч раз до вигнанця Назона,
    Старого, кволого, забутого всіма
    В краю, де цілий рік, негода та зима,
    Та моря тужний рев, та варвари довкола…
(Овідій // С. 81)
  • Вітай, замріяний, золотоглавий
    На синіх горах… Загадався, спить,
    І не тобі, молодшому, бринить
    Червлених наших літ ясна загрàва.
(Київ з лівого берега // С. 47)
  • Ти давню праосінь нагадуєш мені,
    Широколанний степ, бліді свічада ставу,
    Берегових грабів грезет і злотоглави,
    Повітря з синього і золотого скла
    І благодатний дар останнього тепла.
(Праосінь // С. 47)
  • Я від'їздив, і оком астролога
    Допитувався в зір — яка дорога
    Мене провадить у майбутні дні…
(Скорпіон // С. 47)

Присвяти

  • Колеса глухо стукотять,
мов хвиля об пором.
Стрічай, товаришу Хароне,
і з лихом, і з добром. (Василь Стус, «Пам'яті Миколи Зерова», 1977)[1]

Джерело

  • Зеров, Микола. Твори: В 2 т. — К.: Дніпро, 1990. — Т. 1.: Поезії. Переклади / Упоряд. Григорій Кочур, Дмитро Павличко. — 843 с.

Примітки