Петлюра Симон Васильович

Симон Петлюра

Файл:Berezhany- (285) cropped.jpg

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

Си́мон Васильович Петлю́ра (1879—1926) — український державний і політичний діяч, організатор українських збройних сил, голова Директорії УНР (1919—1920).

• Держава — понад партії,

Нація — понад класи!

• Там, де справжній талант, — там, справді, немає старості.
• Для таланту немає смерті, бо він не вірить в неї.
• Кров закінчує глибокі процеси національних емоцій.
• Шукайте правди в своїй громаді.
• Наша сила — в єдності, а порука успіху наших змагань — в державній слухняності!
• Справа здобуття української державності — це справа нації української, а не якогось класу чи партії.
• Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров'ю.
• Великий чин наших лицарів вчить вірності ідеалам і умінню підпорядковуватись.
• В боротьбі виростає сила.
• Тільки вірність і слухняність творять передумови успіху національної боротьби.
• Вірність є основою не лише родинного життя.
• Кров, пролита для великої мети, не засихає.
• Не забуваймо про меч, учімося міцніше тримати його в руках.
• Українські мечі перекуються на рала тільки тоді, коли гасло — Незалежна Держава Українська — перетвориться в дійсність і забезпечить отому ралові можливість зужиткувати рідну плодючу землю з її незчисленними багатствами…

	Українська еміграція є органічною інтегральною частиною цілого українського народу, що під чужою владою перебуває. Політичні думи, культурно-освітні стремління й організаційні змагання до утворення власної держави української нації повинні наскрізь пройняти й українську еміграцію, яка в спеціяльних умовинах свого перебування на чужині, здебільшого в європейських державах, мусить тут виконати одповідальну частину загальнонаціональної і загальнодержавної програми української нації, а, власне, ту частину, що її народ наш під окупаційною владою доконати не може, а яка, проте, має величезне значення в справі будівництва Української Держави. Не марнотратним, не яловим повинно бути життя і перебування нашої еміграції поза межами Батьківщини, а повним глибокого змісту та пожиточних наслідків для рідного краю!
	— Петлюра С. Статті. — К.: Дніпро, 1993. — С. 235

Про Петлюру

	Дрібний банковий бухгалтер і маленький журналіст, що випадково, примхою революції і недолею нашої убогості… повір у те, що він — генерал, отаман, командуючий армією і т. п.
	— Володимир Винниченко (Винниченко В. Щоденник. 1911—1920.— Едмонтон; Нью-Йорк, 1980.— Т. 1.— С. 362—363)

	-- І від Шевченка не відмовляються? - здивувався Дід.               -- Да.               -- І Богдан?               -- І Богдан.               -- Чудно! Мазепа... Петлюра... -- Дід в задумі пригладив бороду.               -- Щодо того чорта не знаю, а Петлюру сам бачив -- паразит і горлохват. Що вони тільки тут творили!
	-- И от Шевченко не отказываются? -- удивился Дед.    -- Да.    -- И Богдан?    -- И Богдан.    -- Чудно! Мазепа... Петлюра... -- Дед озадаченно погладил бороду. -- Насчет того черта не знаю, а Петлюру сам видел -- паразит и горлохват. Что они только тут творили!
	— Анатолій Кузнєцов (Анатолій Кузнєцов. Бабин Яр. )

	-- Ладно, шут з ним, нехай хоч Петлюра на іконах, - з раптовою ненавистю сказав дід, - аби не та босячня, голодранці, що довели країну до розорення! За нещасним ситцем тищі душаться, та я при царі батраком був, а цього ситця міг штуками купить!
	-- Ладно, шут с ним, пускай хоть Петлюра на иконах, -- с внезапной ненавистью сказал дед, -- абы не та босячня, голодранцы, что довели страну до разорения! За несчастным ситцем тыщи душатся, да я при царе батраком был, а этого ситцу мог штуками купить!
	— Анатолій Кузнєцов (Анатолій Кузнєцов. Бабин Яр. )

	В'язень випущений на волю, носив саме просте і незначне найменування - Семен Васильович Петлюра. Сам він себе, а також і міські газети періода грудня 1918 - лютого 1919 років називали на французький дещо манер - Симон. Минуле Симона було занурене у найглибшу пітьму. Казали, що він нібито бухгалтер. - Ні, рахівник. - Ні, студент.
	Узник, выпущенный на волю, носил самое простое и незначительное наименование — Семен Васильевич Петлюра. Сам он себя, а также и городские газеты периода декабря 1918 — февраля 1919 годов называли на французский несколько манер — Симон. Прошлое Симона было погружено в глубочайший мрак. Говорили, что он будто бы бухгалтер. — Нет, счетовод. — Нет, студент.
	— Михайло Булгаков (Михайло Булгаков. Біла Гвардія. )

	Ні, задохнешся в такій країні і в такий час. Ну її к бісу! Міф. Міф Петлюра. Його не було взагалі. Це міф, так само примітний, як і міф про ніколи не існуючого Наполеона, але значно менш красивий. Трапилось інше. Потрібно було цей самий мужицький гнів підманити по одній якій-небудь дорозі, бо так вже чародійно влаштовано на білому світі, що, скільки б він не біг, він завжди фатально опиняється на одному й тому ж перехресті.
	Нет, задохнешься в такой стране и в такое время. Ну ее к дьяволу! Миф. Миф Петлюра. Его не было вовсе. Это миф, столь же замечательный, как миф о никогда не существовавшем Наполеоне, но гораздо менее красивый. Случилось другое. Нужно было вот этот самый мужицкий гнев подманить по одной какой-нибудь дороге, ибо так уж колдовски устроено на белом свете, что, сколько бы он ни бежал, он всегда фатально оказывается на одном и том же перекрестке.
	— Михайло Булгаков (Михайло Булгаков. Біла Гвардія. )

	Ніхто, ні один чоловік не знав, що власне, хоче влаштувати цей Петурра на Україні, але повністю всі вже знали, що він, таємничий і безликий (хоч, правда, газети час від часу поміщали на своїх сторінках перший попавший до редакції знімок католицького прелата, кожний раз різного, з підписом - Симон Петлюра), бажає її, Україну, завоювати, а для того, щоб її завоювати, він йде брати Город.
	Никто, ни один человек не знал, что, собственно, хочет устроить этот Пэтурра на Украине, но решительно все уже знали, что он, таинственный и безликий (хотя, впрочем, газеты время от времени помещали на своих страницах первый попавшийся в редакции снимок католического прелата, каждый раз разного, с подписью - Симон Петлюра), желает ее, Украину, завоевать, а для того, чтобы ее завоевать, он идет брать Город.
	— Михайло Булгаков (Михайло Булгаков. Біла Гвардія. )

Джерела

• Він — з когорти вождів: Кращі конкурсні праці про дорев. діяльність Симона Петлюри.— К.: Дніпро, 1994.— 151 с. ISBN 5-308-01607-0
• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001