Достоєвський Федір Михайлович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
AnankeBot (обговорення | внесок)
м r2.6.6) (робот додав: el:Fyodor Dostoyevsky
Рядок 69: Рядок 69:
[[cs:Fjodor Michajlovič Dostojevskij]]
[[cs:Fjodor Michajlovič Dostojevskij]]
[[de:Fjodor Dostojewski]]
[[de:Fjodor Dostojewski]]
[[el:Fyodor Dostoyevsky]]
[[en:Fyodor Dostoevsky]]
[[en:Fyodor Dostoevsky]]
[[es:Fiódor Dostoyevski]]
[[es:Fiódor Dostoyevski]]

Версія за 16:46, 4 червня 2013

Достоєвський Федір Михайлович
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Федір Михайлович Достоєвський (рос. Фёдор Михайлович Достоевский; 1821—1881) — російський письменник. Автор романів «Ідіот», «Злочин і кара», «Принижені та зневажені», «Брати Карамазови» та інших.


  • Той, хто бажає побачити живого Бога, хай шукає його не на пустому небосхилі власного розуму, а в людській любові.
  • Кожна людина відповідальна перед усіма людьми за всіх людей і за все.
  • Головне в людині — це не розум, а те, що ним керує: характер, серце добрі почуття, передові ідеї.
  • Найсерйозніші негаразди сучасної людини виникають з того, що вона втратила відчуття осмисленої співпраці з Богом в Його намірах стосовно людства.
  • Не можна любити те, чого не знаєш!
  • Людина — увесь світ, була б тільки головна спонука в ній благородна.
  • Хто легко втрачає повагу до інших, той передовсім не поважає себе.
  • Я не можу уявити ситуацію, щоб коли-небудь не було чого робити.
  • Веселість людини — це видатна риса людини.
  • Поганий знак, коли перестають розуміти іронію, алегорію, жарт.
  • Гумор є дотепність глибокого почуття.
  • Любов настільки всесильна, що перероджує й нас самих.
  • Учіться і читайте. Читайте книги серйозні. Життя зробить решту.
  • Нема щастя в бездіяльності.
  • Краса врятує світ.[1]
  • Я склав у собі символ віри, в якому все для мене зрозуміло і свято. Цей символ дуже простий, ось він: вірити, що нема нічого прекраснішого, глибшого, симпатичнішого, розумнішого, мужнішого та довершенішого від Христа, і не тільки нема, а й ревно кажу собі, що й не може бути. Навіть більше, якщо б хтось довів мені, що Христос поза істиною, і справді було б, що істина поза Христом, то мені би краще хотілося залишатися з Христом, ніж з істиною. [3]

Про Достоєвського

  •  

Достоєвський — глибоко християнський письменник, я не маю більш християнського письменника. І суперечки про християнство Достоєвського зазвичай проходять на поверхні, а не в глибині.

 

Достоевский - глубоко христианский писатель. Я не знаю более христианского писателя. И споры о христианстве Достоевского обычно ведутся на поверхности, а не в глубине. [1]

  Микола Бердяєв, «О миросозерцании Достоевского»
  •  

Він думав або хотів думати, що його релігія — православ'я. Та істинна релігія його — якщо не у свідомості, то в найглибших підсвідомих переживаннях — зовсім не православ'я, не історичне християнство, ні навіть християнство, взагалі, а те, що за християнством, за Новим Завітом — Апокаліпсис, Третій Завіт, откровення Третьої Іпостасі Божої — релігія Св. Духа.

 

Он думал или хотел думать, что его религия – православие. Но истинная религия его – если не в сознании, то в глубочайших подсознательных переживаниях – вовсе не православие, не историческое христианство, ни даже христианство вообще, а то, что за христианством, за Новым Заветом – Апокалипсис, Третий Завет, откровение Третьей Ипостаси Божеской – религия Св. Духа. [2]

  — Дмитро Мережковський, «Пророк русской революции»

Примітки

Джерела

  • Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 896-898.