Петлюра Симон Васильович

Симон Петлюра

Файл:Berezhany- (285) cropped.jpg

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

Си́мон Васильович Петлю́ра (1879—1926) — український державний і політичний діяч, організатор українських збройних сил, голова Директорії УНР (1919—1920).

• Держава — понад партії,

Нація — понад класи!

• Там, де справжній талант, — там, справді, немає старості.
• Для таланту немає смерті, бо він не вірить в неї.
• Кров закінчує глибокі процеси національних емоцій.
• Шукайте правди в своїй громаді.
• Наша сила — в єдності, а порука успіху наших змагань — в державній слухняності!
• Справа здобуття української державності — це справа нації української, а не якогось класу чи партії.
• Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров'ю.
• Великий чин наших лицарів вчить вірності ідеалам і умінню підпорядковуватись.
• В боротьбі виростає сила.
• Тільки вірність і слухняність творять передумови успіху національної боротьби.
• Вірність є основою не лише родинного життя.
• Кров, пролита для великої мети, не засихає.
• Не забуваймо про меч, учімося міцніше тримати його в руках.
• Українські мечі перекуються на рала тільки тоді, коли гасло — Незалежна Держава Українська — перетвориться в дійсність і забезпечить отому ралові можливість зужиткувати рідну плодючу землю з її незчисленними багатствами…

	Українська еміграція є органічною інтегральною частиною цілого українського народу, що під чужою владою перебуває. Політичні думи, культурно-освітні стремління й організаційні змагання до утворення власної держави української нації повинні наскрізь пройняти й українську еміграцію, яка в спеціяльних умовинах свого перебування на чужині, здебільшого в європейських державах, мусить тут виконати одповідальну частину загальнонаціональної і загальнодержавної програми української нації, а, власне, ту частину, що її народ наш під окупаційною владою доконати не може, а яка, проте, має величезне значення в справі будівництва Української Держави. Не марнотратним, не яловим повинно бути життя і перебування нашої еміграції поза межами Батьківщини, а повним глибокого змісту та пожиточних наслідків для рідного краю!
	— Петлюра С. Статті. — К.: Дніпро, 1993. — С. 235

Про Петлюру

	Дрібний банковий бухгалтер і маленький журналіст, що випадково, примхою революції і недолею нашої убогості… повір у те, що він — генерал, отаман, командуючий армією і т. п.
	— Володимир Винниченко (Винниченко В. Щоденник. 1911—1920.— Едмонтон; Нью-Йорк, 1980.— Т. 1.— С. 362—363)

	-- І від Шевченка не відмовляються? - здивувався Дід.               -- Да.               -- І Богдан?               -- І Богдан.               -- Чудно! Мазепа... Петлюра... -- Дід в задумі пригладив бороду.               -- Щодо того чорта не знаю, а Петлюру сам бачив -- паразит і горлохват. Що вони тільки тут творили!
	-- И от Шевченко не отказываются? -- удивился Дед.    -- Да.    -- И Богдан?    -- И Богдан.    -- Чудно! Мазепа... Петлюра... -- Дед озадаченно погладил бороду. -- Насчет того черта не знаю, а Петлюру сам видел -- паразит и горлохват. Что они только тут творили!
	— Анатолій Кузнєцов (Анатолій Кузнєцов. Бабин Яр. )

	-- Ладно, шут з ним, нехай хоч Петлюра на іконах, - з раптовою ненавистю сказав дід, - аби не та босячня, голодранці, що довели країну до розорення! За нещасним ситцем тищі душаться, та я при царі батраком був, а цього ситця міг штуками купить!
	-- Ладно, шут с ним, пускай хоть Петлюра на иконах, -- с внезапной ненавистью сказал дед, -- абы не та босячня, голодранцы, что довели страну до разорения! За несчастным ситцем тыщи душатся, да я при царе батраком был, а этого ситцу мог штуками купить!
	— Анатолій Кузнєцов (Анатолій Кузнєцов. Бабин Яр. )

	В'язень випущений на волю, носив саме просте і незначне найменування - Семен Васильович Петлюра. Сам він себе, а також і міські газети періода грудня 1918 - лютого 1919 років називали на французький дещо манер - Симон. Минуле Симона було занурене у найглибшу пітьму. Казали, що він нібито бухгалтер. - Ні, рахівник. - Ні, студент.
	Узник, выпущенный на волю, носил самое простое и незначительное наименование — Семен Васильевич Петлюра. Сам он себя, а также и городские газеты периода декабря 1918 — февраля 1919 годов называли на французский несколько манер — Симон. Прошлое Симона было погружено в глубочайший мрак. Говорили, что он будто бы бухгалтер. — Нет, счетовод. — Нет, студент.
	— Михайло Булгаков (Михайло Булгаков. Біла Гвардія. )

	Ні, задохнешся в такій країні і в такий час. Ну її к бісу! Міф. Міф Петлюра. Його не було взагалі. Це міф, так само примітний, як і міф про ніколи не існуючого Наполеона, але значо менш красивий. Трапилось інше. Потрібно було цей самий мужицький гнів підманити по одній якій-небудь дорозі, бо так вже чародійно влаштовано на білому світі, що, скільки б він не біг, він завжди фатально опиняється на одному й тому ж перехресті.
	Нет, задохнешься в такой стране и в такое время. Ну ее к дьяволу! Миф. Миф Петлюра. Его не было вовсе. Это миф, столь же замечательный, как миф о никогда не существовавшем Наполеоне, но гораздо менее красивый. Случилось другое. Нужно было вот этот самый мужицкий гнев подманить по одной какой-нибудь дороге, ибо так уж колдовски устроено на белом свете, что, сколько бы он ни бежал, он всегда фатально оказывается на одном и том же перекрестке.
	— Михайло Булгаков (Михайло Булгаков. Біла Гвардія. )

Джерела

• Він — з когорти вождів: Кращі конкурсні праці про дорев. діяльність Симона Петлюри.— К.: Дніпро, 1994.— 151 с. ISBN 5-308-01607-0
• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001