Зеров Микола Костянтинович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 33: Рядок 33:
[[Категорія:Українські письменники]]
[[Категорія:Українські письменники]]
[[Категорія:Українські перекладачі]]
[[Категорія:Українські перекладачі]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]

Версія за 11:03, 3 лютого 2013

Мико́ла Ко́стьович Зе́ров (1890 — 1937) — український літературознавець, критик, полеміст, лідер «неокласиків», блискучий перекладач античної поезії. Репресований.

Цитати

  • Братерство давніх днів, розкішне, любе гроно!
    Озвися ти хоч раз до вигнанця Назона,
    Старого, кволого, забутого всіма
    В краю, де цілий рік, негода та зима,
    Та моря тужний рев, та варвари довкола...
(Овідій // С. 81)
  • Вітай, замріяний, золотоглавий
    На синіх горах... Загадався, спить,
    І не тобі, молодшому, бринить
    Червлених наших літ ясна загрàва.
(Київ з лівого берега // С. 47)
  • Ти давню праосінь нагадуєш мені,
    Широколанний степ, бліді свічада ставу,
    Берегових грабів грезет і злотоглави,
    Повітря з синього і золотого скла
    І благодатний дар останнього тепла.
(Праосінь // С. 47)
  • Я від’їздив, і оком астролога
    Допитувався в зір – яка дорога
    Мене провадить у майбутні дні...
(Скорпіон // С. 47)

Присвяти

  • Колеса глухо стукотять,
мов хвиля об пором.
Стрічай, товаришу Хароне,
і з лихом, і з добром. (Василь Стус, «Пам'яті Миколи Зерова», 1977)[1]

Джерело

Зеров, Микола. Твори: В 2 т. – К.: Дніпро, 1990. – Т. 1.: Поезії. Переклади / Упоряд. Григорій Кочур, Дмитро Павличко. – 843 с.

Примітки