Котляревський Іван Петрович: відмінності між версіями
Friend (обговорення | внесок) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 62: | Рядок 62: | ||
* ''Злость, кажуть, сатані сестриця |
* ''Злость, кажуть, сатані сестриця |
||
: ''Живе хто в світі необачно, Тому нігде не буде смачно, А більш, коли і совість жметь. |
: ''Живе хто в світі необачно, Тому нігде не буде смачно, А більш, коли і совість жметь. |
||
== Про Котляревського == |
|||
* {{Q| Цитата = |
|||
<poem>Недавно, недавно у нас в Україні |
|||
Старий Котляревський отак щебетав; |
|||
Замовк неборака, сиротами кинув |
|||
І гори, і море, де перше витав, |
|||
Де ватагу пройдисвіста |
|||
Водив за собою, – |
|||
Все осталось, все сумує, |
|||
Як руїни Трої. |
|||
Все сумує, – тільки слава |
|||
Сонцем засіяла. |
|||
Не вмре кобзар, бо навіки |
|||
Його привітала. |
|||
Будеш, батьку, панувати, |
|||
Поки живуть люди, |
|||
Поки сонце з неба сяє, |
|||
Тебе не забудуть!</poem> |
|||
| Автор = ''[[Шевченко Тарас Григорович|Т. Шевченко]] «На вічну пам'ять Котляревському»; ХІ-ХІІ 1838, С.-Петербург''}} |
|||
* {{Q |
|||
| Цитата = Прочитали собі по складах «Енеїду» та потинялись коло шинку, та й думають, що от коли вже ми розпізнали своїх мужиків. Е, ні, братики! Прочитайте ви думи, пісні; послухайте, як вони співають, як вони говорять меж собою шапок не скидаючи, або на дружньому бенкеті, як вони згадають старовину і як вони плачуть, неначе справді в турецькій неволі або у польського магнатства кайдани волочать, — то тойді і скажете, що «Енеїда» добра, а все-таки сміховина на московський шталт. |
|||
| Автор = |
|||
| Коментар = Шевченко Т. Г. [Передмова до нездійсненого видання «Кобзаря»]; 8.III 1847, Седнів<ref>[http://cbs-en.ucoz.ru/ELEKTRONNAY_BIB/shevchenkova_krinicja_zbirnik_aforizmiv_iz_tvoriv_.pdf Збірник афоризмів із творів Тараса Шевченка] — Упорядн. В. Дорошенко, Т. В. Майданович. — К.: Криниця, 2003.— 227; 288 с.</ref> |
|||
}} |
|||
== Примітки == |
|||
{{reflist}} |
|||
== Джерела == |
== Джерела == |
Версія за 14:23, 24 березня 2014
Іван Петрович Котляревський | |
Стаття у Вікіпедії | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Іван Петрович Котляре́вський (1769–1838) — український письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч. Його поема «Енеїда» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою.
Цитати
- Любов к Отчизні де героїть,
- Там сила вража не устоїть.
- Не ворог, хто уже дублений,
- Не супостат, чий труп нікчемний
- На полі без душі лежить.
- Доля людськая — доля єсть сліпая!
- Тяжко жити без милого і в своїй сторонці!
- Блаженна лож, когда биваєт в пользу ближніх, а то біда… що часто лжемо ілі ради своєя вигоди, ілі на упад других.
- Великим грішникам часто і даром проходить, а маленьким грішникам такого задають бешкету, що й на старість буде в пам'ятку!
- [На] кого безталання нападе, тому нема ні в чім удачі.
- Хто презирає рідних своїх, на такого ні в чім положитися не можна…
- Морем в бурю їхать слизько, човнів ніхто не підкує.
- Ласкою всього достанеш, а криком та лаянням нічого не візьмеш.
- Не так тепер і в пеклі стало,
- Як в старину колись бувало.
- Біда для нас — судьби устав!
- Живе хто в світі необачно,
- Тому ніде не буде смачно,
- А більш, коли і совість жметь.
- Лучче умерти, як з немилим жити.
- Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює.
- Мужича правда єсть колюча,
- А панська на всі боки гнуча.
- За милу все терять готові:
- Клейноди, животи, обнови,
- Одна дороже милой — честь!
- Хто живе чесно й годується трудами своїми, тому й кусок черствого хліба смачніший од м'якої булки, неправдою нажитої.
- Коли другії облизня піймали, то і ми остерігаймося.
- Де общеє добро в упадку,
- Забудь отця, забудь і матку -
- Лети повинність ісправлять.
Енеїда
- Злость, кажуть, сатані сестриця
- Живе хто в світі необачно, Тому нігде не буде смачно, А більш, коли і совість жметь.
Про Котляревського
Недавно, недавно у нас в Україні |
|||||
— Т. Шевченко «На вічну пам'ять Котляревському»; ХІ-ХІІ 1838, С.-Петербург |
Прочитали собі по складах «Енеїду» та потинялись коло шинку, та й думають, що от коли вже ми розпізнали своїх мужиків. Е, ні, братики! Прочитайте ви думи, пісні; послухайте, як вони співають, як вони говорять меж собою шапок не скидаючи, або на дружньому бенкеті, як вони згадають старовину і як вони плачуть, неначе справді в турецькій неволі або у польського магнатства кайдани волочать, — то тойді і скажете, що «Енеїда» добра, а все-таки сміховина на московський шталт. — Шевченко Т. Г. [Передмова до нездійсненого видання «Кобзаря»]; 8.III 1847, Седнів[1] |
Примітки
- ↑ Збірник афоризмів із творів Тараса Шевченка — Упорядн. В. Дорошенко, Т. В. Майданович. — К.: Криниця, 2003.— 227; 288 с.