Достоєвський Федір Михайлович

Достоєвський Федір Михайлович

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

Федір Михайлович Достоєвський (рос. Фёдор Михайлович Достоевский; 1821–1881) — російський письменник. Автор романів «Ідіот», «Злочин і кара», «Принижені та зневажені», «Брати Карамазови» та інших.

Цитати

• Той, хто бажає побачити живого Бога, хай шукає його не на пустому небосхилі власного розуму, а в людській любові.

• Кожна людина відповідальна перед усіма людьми за всіх людей і за все.

• Милосердя є найвища форма людського існування.

• Головне в людині — це не розум, а те, що ним керує: характер, серце добрі почуття, передові ідеї.

• Найсерйозніші негаразди сучасної людини виникають з того, що вона втратила відчуття осмисленої співпраці з Богом в Його намірах стосовно людства.

• Не можна любити те, чого не знаєш!

• Людина — увесь світ, була б тільки головна спонука в ній благородна.

• Хто легко втрачає повагу до інших, той передовсім не поважає себе.

• Я не можу уявити ситуацію, щоб коли-небудь не було чого робити.

• Веселість людини — це видатна риса людини.

• Поганий знак, коли перестають розуміти іронію, алегорію, жарт.

• Гумор є дотепність глибокого почуття.

• Любов настільки всесильна, що перероджує й нас самих.

• Учіться і читайте. Читайте книги серйозні. Життя зробить решту.

• Нема щастя в бездіяльності.

• Краса врятує світ.

• Я склав у собі символ віри, в якому все для мене зрозуміло і свято. Цей символ дуже простий, ось він: вірити, що нема нічого прекраснішого, глибшого, симпатичнішого, розумнішого, мужнішого та довершенішого від Христа, і не тільки нема, а й ревно кажу собі, що й не може бути. Навіть більше, якщо б хтось довів мені, що Христос поза істиною, і справді було б, що істина поза Христом, то мені би краще хотілося залишатися з Христом, ніж з істиною. [3]

Про Достоєвського

	Достоєвський — глибоко християнський письменник, я не маю більш християнського письменника. І суперечки про християнство Достоєвського зазвичай проходять на поверхні, а не в глибині.
	Достоевский - глубоко христианский писатель. Я не знаю более христианского писателя. И споры о христианстве Достоевского обычно ведутся на поверхности, а не в глубине. [1]
	— Микола Бердяєв, «О миросозерцании Достоевского»

	Він думав або хотів думати, що його релігія — православ'я. Та істинна релігія його — якщо не у свідомості, то в найглибших підсвідомих переживаннях — зовсім не православ'я, не історичне християнство, ні навіть християнство, взагалі, а те, що за християнством, за Новим Завітом — Апокаліпсис, Третій Завіт, откровення Третьої Іпостасі Божої — релігія Св. Духа.
	Он думал или хотел думать, что его религия – православие. Но истинная религия его – если не в сознании, то в глубочайших подсознательных переживаниях – вовсе не православие, не историческое христианство, ни даже христианство вообще, а то, что за христианством, за Новым Заветом – Апокалипсис, Третий Завет, откровение Третьей Ипостаси Божеской – религия Св. Духа. [2]
	— Дмитро Мережковський, «Пророк русской революции»

Джерела

• Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 896-898.