Достоєвський Федір Михайлович: відмінності між версіями
Dimant (обговорення | внесок) оформлення |
JAnDbot (обговорення | внесок) м r2.7.2) (Робот: замінив el:Fyodor Dostoyevsky на el:Φιοντόρ Ντοστογιέφσκι |
||
Рядок 69: | Рядок 69: | ||
[[cs:Fjodor Michajlovič Dostojevskij]] |
[[cs:Fjodor Michajlovič Dostojevskij]] |
||
[[de:Fjodor Dostojewski]] |
[[de:Fjodor Dostojewski]] |
||
[[el:Φιοντόρ Ντοστογιέφσκι]] |
|||
[[el:Fyodor Dostoyevsky]] |
|||
[[en:Fyodor Dostoevsky]] |
[[en:Fyodor Dostoevsky]] |
||
[[es:Fiódor Dostoyevski]] |
[[es:Fiódor Dostoyevski]] |
Версія за 19:39, 17 серпня 2013
Достоєвський Федір Михайлович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Федір Михайлович Достоєвський (рос. Фёдор Михайлович Достоевский; 1821–1881) — російський письменник. Автор романів «Ідіот», «Злочин і кара», «Принижені та зневажені», «Брати Карамазови» та інших.
Цитати
- Той, хто бажає побачити живого Бога, хай шукає його не на пустому небосхилі власного розуму, а в людській любові.
- Кожна людина відповідальна перед усіма людьми за всіх людей і за все.
- Милосердя є найвища форма людського існування.
- Головне в людині — це не розум, а те, що ним керує: характер, серце добрі почуття, передові ідеї.
- Найсерйозніші негаразди сучасної людини виникають з того, що вона втратила відчуття осмисленої співпраці з Богом в Його намірах стосовно людства.
- Не можна любити те, чого не знаєш!
- Людина — увесь світ, була б тільки головна спонука в ній благородна.
- Хто легко втрачає повагу до інших, той передовсім не поважає себе.
- Я не можу уявити ситуацію, щоб коли-небудь не було чого робити.
- Веселість людини — це видатна риса людини.
- Поганий знак, коли перестають розуміти іронію, алегорію, жарт.
- Гумор є дотепність глибокого почуття.
- Любов настільки всесильна, що перероджує й нас самих.
- Учіться і читайте. Читайте книги серйозні. Життя зробить решту.
- Нема щастя в бездіяльності.
- Краса врятує світ.[1]
- Я склав у собі символ віри, в якому все для мене зрозуміло і свято. Цей символ дуже простий, ось він: вірити, що нема нічого прекраснішого, глибшого, симпатичнішого, розумнішого, мужнішого та довершенішого від Христа, і не тільки нема, а й ревно кажу собі, що й не може бути. Навіть більше, якщо б хтось довів мені, що Христос поза істиною, і справді було б, що істина поза Христом, то мені би краще хотілося залишатися з Христом, ніж з істиною. [3]
Про Достоєвського
Достоєвський — глибоко християнський письменник, я не маю більш християнського письменника. І суперечки про християнство Достоєвського зазвичай проходять на поверхні, а не в глибині. |
|||||
Достоевский - глубоко христианский писатель. Я не знаю более христианского писателя. И споры о христианстве Достоевского обычно ведутся на поверхности, а не в глубине. [1] | |||||
— Микола Бердяєв, «О миросозерцании Достоевского» |
Він думав або хотів думати, що його релігія — православ'я. Та істинна релігія його — якщо не у свідомості, то в найглибших підсвідомих переживаннях — зовсім не православ'я, не історичне християнство, ні навіть християнство, взагалі, а те, що за християнством, за Новим Завітом — Апокаліпсис, Третій Завіт, откровення Третьої Іпостасі Божої — релігія Св. Духа. |
|||||
Он думал или хотел думать, что его религия – православие. Но истинная религия его – если не в сознании, то в глубочайших подсознательных переживаниях – вовсе не православие, не историческое христианство, ни даже христианство вообще, а то, что за христианством, за Новым Заветом – Апокалипсис, Третий Завет, откровение Третьей Ипостаси Божеской – религия Св. Духа. [2] | |||||
— Дмитро Мережковський, «Пророк русской революции» |
Примітки
Джерела
- Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 896-898.