Петлюра Симон Васильович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
Serge-kazak (обговорення | внесок)
Serge-kazak (обговорення | внесок)
Рядок 54: Рядок 54:
бороду. -- Насчет того черта не знаю, а Петлюру сам видел --
бороду. -- Насчет того черта не знаю, а Петлюру сам видел --
паразит и горлохват. Что они только тут творили!}}
паразит и горлохват. Что они только тут творили!}}



{{Q
{{Q
Рядок 61: Рядок 60:
| Коментар =
| Коментар =
| Оригінал = -- Ладно, шут с ним, пускай хоть Петлюра на иконах, -- с внезапной ненавистью сказал дед, -- абы не та босячня, голодранцы, что довели страну до разорения! За несчастным ситцем тыщи душатся, да я при царе батраком был, а этого ситцу мог штуками купить!}}
| Оригінал = -- Ладно, шут с ним, пускай хоть Петлюра на иконах, -- с внезапной ненавистью сказал дед, -- абы не та босячня, голодранцы, что довели страну до разорения! За несчастным ситцем тыщи душатся, да я при царе батраком был, а этого ситцу мог штуками купить!}}

{{Q
| Цитата = В'язень випущений на волю, носив саме просте і незначне найменування - Семен Васильович Петлюра. Сам він себе, а також і міські газети періода грудня 1918 - лютого 1919 років називали на французький дещо манер - Симон. Минуле Симона було занурене у найглибшу пітьму. Казали, що він нібито бухгалтер.
- Ні, рахівник.
- Ні, студент.
| Автор = [[Михайло Булгаков]] (Михайло Булгаков. Біла Гвардія. <ref>http://lib.ru/BULGAKOW/whtguard.txt</ref>)
| Коментар =
| Оригінал = Узник, выпущенный на волю, носил самое простое и незначительное наименование — Семен Васильевич Петлюра. Сам он себя, а также и городские газеты периода декабря 1918 — февраля 1919 годов называли на французский несколько манер — Симон. Прошлое Симона было погружено в глубочайший мрак. Говорили, что он будто бы бухгалтер.
— Нет, счетовод.
— Нет, студент.}}

{{Q
| Цитата = Ні, задохнешся в такій країні і в такий час. Ну її к бісу! Міф. Міф Петлюра. Його не було взагалі. Це міф, так само примітний, як і міф про ніколи не існуючого Наполеона, але значо менш красивий. Трапилось інше. Потрібно було цей самий мужицький гнів підманити по одній якій-небудь дорозі, бо так вже чародійно влаштовано на білому світі, що, скільки б він не біг, він завжди фатально опиняється на одному й тому ж перехресті.
| Автор = [[Михайло Булгаков]] (Михайло Булгаков. Біла Гвардія. <ref>http://lib.ru/BULGAKOW/whtguard.txt</ref>)
| Коментар =
| Оригінал = Нет, задохнешься в такой стране и в такое время. Ну ее к дьяволу! Миф. Миф Петлюра. Его не было вовсе. Это миф, столь же замечательный, как миф о никогда не существовавшем Наполеоне, но гораздо менее красивый. Случилось другое. Нужно было вот этот самый мужицкий гнев подманить по одной какой-нибудь дороге, ибо так уж колдовски устроено на белом свете, что, сколько бы он ни бежал, он всегда фатально оказывается на одном и том же перекрестке.}}


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 15:03, 12 липня 2014

Симон Петлюра
Файл:Berezhany- (285) cropped.jpg
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Си́мон Васильович Петлю́ра (1879—1926) — український державний і політичний діяч, організатор українських збройних сил, голова Директорії УНР (1919—1920).


  • Держава — понад партії,
Нація — понад класи!
  • Там, де справжній талант, — там, справді, немає старості.
  • Для таланту немає смерті, бо він не вірить в неї.
  • Кров закінчує глибокі процеси національних емоцій.
  • Шукайте правди в своїй громаді.
  • Наша сила — в єдності, а порука успіху наших змагань — в державній слухняності!
  • Справа здобуття української державності — це справа нації української, а не якогось класу чи партії.
  • Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров'ю[1].
  • Великий чин наших лицарів вчить вірності ідеалам і умінню підпорядковуватись.
  • В боротьбі виростає сила.
  • Тільки вірність і слухняність творять передумови успіху національної боротьби.
  • Вірність є основою не лише родинного життя.
  • Кров, пролита для великої мети, не засихає.
  • Не забуваймо про меч, учімося міцніше тримати його в руках.
  • Українські мечі перекуються на рала тільки тоді, коли гасло — Незалежна Держава Українська — перетвориться в дійсність і забезпечить отому ралові можливість зужиткувати рідну плодючу землю з її незчисленними багатствами…
  •  

Українська еміграція є органічною інтегральною частиною цілого українського народу, що під чужою владою перебуває. Політичні думи, культурно-освітні стремління й організаційні змагання до утворення власної держави української нації повинні наскрізь пройняти й українську еміграцію, яка в спеціяльних умовинах свого перебування на чужині, здебільшого в європейських державах, мусить тут виконати одповідальну частину загальнонаціональної і загальнодержавної програми української нації, а, власне, ту частину, що її народ наш під окупаційною владою доконати не може, а яка, проте, має величезне значення в справі будівництва Української Держави. Не марнотратним, не яловим повинно бути життя і перебування нашої еміграції поза межами Батьківщини, а повним глибокого змісту та пожиточних наслідків для рідного краю!

  Петлюра С. Статті. — К.: Дніпро, 1993. — С. 235[2]

Про Петлюру

  •  

Дрібний банковий бухгалтер і маленький журналіст, що випадково, примхою революції і недолею нашої убогості… повір у те, що він — генерал, отаман, командуючий армією і т. п.

  Володимир Винниченко (Винниченко В. Щоденник. 1911—1920.— Едмонтон; Нью-Йорк, 1980.— Т. 1.— С. 362—363[3])
  •  

-- І від Шевченка не відмовляються? - здивувався Дід.
              -- Да.
              -- І Богдан?
              -- І Богдан.
              -- Чудно! Мазепа... Петлюра... -- Дід в задумі пригладив бороду.
              -- Щодо того чорта не знаю, а Петлюру сам бачив -- паразит і горлохват. Що вони тільки тут творили!

 

-- И от Шевченко не отказываются? -- удивился Дед.
   -- Да.
   -- И Богдан?
   -- И Богдан.
   -- Чудно! Мазепа... Петлюра... -- Дед озадаченно погладил
бороду. -- Насчет того черта не знаю, а Петлюру сам видел --
паразит и горлохват. Что они только тут творили!

  Анатолій Кузнєцов (Анатолій Кузнєцов. Бабин Яр. [4])
  •  

-- Ладно, шут з ним, нехай хоч Петлюра на іконах, - з раптовою ненавистю сказав дід, - аби не та босячня, голодранці, що довели країну до розорення! За нещасним ситцем тищі душаться, та я при царі батраком був, а цього ситця міг штуками купить!

 

-- Ладно, шут с ним, пускай хоть Петлюра на иконах, -- с внезапной ненавистью сказал дед, -- абы не та босячня, голодранцы, что довели страну до разорения! За несчастным ситцем тыщи душатся, да я при царе батраком был, а этого ситцу мог штуками купить!

  Анатолій Кузнєцов (Анатолій Кузнєцов. Бабин Яр. [5])
  •  

В'язень випущений на волю, носив саме просте і незначне найменування - Семен Васильович Петлюра. Сам він себе, а також і міські газети періода грудня 1918 - лютого 1919 років називали на французький дещо манер - Симон. Минуле Симона було занурене у найглибшу пітьму. Казали, що він нібито бухгалтер.
- Ні, рахівник.
- Ні, студент.

 

Узник, выпущенный на волю, носил самое простое и незначительное наименование — Семен Васильевич Петлюра. Сам он себя, а также и городские газеты периода декабря 1918 — февраля 1919 годов называли на французский несколько манер — Симон. Прошлое Симона было погружено в глубочайший мрак. Говорили, что он будто бы бухгалтер.
— Нет, счетовод.
— Нет, студент.

  Михайло Булгаков (Михайло Булгаков. Біла Гвардія. [6])
  •  

Ні, задохнешся в такій країні і в такий час. Ну її к бісу! Міф. Міф Петлюра. Його не було взагалі. Це міф, так само примітний, як і міф про ніколи не існуючого Наполеона, але значо менш красивий. Трапилось інше. Потрібно було цей самий мужицький гнів підманити по одній якій-небудь дорозі, бо так вже чародійно влаштовано на білому світі, що, скільки б він не біг, він завжди фатально опиняється на одному й тому ж перехресті.

 

Нет, задохнешься в такой стране и в такое время. Ну ее к дьяволу! Миф. Миф Петлюра. Его не было вовсе. Это миф, столь же замечательный, как миф о никогда не существовавшем Наполеоне, но гораздо менее красивый. Случилось другое. Нужно было вот этот самый мужицкий гнев подманить по одной какой-нибудь дороге, ибо так уж колдовски устроено на белом свете, что, сколько бы он ни бежал, он всегда фатально оказывается на одном и том же перекрестке.

  Михайло Булгаков (Михайло Булгаков. Біла Гвардія. [7])

Примітки

  1. Володимир Дмитрук. Вони боролися за волю України. — Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2007. — с.5
  2. Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. — Львів, 2000. – Вип. 7. — С. 157
  3. Він — з когорти вождів, с. 50
  4. http://lib.ru/PROZA/KUZNECOW_A/babiyar.txt
  5. http://lib.ru/PROZA/KUZNECOW_A/babiyar.txt
  6. http://lib.ru/BULGAKOW/whtguard.txt
  7. http://lib.ru/BULGAKOW/whtguard.txt

Джерела