Іваничук Роман Іванович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Dimant (обговорення | внесок) Створена сторінка: {{Вікіпедія}} '''Рома́н Іва́нович Іваничу́к''' (нар. 1929) — український письменни... |
Dimant (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
* Батько був першим читачем усього, що я писав. Хоча й не хотів, щоб я став письменником, боявся, бо розумів: письменник, який не хвалить комуністичну систему, опиняється у в'язниці. Навіть наполіг, щоб я вступив на геологічний факультет.<ref name="umoloda.kiev.ua">[http://www.umoloda.kiev.ua/number/2274/164/80976/ «Дякую, Ромку, що не зганьбив нашу сім'ю»], ''Україна Молода''. </ref> |
* Батько був першим читачем усього, що я писав. Хоча й не хотів, щоб я став письменником, боявся, бо розумів: письменник, який не хвалить комуністичну систему, опиняється у в'язниці. Навіть наполіг, щоб я вступив на геологічний факультет.<ref name="umoloda.kiev.ua">[http://www.umoloda.kiev.ua/number/2274/164/80976/ «Дякую, Ромку, що не зганьбив нашу сім'ю»], ''Україна Молода''. </ref> |
||
* За [[СРСР|радянської]] влади я здобув таке ім'я, що мусили з ним рахуватися, але й цькували мене, як сидорову козу.<ref name="umoloda.kiev.ua"/> |
* За [[СРСР|радянської]] влади я здобув таке ім'я, що мусили з ним рахуватися, але й цькували мене, як сидорову козу.<ref name="umoloda.kiev.ua"/> |
||
* Не хочу працювати на комп'ютері. Моя думка скрапує з кінчика чорнильної ручки.<ref name="vsiknygy.net.ua">[http://vsiknygy.net.ua/interview/14350/ Роман Іваничук: «Не хочу працювати на комп'ютері. Моя думка скрапує з кінчика чорнильної ручки»], '' |
* Не хочу працювати на комп'ютері. Моя думка скрапує з кінчика чорнильної ручки.<ref name="vsiknygy.net.ua">[http://vsiknygy.net.ua/interview/14350/ Роман Іваничук: «Не хочу працювати на комп'ютері. Моя думка скрапує з кінчика чорнильної ручки»], ''Друг читача''. </ref> |
||
* Я завжди цікавився [[Історія|історією]]. Взагалі, така моя натура — любив читати історичні романи, повісті, книжки Чайковського, Кащенка. У дитинстві навіть пробував осмислити [[Грушевський Михайло Сергійович|Грушевського]].<ref name="vsiknygy.net.ua"/> |
* Я завжди цікавився [[Історія|історією]]. Взагалі, така моя натура — любив читати історичні романи, повісті, книжки Чайковського, Кащенка. У дитинстві навіть пробував осмислити [[Грушевський Михайло Сергійович|Грушевського]].<ref name="vsiknygy.net.ua"/> |
||
* Тема відступництва, яничарства — вона є вічна. [[Людина]] хоче краще жити, піддається впливу, зраджує себе, [[народ]], віру. За [[гроші]] вона стає манкуртом. Можливо, винні обставини. Треба викликати в людей огиду до того почуття зради за гроші.<ref name="vsiknygy.net.ua"/> |
* Тема відступництва, яничарства — вона є вічна. [[Людина]] хоче краще жити, піддається впливу, зраджує себе, [[народ]], віру. За [[гроші]] вона стає манкуртом. Можливо, винні обставини. Треба викликати в людей огиду до того почуття зради за гроші.<ref name="vsiknygy.net.ua"/> |
||
Версія за 09:44, 1 червня 2013
Рома́н Іва́нович Іваничу́к (нар. 1929) — український письменник, поет, громадський діяч.
Цитати
- Батько був першим читачем усього, що я писав. Хоча й не хотів, щоб я став письменником, боявся, бо розумів: письменник, який не хвалить комуністичну систему, опиняється у в'язниці. Навіть наполіг, щоб я вступив на геологічний факультет.[1]
- За радянської влади я здобув таке ім'я, що мусили з ним рахуватися, але й цькували мене, як сидорову козу.[1]
- Не хочу працювати на комп'ютері. Моя думка скрапує з кінчика чорнильної ручки.[2]
- Я завжди цікавився історією. Взагалі, така моя натура — любив читати історичні романи, повісті, книжки Чайковського, Кащенка. У дитинстві навіть пробував осмислити Грушевського.[2]
- Тема відступництва, яничарства — вона є вічна. Людина хоче краще жити, піддається впливу, зраджує себе, народ, віру. За гроші вона стає манкуртом. Можливо, винні обставини. Треба викликати в людей огиду до того почуття зради за гроші.[2]
- Коли хочу щось написати, розповідаю про це моїй дружині, вона мені щось радить, підказує.[2]
- Коли історичний романіст все вигадує, то він або фальшивий, або його просто не читають.[2]
- Кожен письменник має право написати щось особисте. Мемуарну літературу будуть читати завжди.[2]
- Для того, щоб ми здобули ту незалежність, якої хочемо, мусимо пройти Хресну прощу.[3]
- Коли на кожній сторінці книжки матюк, то це не література, це — бордель.[4]