Грушевський Михайло Сергійович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
шаблон
AnankeBot (обговорення | внесок)
Рядок 40: Рядок 40:
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]


[[ru:Михаил Грушевский]]
[[ru:Михаил Сергеевич Грушевский]]

Версія за 00:46, 3 червня 2013

Михайло Грушевський
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Михайло Сергійович Грушевський (1866–1934) — один з лідерів українського національного руху, голова Української Центральної Ради, історик України і Австро-Угорщини, професор Львівського університету (1894–1914), академік ВУАН.

Цитати

  •  

Рано набравши охоти до читання, позбавлений дитячого товариства, відірваний від ґрунту, я виростав серед мрій і фантазій, замкненим в собі відлюдком[1].

  • Доки народ живе, живе і його мова.
  • Всі вчаться своєї рідної мови, а наша біда така, що треба вчитися її більше, ніж кому іншому.
  • Границя між своєю мовою й чужою затирається: рідко коли почує дитина, що великоруська мова, якої вчать її у школі, — мова чужа, інша від її рідної мови.
  • Елементи великоросійської мови випирають елементи українські, незвичайно збіднюють українську мову, і, нарешті, діло доходить навіть до повної утрати почуття мови…
  • …що сказати про нас, коли глузуємо й відрікаємося чистісінького українського виразу тому тільки, що він для великоросійського вуха зазвучить дивно.
  • Подивіться, як слабо розповсюджуються українські газети й журнали, всякі українські видання, які незвичайно малі круги української людності захоплюють, який незвичайно малий процент вводять вони в національну українську течію.[2].

Приписуване

  •  

Біда України у тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна[3].

Про Грушевського

  •  

Лукавий, хитрий був дідок,
Любив неправду й зраду…
Закликав німців в наш куток,
Звалив Центральну раду[4].

  Олександр Олесь
  •  

Грушевський — голова ради. Український соціаліст-революціонер. Колись професор Львівського університету. Старець, витканий зі страху і побоювань, чия застаріла фігура повинна надати Раді благородну іржу поважного сенату. Боязко чіпляється за німецьку владу і виявляє мало симпатії до Австрії.

 

Грушевский — председатель рады. Украинский социалист-революционер. Прежде профессор Львовского университета. Старец, сотканный из страха и опасений, чья дряхлая фигура должна придать раде благородную ржавчину почтенного сената. Боязливо цепляется за германскую власть и обнаруживает мало симпатии к Австрии[5].

  — Генерал-майор австрійського генерального штабу Вальдштеттен у 1918 році.

Джерела

  1. Любомир Винар. Автобiографiя Михайла Грушевського з 1926 року, с. 8
  2. Ховрич С. Чому проблеми, порушені понад сто років тому, залишилися невирішеними? // День: Щоденна Всеукраїнська газета. — № 224–225 (3867 — 3868). — 2012. — С. 13.
  3. Про укр-журналістику
  4. Олександр Олесь, «1918 рік»
  5. Крах германской оккупации на Украине. (По документам оккупантов), с. 116