Західноукраїнська Народна Республіка: відмінності між версіями
Friend (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Friend (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Файл:ZUNR coa.svg|130пкс|міні|праворуч|Герб ЗУНР]] |
[[Файл:ZUNR coa.svg|130пкс|міні|праворуч|Герб ЗУНР]] |
||
'''Західноукраїнська Народна Республіка''' (''Західно-Українська Народня Республика''; ''ЗУНР'') — українська держава, що існувала протягом 1918–1919 років на території західної України зі столицею у [[Львів|Львові]]. |
'''Західноукраїнська Народна Республіка''' (''Західно-Українська Народня Республика''; ''ЗУНР'') — українська держава, що існувала протягом 1918–1919 років на території західної України зі столицею у [[Львів|Львові]]. |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
| Цитата = Ви не в силі представить собі моєї радости, що ви вже тут у Києві з нами. Тепер вже будемо спільно будувати Українську Державу, бо без вас не буде України. Ви ж Европа, а тут Азія. |
|||
| Коментар = під час розмови з представниками делегації ЗУНР перед підписанням Акту Злуки |
|||
| Автор = [[Симон Петлюра]]<ref>''Гуцуляк Михайло''. Перший листопад 1918 на Західних землях України.— Київ, «Либідь», 1993.— 408 с.: іл.— С. 169.</ref>}} |
|||
{{Q |
|||
⚫ | | Цитата = Точно три тижні тревала ціла львівська кампанія. В пятницю, 1. листопада, в тій самій порі, досвіта, українське військо зайняло було Львів, і три тижні пізніше, в пятницю, 22. листопада, також досвіта, українське військо покинуло Львів. Скільки жертв і втрат, скільки енергії та зусиль коштували їх ці три тижні! А скільки тепер розбитих плянів і погребаних надій! Першого іспиту сил, розуму і витревалости, потрібних при орґанізації вдасної держави, українці не видержали. За їхніми плечима, серед глухої листопадової ночі оставалась столиця української держави, не оборонена як слід своїми творцями… |
||
⚫ | |||
== Документи == |
== Документи == |
||
Рядок 9: | Рядок 19: | ||
По 578 літах неволі, упокорення і наруги став Ти, Український Народе, знову сам собі господарем на своїй землі, сам собі сувереном.<br /> |
По 578 літах неволі, упокорення і наруги став Ти, Український Народе, знову сам собі господарем на своїй землі, сам собі сувереном.<br /> |
||
Пірвані кількасотлітні кайдани, розвалена довговічна тюрма і перед Тобою, Український Народе, відчиняється соняшний шлях до світлої народньої будуччини.<br /> |
Пірвані кількасотлітні кайдани, розвалена довговічна тюрма і перед Тобою, Український Народе, відчиняється соняшний шлях до світлої народньої будуччини.<br /> |
||
Подвиг Твій — це побіда правди над кривдою, волі над неволею, світла над тьмою, це побіда демократії, народоправства над оліґархією, над поневоленням більшости упривілейованою меншістю…<ref>Листопадові дні. 1918 р., |
Подвиг Твій — це побіда правди над кривдою, волі над неволею, світла над тьмою, це побіда демократії, народоправства над оліґархією, над поневоленням більшости упривілейованою меншістю…<ref>Листопадові дні. 1918 р., с. 162</ref> |
||
=== Поклик Українського Національного Союзу, Київ, листопад 1918 === |
=== Поклик Українського Національного Союзу, Київ, листопад 1918 === |
||
Рядок 15: | Рядок 25: | ||
Західна частина нашого рідного краю, серце України — Галичина, у своїх змаганнях за волю переживає критичний момент.<br /> |
Західна частина нашого рідного краю, серце України — Галичина, у своїх змаганнях за волю переживає критичний момент.<br /> |
||
Зруйнована війною, стоптана, окрівавлена, вона напружує останні сили в боротьбі з поляками за створення своєї державної влади, але разом з тим мусить давати лад здеморалізованому австрійському війську, що тікає з України, грабує, палить, руйнує.<br /> |
Зруйнована війною, стоптана, окрівавлена, вона напружує останні сили в боротьбі з поляками за створення своєї державної влади, але разом з тим мусить давати лад здеморалізованому австрійському війську, що тікає з України, грабує, палить, руйнує.<br /> |
||
Громадяне! Треба допомогти рідній |
Громадяне! Треба допомогти рідній Галичині. Вірні, чесні українські серця мусять озватись. Ідіть в добровольчий корпус оборони Галичини і ратуйте наш Піємонт від руїни! |
||
:::За президію Головної Ради Українського Союзу: |
:::За президію Головної Ради Українського Союзу: |
||
:::голова Володимир Винниченко, |
:::голова Володимир Винниченко, |
||
:::за секретаря Микита Шаповал.<ref>Листопадові дні. 1918 р., |
:::за секретаря Микита Шаповал.<ref>Листопадові дні. 1918 р., с. 220-221</ref> |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | | Цитата = Точно три тижні тревала ціла львівська кампанія. В пятницю, 1. листопада, в тій самій порі, досвіта, українське військо зайняло було Львів, і три тижні пізніше, в пятницю, 22. листопада, також досвіта, українське військо покинуло Львів. Скільки жертв і втрат, скільки енергії та зусиль коштували їх ці три тижні! А скільки тепер розбитих плянів і погребаних надій! Першого іспиту сил, розуму і витревалости, потрібних при орґанізації вдасної держави, українці не видержали. За їхніми плечима, серед глухої листопадової ночі оставалась столиця української держави, не оборонена як слід своїми творцями… |
||
⚫ | |||
| Коментар = |
|||
| Оригінал = }} |
|||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
Рядок 39: | Рядок 42: | ||
* ''Кузьма О.'' Листопадові дні. 1918 р. — Львів: НВФ «Українські технології», 2003 — 536 с. ISBN 966-666-088-1 |
* ''Кузьма О.'' Листопадові дні. 1918 р. — Львів: НВФ «Українські технології», 2003 — 536 с. ISBN 966-666-088-1 |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Україна]] |
Версія за 12:48, 27 січня 2015
Західноукраїнська Народна Республіка (Західно-Українська Народня Республика; ЗУНР) — українська держава, що існувала протягом 1918–1919 років на території західної України зі столицею у Львові.
Цитати
Ви не в силі представить собі моєї радости, що ви вже тут у Києві з нами. Тепер вже будемо спільно будувати Українську Державу, бо без вас не буде України. Ви ж Европа, а тут Азія. — під час розмови з представниками делегації ЗУНР перед підписанням Акту Злуки |
|||||
— Симон Петлюра[1] |
Точно три тижні тревала ціла львівська кампанія. В пятницю, 1. листопада, в тій самій порі, досвіта, українське військо зайняло було Львів, і три тижні пізніше, в пятницю, 22. листопада, також досвіта, українське військо покинуло Львів. Скільки жертв і втрат, скільки енергії та зусиль коштували їх ці три тижні! А скільки тепер розбитих плянів і погребаних надій! Першого іспиту сил, розуму і витревалости, потрібних при орґанізації вдасної держави, українці не видержали. За їхніми плечима, серед глухої листопадової ночі оставалась столиця української держави, не оборонена як слід своїми творцями… |
|||||
— Олекса Кузьма, про бої за Львів[2] |
Документи
Відозва Української Національної Ради, Львів, 5 листопада 1918
- Український Народе!
Всенароднім правом створив Ти, Український Народе, на прадідній землі Осьмомисла, Данила і Льва свою власну державу. Українська Національна Рада в нашій старій столиці взяла верховну державну власть у руки, а Український Нарід, всі його верстви, йдучи за її покликом, доконав цього з достойною подиву однодушністю в цілім нашім краю.
По 578 літах неволі, упокорення і наруги став Ти, Український Народе, знову сам собі господарем на своїй землі, сам собі сувереном.
Пірвані кількасотлітні кайдани, розвалена довговічна тюрма і перед Тобою, Український Народе, відчиняється соняшний шлях до світлої народньої будуччини.
Подвиг Твій — це побіда правди над кривдою, волі над неволею, світла над тьмою, це побіда демократії, народоправства над оліґархією, над поневоленням більшости упривілейованою меншістю…[3]
Поклик Українського Національного Союзу, Київ, листопад 1918
- Громадяне!
Західна частина нашого рідного краю, серце України — Галичина, у своїх змаганнях за волю переживає критичний момент.
Зруйнована війною, стоптана, окрівавлена, вона напружує останні сили в боротьбі з поляками за створення своєї державної влади, але разом з тим мусить давати лад здеморалізованому австрійському війську, що тікає з України, грабує, палить, руйнує.
Громадяне! Треба допомогти рідній Галичині. Вірні, чесні українські серця мусять озватись. Ідіть в добровольчий корпус оборони Галичини і ратуйте наш Піємонт від руїни!
- За президію Головної Ради Українського Союзу:
- голова Володимир Винниченко,
- за секретаря Микита Шаповал.[4]
Див. також
Примітки
Література
- Кузьма О. Листопадові дні. 1918 р. — Львів: НВФ «Українські технології», 2003 — 536 с. ISBN 966-666-088-1